Постанова

від 22.05.2014 по справі п/811/1036/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року Справа № П/811/1036/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю: секретаря с/з - Черна О.Ю.

представника позивача - Пашка С.Г.

представника відповідача - Довганя І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування рішення та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця" або позивач) звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Олександрійська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області або відповідач), в якому просить скасувати рішення №0004221701 від 17.03.2014р. в сумі збільшення податкового зобов'язання в розмірі 50428,59 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.03.2014р. №Ю-754У в розмірі 50428,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004221701 від 17.03.2014, якими відокремленому структурному підрозділу ДП "Одеська залізниця" - Олександрійській дистанції колії №11 Одеської залізниці, збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску в розмірі 50428,59 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 25214,30 грн. Позивач вказує, що квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, які надані працівникам та пенсіонерам ДП "Одеська залізниця" є соціальною гарантією та являються додатковим благом, а не заробітною платою, а тому відокремленим структурним підрозділом ДП "Одеська залізниця" правомірно не включено їх вартість до бази оподаткування єдиним соціальним внеском.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області за результатами планової виїзної перевірки Олександрійської дистанції колії №11 Одеської залізниці встановлено, що працівникам підприємства та пенсіонерам надавалися квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, однак їх вартість не включалася до бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.38-39).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в запереченнях на позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.

Державне підприємство "Одеська залізниця" 18.02.1998 р. зареєстроване як юридична особа (а.с.31) та є статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Відповідно до п.1.2 Положення про відокремлений структурний підрозділ - Олександрійську дистанцію колії №11 Одеської залізниці, Олександрійська дистанція колії №11 Одеської залізниці є відокремленим структурним підрозділом залізничного транспорту загального користування у складі служби колії Одеської залізниці без права юридичної особи (а.с.76).

У період з 10.02.2014 р. по 17.03.2014 р. посадовими особами Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області відповідно до наказу №61 від 27.01.2014 р. (а.с.68 зі зворотного боку) та направлень на перевірку від 07.02.2014 №49/17-01/01071918 та №48/22-00-01071918 (а.с. 67-68) проведено планову виїзну документальну перевірку Олександрійської дистанції колії №11 Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №99/22-00/01071918 від 17.03.2014 р. (а.с. 9-15). Згідно з висновками акту позивачем порушено п.1 ч.1 ст.7, ч.7 ст.7, п.5, 7 ст.8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного внеску в сумі 50428,59 грн., у тому числі за 2011 рік - 21677,91 грн., за 2012 рік - 28750,68 грн.

Як встановлено судом, висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що Олександрійською дистанцією колії №11 Одеської залізниці надавалися працівникам та пенсіонерам квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, однак їх вартість не включалася до бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що на думку Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, призвело до заниження сум єдиного внеску у перевіряємих періодах.

На підставі акта перевірки Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено рішення №0004221701 від 17.03.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відносно Олександрійської дистанції колії №11 застосовано штрафні санкції в розмірі 25214,30 грн., а також зобов'язано сплатити заборгованість у загальному розмірі 75642,89 грн., у тому числі 50428,59 грн. недоїмки та 25214,30 грн. штрафних санкцій (а.с.7-8).

Окрім того, Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-754 У від 17.03.2014 р. на загальну суму 50428,59 грн. (а.с.8).

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 1, 2 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

З огляду на зміст п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, роботодавцями, як платниками єдиного внеску, нараховуються єдині внески на суму нарахованої заробітної плати та на суму винагороди за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. №108/95-ВР (надалі - Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати до складу якої входить: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. При цьому основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 р. №273/96-ВР передбачено соціальний захист працівників залізничного транспорту.

Так, у відповідності до ч.2 ст.16 Закону України "Про залізничний транспорт" працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Згідно з п.7.5, 7.6, 7.7 розділу 7 "Соціальні гарантії, пільги, компенсації" Колективного договору між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки Одеської залізниці на 2011 - 2015 роки (далі за текстом - Колективний договір) передбачено право на квитки для безкоштовного проїзду залізничним транспортом (а.с.72-73).

З аналізу зазначених норм судом встановлено, що право на безплатний проїзд залізничним транспортом є соціальною гарантією працівників залізничного транспорту.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що квитки на безоплатний проїзд залізничним транспортом надаються працівникам залізничного транспорту, членам їх сімей (утриманцям) та пенсіонерам, які звільнилися на пенсію із залізничного транспорту. А тому, вартість безкоштовного проїзду залізничним транспортом не є складовою заробітної плати у розумінні Закону України "Про оплату праці" та, відповідно, не входить до бази нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим суд зауважує, що безоплатний проїзд залізничним транспортом, що надається у відповідності до Закону України "Про залізничний транспорт" та Колективного договору, є додатковою гарантією (благом) у розумінні пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

При цьому посилання відповідача на п.2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 щодо включення до фонду додаткової заробітної плати витрат, пов'язаних з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту, є необґрунтованими, оскільки відповідно до абз.2 п.1.1 зазначеної Інструкції, така інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 3 ст.25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На підставі ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з п.6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. №455 (далі за текстом також - Інструкція) органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами-підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п.7.1 Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

У відповідності до змісту п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно з ч.14 ст.25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI штраф застосовується відносно платника єдиного внеску, зокрема, у випадку донарахування йому такого внеску органом доходів і зборів. При цьому донарахування здійснюється за результатами перевірки шляхом надсилання платнику єдиного внеску повідомлень-розрахунків, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відповідачем не надано до суду доказів надіслання позивачу повідомлення-розрахунку відповідно до якого здійснено донарахування єдиного внеску у розмірі 50428,59 грн. А також у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ю-754 від 17.03.2014 р. відповідач зазначив як суму недоїмки, так і суму штрафної санкції, що є порушенням вимоги чинного законодавства.

Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2014 р. №9994221701 в сумі збільшення податкового зобов'язання в розмірі 50428,59 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.03.2014 №Ю-754 на суму 50428,59 грн. При цьому позивачем не вимагається скасування рішення органу доходів і зборів №0004221701 від 17.03.2014 в частині накладення штрафних санкцій в сумі 25214,30 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що підставами формування недоїмки та подальшого застосування штрафних санкцій є одні і ті обставини, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про протиправність рішення Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 17.03.2014 р. №0004221701 в частині застосування до Олександрійської дистанції колії №11 Одеської залізниці штрафних санкцій в сумі 25214,30 грн.

З огляду на зміст ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що рішення №0004221701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.03.2014 р. та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-754У від 17.03.2014 р. винесені відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати у розмірі 182,70 грн., здійснені позивачем, підлягають підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Одеська залізниця".

Керуючись ст.ст.86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Одеська залізниця" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування рішення та вимоги задовольнити.

Скасувати рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0004221701 від 17.03.2014 р.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №Ю-754 від 17.03.2014 р.

Присудити Державному підприємству "Одеська залізниця" (код ЄДРПОУ01071315) судові витрати з Державного бюджету України в розмірі в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок)

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградській окружний адміністративний суд шляхом подання в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Повний текст постанови складено 27.05.2014 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду В.С. Мирошниченко