Ухвала

від 29.05.2014 по справі 918/522/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2014 р. Справа № 918/522/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М. розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про стягнення в сумі 1 090 479 грн. 48 коп.

Представники:

від позивача : Івасюк Т.І. (довіреність 436/11.5.2 від 21.10.2013 року);

від відповідача : Дяденчук А.І. (довіреність б/н від 01.01.2014 року);

від третьої особи : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" про стягнення 1090479,48 грн.

Позовні вимоги до відповідача мотивовані невиконанням третьою особою - ОСОБА_3 зобов'язань позичальника по кредитному договору перед банком та тим, що відповідач є поручителем по вказаних зобов'язаннях.

19.06.2013 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс", через канцелярію господарського суду Рівненської області, надійшла заява про зупинення провадження по справі, посилаючись на таке. 12.06.2013 року ТОВ "Фірма Амур Сервіс" подало до Рівненського міського суду Рівненської області позов до ОСОБА_3 та ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору поруки. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18.06.2013 року прийнята позовна заява та порушено провадження у справі №569/11202/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" до ОСОБА_3 та ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору поруки 19.27-03/08-ДП03.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.06.2013 року провадження по справі № 918/522/13 зупинено до набрання законної сили рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/11202/13-ц.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.05.2014 року провадження по справі № 918/522/13 поновлено, справу призначено до слухання в судовому засіданні.

До початку судового засідання 29.05.2014 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог з огляду на те, що порука за спірним договором поруки від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-ДП03 на час звернення ПАТ "ВТБ Банк" до суду з даним позовом припинила свою дію. Відтак, правові підстави для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості на думку відповідача відсутні.

Крім того, у відзиві відповідач вказує, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.01.2014 року у справі № 596/6793/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "ВТБ Банк", третя особа на стороні позивача ТОВ "Фірма Амур Сервіс", про розірвання договору, яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19.03.2014 року, генеральну угоду № 03 від 03.10.2007 року було розірвано. Відповідач вважає, що оскільки генеральна угода № 03 від 03.10.2007 року припинила свою дію, а кредитний договір № 19.27-03/08-СК від 13.02.2008 року та договір поруки № 19.27-03/08-ДП03 від 13.02.2008 року є похідними зобов'язаннями від генеральної угоди також припинили свою дію.

У судовому засіданні 29.05.2014 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 була укладена генеральна угода № 03, за умовами якої вищевказаний банк на умовах забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання, зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Вказана угода підписана третьою особою та повноважним представником банку, а також скріплена печаткою останнього.

Пунктом 2.2 даної генеральної угоди передбачено, що умови надання, термін погашення та розмір кожного кредиту оформлюється кредитними договорами, які є невід'ємними частинами цієї угоди.

В рамках вказаної угоди 13.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 19.27-03/08-СК, за умовами якого банк для задоволення споживчих потреб позичальника надав останньому кредит у розмірі 970000,00 грн. зі строком користування до 10 жовтня 2014 року та сплатою 16,5 процентів річних за користування кредитними коштами, а ОСОБА_3, у свою чергу, зобов'язався своєчасно повернути кредитору суму отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти та комісійну винагороду, а також виконати всі інші умови даного договору.

Кредитний договір № 19.27-03/08-СК також був підписаний третьою особою та повноважним представником банку, а також скріплений печаткою цієї юридичної особи.

На забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань боржника, що випливають з цієї угоди, 13.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є позивач, ОСОБА_3 та ТОВ "Фірма Амур Сервіс" було укладено договір поруки № 19.27-03/08-ДП03, за яким останнє зобов'язалося відповідати перед банком як солідарний боржник за виконання позичальником своїх зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Вказаний договір підписаний повноважними представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб. Вказаний правочин також був підписаний ОСОБА_3.

Пунктом 1 даного договору поруки встановлено, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-СК та будь-якими додатковими угодами до нього (у тому числі збільшуючими основне зобов'язання).

Відповідно до пункту 4 вказаної договору поруки у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків (пункт 5 вказаного договору поруки).

Згідно пункту 11 цього договору поруки, останній вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

До кредитного договору № 19.27-03/08-СК та договору поруки № 19.27-03/08-ДП03 сторонами вносились зміни.

Так, 09.09.2009 року договором про внесення змін № 1 до кредитного договору від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-СК, сторони серед іншого доповнили кредитний договір зокрема такими пунктами:

Банк має право вимагати дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісій та/або інших можливих платежів, у разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають/випливатимуть з умов кредитних договорів/договорів забезпечення, що укладені/будуть укладені у майбутньому між позичальником та ВАТ "ВТБ Банк" в рамках надання позичальникові кредитних коштів. Банк має право вимагати від позичальника здійснити дострокове погашення протягом 30 календарних днів з дати відправлення позичальникові відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового погашення (пункт 7.7).

У разі відмови позичальника щодо дострокового погашення кредиту, при настанні випадків визначених п.7.7. банк має право здійснити будь-які дії направлені на виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно за договорами забезпечення будь-яким способом, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, та/або отримати відшкодування з майна позичальника та/або звернутися до поручителів/майнових поручителів та/або звернутися до колекторського агенства, відповідно до вимог чинного законодавства України та договорів забезпечення (пункт 7.8).

Крім того, відповідно до пункту 1.2 кредитного договору (з урахуванням договору про внесення змін до кредитного договору від 9 вересня 2009 року № 1) за невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 5.7 та 5.8 цієї угоди, банк підвищує процентну ставку на 5 процентів річних у порівнянні з діючою процентною ставкою за цим кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.4 згаданого договору на період з 09 вересня 2009 року по 30 листопада 2009 року проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 4 проценти річних.

Відповідно до Договору від 20.09.2010 року про внесення змін № 2 до кредитного договору від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-СК сторони зафіксували, що строк користування позичальником кредитними грошовими коштами становить до 10 жовтня 2016 року (пункт 1.1.).

У вказаному договорі про внесення змін до кредитного договору сторони також домовилися, що сума простроченої на той час заборгованості по кредиту станом на 20.09.2010 року додається до суми кредиту позичальника. З дати 20.09.2010 року по 19.09.2011 року позичальнику надається відтермінування по погашенню залишку суми кредиту за новим графіком (пункт 3.29).

Відповідно до Договору від 30.08.2011 року про внесення змін № 3 до кредитного договору від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-СК сторони внесли зміни до кредитного договору виклавши його у новій редакції. У новій редакції сторони серед іншого також погодили, що виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс".

Згідно пункту 5.2 кредитного договору (з урахуванням договору про внесення змін до цього правочину від 30 серпня 2011 року № 3) банк має право відмовити позичальнику в наданні кредиту або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди та виконання зобов'язань за договором у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, зокрема, невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами цього договору, затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за кредитом щонайменше на 1 календарний місяць, або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 відсотків.

Право банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати відправлення останньому відповідного повідомлення банку закріплене і в пункті 5.2.2 спірного кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За користування чужими грошовими коштами боржник, як визначено частиною 1 статті 536 ЦК України, зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до частини 2 статті 1056 1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів, відповідно до частини 2 статті 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Неустойкою (пенею, штрафом), відповідно до чатсини 1 статті 549 ЦК України, вважаться грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно пункту 7.1. Розділу 7 "Відповідальність сторін" кредитного договору (з урахуванням внесених змін), у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

Виконання банком свого обов'язку за кредитним договором щодо надання позичальнику - ОСОБА_3 кредиту, шляхом перерахування грошових коштів у валюті кредиту на поточний рахунок позичальника у повному обсязі, підтверджується матеріалами справи. Водночас доказів належного виконання кредитного договору позичальником суду не подано.

Станом на час звернення позивача до суду розмір заборгованості за кредитним договором № 19.27-03/08-СК від 13 лютого 2008 року становить 1090479,48 грн., у тому числі:

- строкова заборгованість по кредиту - 618764,46 грн.;

- прострочена заборгованість по кредиту за період з 09 вересня 2012 року по 09 квітня 2013 року - 117849,63 грн.;

- строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих з 30 серпня 2010 року по 09 квітня 2013 року - 184599,99 грн.;

- прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих з 08 серпня 2012 року по 09 квітня 2013 року - 142898,96 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 09 вересня 2009 року по 09 квітня 2013 року - 26366,44 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1-2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як було зазначено вище, пунктом 11 спірного договору поруки передбачено, що даний правочин вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).

Водночас відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відтак, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує не строк, а термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умови договору поруки щодо його дії до повного виконання усіх зобов'язань позичальника перед кредитором за кредитним договором не свідчать про те, що даним договором встановлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 та частини 4 статті 559 ЦК України.

Оскільки в даному договорі сторони не встановили строк припинення поруки, до спірних правовідносин застосуванню підлягає норма частини 4 статті 559 ЦК України, яка регламентує, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом (стаття 541 ЦК України).

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор, відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України, має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що листом від 29 листопада 2012 року № 976/1200-2 банк, у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору, звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про повернення позичальником отриманого кредиту в повному обсязі, а також сплати нарахованих штрафних санкцій протягом 30 календарних днів від дати одержання цього листа. Вказаний лист був отримано позичальником 03 грудня 2012 року.

Оскільки боржнику - ОСОБА_3 був наданий строк на добровільне виконання зобов'язань до 03.01.2013 року, то у відповідності до наведеного вище строк виконання основного зобов'язання настав 04.01.2013 року.

Відтак, кінцевою датою строку на який діє порука за даним кредитним договором, з урахуванням положень частини 4 статті 559 ЦК України, є 04.07.2013 року.

Водночас позивач звернувся до суду з вимогою до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю - "Фірма Амур Сервіс" 15.04.2013 року, тобто в межах строку дії поруки.

Твердження відповідача щодо закінчення дії поруки 20.03.2011 року та припинення зобов'язання за договором поруки у зв'язку з розірванням Генеральної угоди № 03 від 03.10.2007 року судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідач вважає, що оскільки пунктом 1.5. Договору про внесення змін № 2 до кредитного договору від 20.09.2010 року доповнено кредитний договір пунктом 3.29. "Сума простроченої заборгованості по кредиту станом на 20 вересня 2010 року додається до суми кредиту позичальника...", вказані зміни підтверджують наявність заборгованості позичальника перед позивачем, а строк виконання основного зобов'язання настав саме 20.09.2010 року. На думку відповідача строк дії поруки припинився через шість місяців після вказаної дати - 20.03.2011 року.

Однак, на думку суду, зобов'язання зафіксоване у договорі щодо додавання суми простороченої заборгованості по кредиту за попередній період до суми кредиту позичальника є по своїй суті новацією договору, а не відображенням настання строку виконання основного зобов'язання.

Так, відповідно до положень статті 604 ЦК Украаїни, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Дія договору поруки щодо зобов'язань за кредитним договором підтверджена змінами, що вносились як в кредитний договір так і в договір поруки, в тому числі змінами відповідно до Договору від 30.08.2011 року про внесення змін № 3 до кредитного договору від 13.02.2008 року № 19.27-03/08-СК, згідно яких сторонами було погоджено, що виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідача.

Крім того, суд зауважує, що згідно умов кредитного договору (з урахуванням внесених змін) позичальник зобов'язувався повернути кредит в повному обсязі до 10.10.2016 року або достроково у випадках, передбачених цим договором.

З огляду на наведене, твердження відповідача про настання строку виконання основного зобов'язання 20.09.2010 року та припинення строку дії поруки 20.03.2011 року, на думку суду є хибними.

З урахуванням вимоги від 29.11.2012 року направленої банком позичальнику ОСОБА_3 кінцевою датою строку виконання основного зобов'язання є 04.01.2013 року, а датою закінчення дії поруки - 04.07.2013 року.

Право вимоги банку до поручителя за зобов'язаннями позичальника виникло до розірвання генеральної угоди № 03 від 03.10.2007 року, в рамках якої укладено спірний кредитний договір, оскільки рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27.01.2014 року у справі № 596/6793/13-ц, яким вказану угоду було розірвано, набуло законної сили після перегляду в апеляційному порядку - 19.03.2014 року. Разом з тим позивач, скориставшись своїм правом вимоги, 15.04.2013 року пред'явив позов до поручителя на підставі вказаних вище зобов'язань, тобто до розірвання генеральної угоди.

Суд також зауважує, що спірні кредитний договір та договір поруки не були розірвані або визнані недійсними на час розгляду даного спору.

З огляду на вказані обставини суд вважає обгрунтованими вимоги заявлені позивачем до відповідача про стягнення кредитних коштів, процентів та штрафних санкцій, та не знаходить підстав для відмови в задоволенні даних позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товаариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 264, код ЄДРПОУ 33276845) на користь Публічного акціонерного товаариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкинська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ14359319) 1064113,04 грн. строкової та простроченої заборгованості за кредитним договором; 26366,44 грн. пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором; 21809,59 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.06.2014 року

Суддя Качур А.М.