Постанова

від 05.06.2014 по справі 2а-2671/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 6672/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 9.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.

Позивачка посилалася на те, що в 2007-2010 роках відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати її пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Позивачка просила зобов'язати відповідача виплатити на її користь недоплачене як дитині війни підвищення до пенсії за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 31.10.2010 року.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 9.12.2010 року позов задоволено частково.

Визнано дії відповідача протиправними щодо ненарахування та невиплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни з 22.05.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

Апелянт просить скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 9.12.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачці у повному обсязі заявлених позовних вимог.

Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії. Відмова управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області у проведенні перерахунку пенсії позивачки з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є неправомірною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та є частково правильними.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй управлінням Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася з позовом 22.11.2010 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині виплати підвищення до пенсії як дитині війни в межах строку звернення до суду, тобто за період з 22.05.2010 року по 31.10.2010 року включно згідно заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 21.05.2010 року слід залишити без розгляду, оскільки суд першої інстанції дане питання вирішив невірно, відмовивши в цій частині позову.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці в межах строку звернення до суду у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі колегія суддів не вбачає.

Доводи апелянта в тій частині, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, оскільки за чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність постанови суду першої інстанції, тому оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 9.12.2010 року по справі № 2а-2671/10 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 22.05.2010 року по 31.10.2010 року включно підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням виплачених сум.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 21.05.2010 року залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський