Постанова

від 20.05.2014 по справі 812/2433/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2433/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000162201 від 20.03.2014, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000162201 від 20.03.2014.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КТП «Алчевськтеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт №335/12-06-22-01/02132266 від 06.03.2014.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162201 від 20.03.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 14916,67 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 7458,34 грн.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000162201 від 20.03.2014 про визначення та сплату податку на додану вартість у сумі 14 916,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства у сумі 7458,34 грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Комунальне теплопостачаюче підприємство «Алчевськтеплокомуненерго» зареєстровано виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 30.12.1999 за № 1 384 120 0000 001460, перебуває на податковому обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області.

На підставі повідомлення від 20.02.2013 №17, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» (код за ЄДРПОУ 02132266) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 23477911) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт №335/12-06-22-01/02132266 від 06.03.2014 (а.с.9-16).

Висновками акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 податкового кодексу України, ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД», код 23477911, за період з 01.03.2013 по 31.03.2012 на загальну суму ПДВ 14916,67 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.03.2014 винесено податкове повідомлення-рішення №0000162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 14916,67 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 7458,34 грн. (а.с.7).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Укртрейдсервыс ЛТД», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

Згідно пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Алчевської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року (а.с.19-21).

Згідно вказаної декларації з податку на додану вартість (додаток №5) за березень 2012 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» березень 2012 року - 14916,67 грн. (а.с. 19-77)

Згідно реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за березень 2012 року позивачем до реєстрів включено податкові накладні, в яких визначені суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» за березень 2012 року у сумі 14916,67 грн. (а.с.64).

Під час розгляду справи позивачем було надано суду засвідчені копії первинних документів, які відповідають оригіналам, досліджених під час розгляду справи, є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року по контрагенту ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД».

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» (Постачальник) було укладено договір поставки № 20/03-1/130 від 20 березня 2012 року, предметом якого є те, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.78).

На виконання умов договору поставки № 20/03-1/130 від 20 березня 2012 року позивачем було отримано від ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» податкову накладну № 15 від 20.03.2012, видаткову накладну №У-039 від 27 березня 2012 року та рахунок-фактуру №У-039 від 19 березня 2012 року (а.с.79, 80, 170).

Повна сплата позивачем податку на додану вартість за отриманий товар підтверджена платіжним дорученням №544 від 20.03.201 (а.с. 171).

Оприбуткування товару підтверджується прибутковим ордером, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, відомостями про обіг матеріалів (а.с. 81-84, 131-138).

Згідно подорожніх листів вантажного транспорту від 02.04.2012 отриманий товар було передано по об'єктах тепломережі міста для використання у господарській діяльності, а саме, здійснення ремонтних робіт котлів для опалення об'єктів з використанням котіоніту для завантаження фільтрів. Вказані роботи підтверджуються актами використання будівельних робіт за червень 2012 року, лютий 2013 року, червень 2013 року, травень 2013 року, серпень 2013 року, вересень 2012 року, вересень 2013 року, липень 2012 року (а.с. 85-130).

Крім того, позивачем надано інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що підтверджує наявність залишку отриманого товару від ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» по об'єктах тепломережі міста (а.с. 172-175).

Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку достовірно підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» у березні 2012 року.

Щодо посилання податкового органу у акті перевірки на те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за березень 2012 року по взаємовідносинам з контрагентом, оскільки у підприємства відсутній подорожній лист, що підтверджує транспортування катіоніту, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1.8 договору № 20/03-1/130 від 20.03.2012 постачання Товару здійснюється на умовах поставки грузоперевізником «Нова пошта» м. Алчевськ.

Як встановлено у судовому засіданні, товар безпосередньо поставлявся Постачальником на умовах «Нова пошта» до м. Алчевськ. Подальше транспортування здійснювалось власними силами позивача, що підтверджується подорожнім листом вантажного транспорту від 28.03.2012, в якому зазначено маршрут руху по об'єктах тепломережі міста (а.с. 169). Витрат щодо перевезення товару від ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» до м. Алчевськ послугами «Нової пошти» позивачем не понесено та в бухгалтерському обліку не відображено.

Таким чином, судом було встановлено, що транспортування отриманого товару здійснювалось позивачем з м. Алчевськ силами власного автотранспорту, а тому відсутність у розпорядженні позивача шляхових листів, які свідчать про перевезення товару від місця знаходження контрагента до м. Алчевськ є обґрунтованим та не можуть спростовувати встановлений судом факт про реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» у березні 2012 року.

Посилання податкового органу в акті перевірки на акт перевірки контрагента позивача як одну із підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд вважає необґрунтованим, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено, а судом не було встановлено порушення вимог податкового законодавства з боку позивача, яке б позбавило його права на формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Укртрейдсервіс ЛТД» настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні зобов'язання, податкові накладні видані у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому, у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом у березні 2012 року.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, враховуючи надану правову оцінку доказам, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підтверджені належними доказами, а тому є підстави для скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 06 лютого 2014 року №0000112201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - 12498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3124,50 грн.

Щодо обраного позивачем способу захисту про визнання не чинним рішення податкового органу, суд зазначає наступне.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує правових наслідків від моменту прийняття такого акту.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Водночас з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови (п. 10.2 постанови пленуму ВАСУ № 7 від 20.05.2012).

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є скасування даного рішення податкового органу з покладенням на відповідача обов'язку поновити порушені права позивача.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000162201 від 20.03.2014 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000162201 від 20.03.2014, яким Комунальному теплопостачаючому підприємству «Алчевськтеплокомуненерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 14916,67 грн. та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) - 7458,34 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» судові витрати в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 26.05.2014.

Суддя Н.В. Кравцова