Постанова

від 14.05.2014 по справі 804/6136/14

НЕ ВКАЗАНО

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р. Справа № 804/6136/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Петрицької В.В.

представників відповідача Жаворонкова С.М., Потапчук Г.А., Романової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000044902 від 25.04.2014р.-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить визнати нечинним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.04.2014р. за №0000044902 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 191006,25грн. (сто дев'яносто одна тисяча шість) гривень 25 копійок, в тому числі за основним платежем 152805,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 38201,25 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з СФГ «Агросвіт» за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої, складено акт від 14.04.2014 року № 199/28-01-49-20-32616426. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000044902 від 25.04.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 191006,25 грн. (сто дев'яносто одна тисяча шість гривень 25 копійок), в тому числі за основним платежем 152805,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 38201,25 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з СФГ «Агросвіт» за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- пунктів 198.6 статті 198 розділу 5, пункту 15 підрозділу 2 розділу XX. Перехідних положень Податкового Кодексу України, внаслідок чого, підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за грудень 2013 року на суму 152805,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 14.04.2014 року № 199/28-01-49-20-32616426 на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000044902 від 25.04.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 191006,25 грн. (сто дев'яносто одна тисяча шість гривень 25 копійок), в тому числі за основним платежем 152805,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 38201,25 грн.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору поставки № ИП-4038 від 02.12.2013, СФГ "Агросвіт" (продавець), в особі голови СФГ "Агросвіт" Романісти Сергія Вікторовича, що діє на підставі Статуту, з одного боку та ПрАТ "Інтеркорн Корн Просесеінг Індастрі" (покупець) в особі генерального директора Козловського Ігоря Олеговича, що діє на підставі Статуту, з другого боку уклали договір про те, що продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю сільськогосподарську продукцію, яка вироблена продавцем на власних або орендованих основних фондах, а саме - зерно кукурудзи вологе (в подальшому - «товар») строки, асортименті, за ціною, якістю та в кількості, погоджених сторонами в письмових додатках на поставку партії товару, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Крім того, між СФГ "Агросвіт" (продавець) та ПрАТ "Інтеркорн Корн Просесеінг Індастрі" (покупець) були укладені договори поставки від 02.12.2013р. № ИП-4038, від 04.12.2013р. № ИП-4057, від 06.12.2013р. № ИП-4068 на поставку покупцю сільськогосподарської продукції, яка вироблена продавцем на власних або орендованих основних фондах, а саме - зерно кукурудзи вологе.

Договори поставки від 04.12.2013р. № ИП-4057, від 06.12.2013р. № ИП-4068 включають аналогічні до договору поставки від 02.12.2013р. № ИП-4038 пункти щодо предмету договору, ціни, якості товару, умов та строків поставки, відповідальності сторін.

Реальність господарських операцій по виконанню договорів, укладених позивачем з СФГ «Агросвіт» під час проведення перевірки була підтверджена наступними документами:

- видатковими накладними № 3 від 02.12.2013р., № 4 від 03.12.2013р., № 7 від 04.12.2013р., № 9 від 05.12.2013р., № 11 від 06.12.2013р., № 13 від 07.12.2013р., № 15 від 08.12.2013р., № 16 від 09.12.2013р. та протоколами узгодження ціни до них;

- податковими накладними № 3/2 від 02.12.2013р., № 4/2 від 03.12.2013р., № 6/2 від 06.12.2013р., № 9/2 від 06.12.2013р., № 11/2 від 06.12.2013р., № 13/2 від 07.12.2013р., № 15/2 від 08.12.2013р., № 16/2 від 09.12.2013р.;

- товарно-транспортними накладними (ТТН) 01АА № 923742 від 02.12.2013р., № 923743 від 02.12.2013р., № 923744 від 02.12.2013р., № 923748/1 від 03.12.2013р., № 923749 від 03.12.2013р., № 923749/1 від 03.12.2013р., № 923782/1 від 04.12.2013р. № 923783 від 04.12.2013р., № 923783/1 від 04.12.2013р., № 923789/1 від 05.12.2013р., № 923790 від 05.12.2013р., № 923790/1 від 05.12.2013р., № 923791/1 від 05.12.2013р., № 923795 від 06.12.2013р., № 923795/1 від 06.12.2013р., № 923796/1 від 06.12.2013р., № 923797 від 06.12.2013р., № 923857/1 від 07.12.2013р., № 923858 від 07.12.2013р., № 923858/1 від 07.12.2013р., № 923859 від 07.12.2013р., № 923870 від 08.12.2013р., № 923871 від 08.12.2013р., № 923872 від 08.12.2013р., № 923871/1 від 08.12.2013р., № 923882 від 09.12.2013р., № 923883 від 09.12.2013р., № 923883 від 09.12.2013р.;

- платіжними дорученнями № 312040113 від 04.12.2013р., № 312060030 від 06.12.2013р., № 312060084 від 09.12.2013р., № 312090019 від 09.12.2013р., № 312100111 від 11.12.2013р., № 3121100112 від 11.12.2013р., № 312110018 від 11.12.2013р., № 312130054 від 13.12.2013р., іншими первинними документами внутрішньої діяльності підприємства (робочий журнал приймання кукурудзи Ф П-7.4-03/01-Р01, свідоцтво про атестацію виробничої лабораторії позивача, сертифікати про відповідність підприємства позивача вимогам ISO 22000:2005, ISO 9001:2008, FSSC 22000:2010, процедура інтегрованої системи управління «Приймання та зберігання кукурудзи» від 25.11.2013р., запроваджена у позивача, Інструкція управління потенційно небезпечною продукцією від 05.03.2013р., затверджена на підприємстві позивача) на підставі яких, формувався податковий кредит по взаємовідносинах з СФГ «Агросвіт».

Як вбачається з акту перевірки від 14.04.2014р. № 199/28-01-49-20-32616426, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів при перевірці використано наступний акт перевірки, а саме:

- акт перевірки Олександрівського відділення Знам'янської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 14.03.2014р. № 000014/11-22-22/31373048 "Про неможливість проведення зустрічної звірки СФГ "Агросвіт" (код за ЄДРПОУ 31373048) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р."

Суд вважає, що зазначений висновок в акті перевірки позивача, зроблений без урахування фактичних обставин, підтверджених первинними та іншими документами, наданими під час документальної перевірки, та ґрунтується виключно на висновках акту Олександрівського відділу Знам'янської ОДПІ ГУМ у Кіровоградській області від 14.03.2014р. № 000014/11-22-22/31373048 "Про неможливість проведення зустрічної звірки СФГ "Агросвіт" (код за ЄДРПОУ 31373048) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р."

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента СФГ «Агросвіт», не може враховуватись, як акт проведеної перевірки та братися за основу при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі».

Отже, Олександрівське відділення Знам'янської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, незважаючи на подані СФГ «Агросвіт» податкові декларації та без проведення документальної перевірки, зробило висновок про відсутність господарських операцій лише на підставі факту відсутності СФГ «Агросвіт» за податковою адресою. Не зазначені джерела інформації про відсутність руху активів, зобов'язань та власного капіталу СФГ «Агросвіт».

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено також представниками відповідача, позивач під час перевірки надав відповідачу первинні документи в повному обсязі, які підтверджують факт проведення господарських операцій по придбанню зерна кукурудзи вологої у СФГ «Агросвіт», та які відповідають вимогам діючого законодавства, та складені належним чином на час здійснення господарських відносин.

Однак, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, перевіряючи не взяли до уваги зазначені документи та пояснення посадових осіб підприємства, та жодним чином не врахували їх при складанні акту перевірки від 14.04.2014р. № 199/28-01-49-20-32616426.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що саме на підставі матеріалу перевірки Знам'янської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким не підтверджено реальність здійснення ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» операцій з придбання товару (зерно кукурудзи) у СФГ «Агросвіт», ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 152805,00грн.

Судом встановлено, що висновки перевіряючих в акті перевірки позивача, базуються виключно на судженнях працівників ОДПІ контрагента та суб'єктивних припущеннях перевіряючих, не підтвердженні належними доказами.

Так, згідно з п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, результати податкової перевірки не можуть базуватися на непідтверджених припущеннях. Факти встановлених порушень законодавства повинні викладатися в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі з відповідними посиланнями на документи.

Згідно з пп. 75.1.2 п.75 статті 75 Податкового кодексу України, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що всупереч вимогам Податкового кодексу України, перевіряючи не дослідили надані позивачем документи та не дали їм належну правову оцінку під час проведення перевірки, а саме: договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, інші первинні документи та документи внутрішньої діяльності підприємства (робочий журнал приймання кукурудзи Ф П-7.4-03/01-Р01, свідоцтво про атестацію виробничої лабораторії позивача, сертифікати про відповідність підприємства позивача вимогам ISO 22000:2005, ISO 9001:2008, FSSC 22000:2010, процедура інтегрованої системи управління «Приймання та зберігання кукурудзи» від 25.11.2013р., запроваджена у позивача, Інструкція управління потенційно небезпечною продукцією від 05.03.2013р., затверджена на підприємстві позивача) на підставі яких, формувався податковий кредит по взаємовідносинах з СФГ «Агросвіт».

Суд звертає увагу, що чинне законодавство України, та зокрема, податкове законодавство не передбачають відповідальність платника податку за порушення податкового та іншого законодавства допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків. Зазначені на стор. 11-18 акту перевірки висновки, не є підставою для нарахування податкових зобов'язань позивачу.

Відповідна правова позиція відображена у рішенні Верховного Суду України у справі за № 8/140.

Статтею 244-2 КАС України встановлено, що рішення ВСУ прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

В той же час, суд зазначає, що позивач не має жодних правових підстав та не зобов'язаний жодним законодавчим актом України втручатися в господарську діяльність іншого суб'єкта господарювання.

В свою чергу, представник позивача під час розгляду справи по суті, пояснив суду, що при укладанні договорів з СФГ «Агросвіт», позивач, який діяв з розумною обачністю, перевірив наявність у СФГ «Агросвіт» загальної та спеціальної податкової правосуб'єктності.

Так, контрагент СФГ «Агросвіт» на момент укладання договорів поставки № ИП-4038 від 02.12.2013р., № ИП-4057 від 04.12.2013р. з ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі», був платником ПДВ та мав статус суб'єкта спеціального режиму оподаткування, як сільськогосподарське підприємство, його свідоцтво суб'єкта спецрежима не було анульовано, він не був вилучений з ЄДРПОУ, не перебував в процесі припинення підприємницької діяльності, провадження у справі про банкрутство щодо нього не було порушено.

Таким чином, суд вважає, що СФГ «Агросвіт» мав право на оформлення податкових накладних, а виписані та надані ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» у період з 02.12.2013р. по 09.12.2013р. податкові накладні, які надавались під час перевірки та перелічені в акті (стор. 10), відповідають вимогам чинного законодавства та оформленні з дотриманням усіх його вимог та є підтверджуючими документами щодо проведення господарських операцій по придбанню зерна кукурудзи вологої у СФГ «Агросвіт».

Щодо посилань відповідача в акті перевірки (стор. 13 та 18) на відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та контрагентом СФГ «Агросвіт», суд вважає, що такі зазначені порушення є протиправними, необґрунтованими, які не відповідають обставинам та умовам договорів поставки, та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Перевіряючими не наведено в акті перевірки жодних доказів, які б підтверджували те, що зміст договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

Крім того, суд вважає, що перевіряючи визнавши договори, укладені між позивачем та СФГ «Агросвіт» нереальними, вийшли за межі своїх повноважень.

На момент перевірки та на час розгляду справи судом, договори поставки № ИП-4038 від 02.12.2014р., № ИП-4057 від 04.12.2013р., № ИП-4068 від 06.12.2013р., укладені між позивачем та СФГ «Агросвіт» не визнані у судовому порядку недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим, існує презумпція правомірності зазначеного правочину, а також, наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими правочинами (договорами поставки).

Так, в ході перевірки встановлено та підтверджується актом перевірки, що на виконання зобов'язань, передбачених умовами укладених з СФГ «Агросвіт» договорами поставки № ИП-4038 від 02.12.2014р., № ИП-4057 від 04.12.2013р., № ИП-4068 від 06.12.2013р., позивач прийняв та оплатив товар (зерно кукурудзи вологої), тобто, фактично СФГ «Агросвіт» та позивач виконали умови господарського зобов'язання, передбаченого умовами договорі поставки. Товар був придбаний позивачем з метою подальшого використання в якості сировини із якої виготовляються основні продукти виробництва позивача.

На момент перевірки товар-зерно кукурудзи вологої був в наявності на підприємстві, що також підтверджується актом перевірки (стор.9).

Фактична поставка товару, отримання належно оформлених первинних документів та податкових документів (податкові накладні), та проведені розрахунки за товар, надали право позивачу на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями з СФГ «Агросвіт».

За таких умов, суд дійшов висновку, що господарські операції є фактично здійсненими, а твердження представників відповідача про нереальність (безтоварність) цих операцій, є необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що договори поставки № ИП-4038 від 02.12.2014р., № ИП-4057 від 04.12.2013р., № ИП-4068 від 06.12.2013р. були укладені позивачем з СФГ «Агросвіт» з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 202, 203, 205, 207, 208 та глави 54 «Купівля-продаж» Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 174, 179, 180, 181 Господарського кодексу України.

Продавцем (СФГ «Агросвіт») та покупцем (ПрАТ «Інтеркорн») були виконані всі свої зобов'язання належним чином та з дотриманням всіх вимог щодо оформлення кінцевого результату, а саме: були оформлені та підписані податкові накладні, видаткові накладні, протоколи узгодження ціни, ТТН, які засвідчують факт поставки товару за договорами та всі ці докази містяться в матеріалах справи.

Окрім того, в судовому засіданні представник позивача зазначив та надав відповідні докази того, що товар поставлений на склад позивача за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. М. Малиновського, 120, що підтверджується ТТН, робочим журналом приймання кукурудзи Ф П-7.4-03/01-Р01, який ведеться виробничою лабораторією підприємства. Товар в повному обсязі був оплачений позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та податковими накладними.

Крім того, щодо викладених в акті перевірки порушень (стор. 15-16), а саме: «продавцем СФГ «Агросвіт» не надано покупцю ПрАТ «Інтеркорн» оригіналів/копій документів, які повинні були супроводжувати поставку кукурудзи від продавця СФГ «Агросвіт» до покупця (позивача), згідно з пунктами 3.6, 4.3 договорів поставки від 02.12.2013р. № ИП-4038, від 04.12.2013р. № ИП-4057, від 06.12.2013р. № ИП-4068, а саме: посвідчень про якість товару, копій протоколів про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів, засвідчених печаткою продавця, копій протоколів про визначення генетично модифікованих організмів у середньому зразку зерна з періодичністю, встановленою згідно діючого законодавства, засвідчених печаткою продавця. А також, карантинних сертифікатів та документів, що засвідчують якість товару, та які повинні були супроводжувати кожну транспортну одиницю, відповідно до умов договорів поставки», суд зазначає наступне.

Документи щодо якості товару, не є первинними документами, та їх перевірка не відноситься до компетенції і повноважень податкових органів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами.

Відповідна правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні, також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також, сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який, включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі" судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Представником позивача, під час розгляду справи по суті, в повній мірі було доведено товарність проведених операцій та підтверджено право на віднесення сум за укладеними договорами до складу свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000044902 від 25.04.2014р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000 44902 від 25.04.2014р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 191 006,25 грн. (сто дев'яносто одна тисяча шість гривень 25 копійок), в тому числі за основним платежем 152 805,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 38 201,25 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі" судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 14.05.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов