Ухвала

від 10.06.2014 по справі 826/510/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/510/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, третя особа: Державна реєстраційна служба України про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. (далі - Відповідач 1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (далі - Відповідач 2), третя особа: Державна реєстраційна служба України (далі - Третя особа) та, з урахуванням зміни позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати рішення від 25.10.2013 року №7212146 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію та від 15.11.2013 року №7992745 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати Відповідача-2 розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 03.09.2013 року та зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Позивача на земельну ділянку, площею 5,6827 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3222480800:11:002:0071, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення від 15.11.2013 року №7992745 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язано вчинити дії щодо розгляду заяви Позивача від 03.09.2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 5,6827 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3222480800:11:002:0071, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада. Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач та Відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, в свою чергу, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.09.2013 року Позивач звернувся до органу державної реєстрації прав із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 5,6827 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада.

Разом із вказаною заявою Позивачем подано копії договору від 18.09.2009 року №1762 про задоволення вимог іпотекодержателя, державного акту на право власності на земельну ділянку від 22.11.2007 року, акту приймання-передачі майна від 18.09.2009 року, довіреності, паспортів, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наказу, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, статуту.

25.10.2013 року Відповідачем 1 винесено рішення №7212146 про зупинення розгляду заяви Позивача про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у зв'язку з відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення такої реєстрації, а сааме: звіту про оцінку предмета іпотеки та кредитного договору.

15.11.2013 року Відповідачем 1 прийнято рішення №7992745 про відмову в державній реєстрації за Позивачем права власності на земельну ділянку у зв'язку з неусуненням обставин, які стали підставою для зупинення розгляду заяви Позивача про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Згідно визначення ч.1 ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно п.1 ч.1 ст.4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що державний реєстратор, серед іншого:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою (ч.1 ст.19 Закону).

Приписами ч.1 ст.22 Закону встановлено, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначена затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Згідно п.34 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

5) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

6) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно ч.ч.1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.36 вказаного Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Положенням ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність рішення від 25.10.2013 року №7212146 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, оскільки його прийняття зумовлено ненаданням Позивачем звіту про оцінку предмета іпотеки.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 18 вересня 2012 року у справі №21-236а12, договір іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», є належним правовстановлювальним документом.

Таким чином, договір про задоволення вимог іпотекодержателя є належним правовстановлювальним документом.

В матеріалах справи міститься звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок, загальною площею 106,8060 га, в якому наявна інформація щодо проведеної грошової оцінки земельних ділянок, які були предметом іпотеки.

Отже, Позивачем виконано вимоги пп.3 п.34 Порядку та надано звіт про оцінку договору іпотеки.

З огляду на вказане, колегія вважає вірною позицію суду першої інстанції про протиправність рішення від 15.11.2013 року №7992745 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, та про задоволення позовних вимог стосовно зобов»язання Відповідача 1 розглянути подану Позивачем заяву про проведення державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку.

Що стосується позовних вимог про зобов»язання Відповідача 1 зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Позивача на земельну ділянку, площею 5,6827 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3222480800:11:002:0071, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, то таке повноваження є дискреційним повноваженням суб»єкта владних повноважень.

Крім того, відповідно ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.