Постанова

від 04.06.2014 по справі 816/1496/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1496/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мандрика Х.С.,

представника позивача - Солдатенко Є.С.,

представника відповідача - Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Склярум ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Склярум ЛТД" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №0000942202/329 від 11.03.2014 року, яким йому яким донараховано податок на прибуток в сумі 32 212 грн., а також податкове повідомлення - рішення №0000952202/330 від 11.03.2014 року, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28 011 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 005,50 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №425/16-03-22-02-12/21067379 від 13.02.2014 року щодо порушення ним ст.ст. 138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 32 212 грн., та занижено податок на додану вартість в сумі 28 011 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Таку позицію обґрунтовував тим, що ТОВ «Склярум ЛТД» для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ «Маркет - Про» у спірному періоді. Як позивач, так і його контрагент, в охоплений перевіркою період були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в податкових органах. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту та валових витрат сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отриманий товар був використаний у господарській діяльності позивача. Висновки, зроблені слідчими відділом СУ ГУМВС в Харківській області в ході досудового розслідування порушеної стосовно посадових осіб ТОВ «Маркет - Про» кримінальної справи щодо незаконного функціонування вказаного підприємства з метою надання своїм контрагентам податкової вигоди для мінімізації податкових зобов'язань останніх, не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності оподаткованих господарських операцій. Відтак, оскільки в діях ТОВ «Склярум ЛТД» відсутні порушення податкового законодавства, про які стверджує податковий орган, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, у ході розгляду справи надала додаткові пояснення по суті оподаткованих операцій.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Стверджував про те, що у ході досудового розслідування кримінальної справи стосовно посадових осіб контрагента позивача, ТОВ «Маркет - Про», встановлено, що в результаті функціонування вказаного суб'єкта господарювання підприємствам - контрагентам був сформований податковий кредит та податкові зобов'язання шляхом складення безтоварних фінансово - господарських документів. Фінансово - господарські відносини ТОВ «Маркет - Про» є безтоварними, фактично не підтверджуються і не пов'язані з фінансово- господарською діяльністю, діяльність вказаного контрагента спрямована не на здійснення підприємницької діяльності, а на мінімізацію підприємствам - контрагентам сум податкових платежів. Керівником вказаного підприємства є підставна особа, яка ніколи не підписувала установчих документів та документів первинного бухгалтерського обліку. Таким чином, всі документи, які відображають оподатковані господарські операції в даному разі з позивачем та підписані за участі посадових осіб ТОВ «Маркет - Про», не можуть вважатись первинними та свідчити про реальність операцій, за рахунок яких сформовано спірні суми податкових зобов'язань. Відтак, як на думку відповідача, встановлені у ході перевірки факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, які не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Склярум ЛТД" зареєстроване як юридична особа 13.04.1995 року у встановленому законом порядку, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 17.04.1995 року за №558 та з 20.09.2004 року є платником податку на додану вартість. (т.1,а.с.8-21)

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Склярум ЛТД» по питанню дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Маркет - Про» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 у зв'язку з надходженням постанови слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції Прядко О.О. від 28.12.2013 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки відповідачем складений Акт перевірки №425/16-03-22-02-12/21067379 від 13.02.2014 року, у висновках якого зафіксовані порушення ТОВ «Склярум ЛТД» ст.ст.138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 32 212 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 28 011 грн. (надалі - Акт перевірки).

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства Кременчуцькою ОДПІ 29.11.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000942202/329 від 11.03.2014 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 32 212 грн., а також податкове повідомлення - рішення №0000952202/330 від 11.03.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28 011 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 005,50 грн. (т.1, а.с.44-45 )

Не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст.ст.138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 32 212 грн., та занижено податок на додану вартість в сумі 28 011 грн.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п.138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 вказаного Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ «Склярум ЛТД» фактично не здійснювало придбання у ТОВ «Маркет - Про» товару (послуг), оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції не підтверджені доказами, так як документи бухгалтерського обліку, якими оформлено оподатковані господарські операції, не можуть вважатись первинними, відповідач стверджує про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 32 212 грн. та податку на додану вартість в сумі 28 011 грн.

Суд знаходить вказані висновки податкового органу необґрунтованими та помилковими, не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено факт господарських взаємовідносин між позивачем (Покупець) та ТОВ «Маркет - Про» (Постачальник) щодо купівлі ТОВ «Склярум ЛТД» товару на підставі договорів поставки №3 від 20.10.2011 року, №4 від 21.10.2011 року, №19 від 17.11.2011 року, №21 від 22.11.2011 року, №24 від 22.12.2011 року. За умовами вказаних договорів, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цими договорами, поставити, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити продукцію, а саме - Інтерсіл 670 ХС, Емаль АК 512, пісок, ґрунт Рапід, пісок, шпаклівку, порошок абразивний, сопла абразивоструйні, ШВД, шланги абразивоструйні, розчинник ГТА, сольвент та ін.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання угод представником позивача надано суду податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки - фактури, виписки з банківських установ на підтвердження оплати товару, накладні, журнал реєстрації довіреностей на отримання товару працівниками позивача, подорожні листи на підтвердження перевезення товару. ( т.1, а.с.46 - 101 )

Представником позивача пояснено, що куплений у ТОВ «Маркет - Про» був використаний у власній господарській діяльності ТОВ «Склярум ЛТД», зокрема для виконання договірних зобов'язань щодо чистки антикорозійного покриття металоконструкцій та нестандартного обладнання на замовлення ТОВ «Спецстроймонтаж - Україна» та ПАТ «Полтавський ГЗК» на об"єктах ПАТ "Полтавський ГЗК" за відповідними договорами підряду. (т.1, а.с.121-123, т.2, а.с.41- 51)

На підтвердження означеного суду було надано акти приймання виконаних робіт, акти використання матеріалів підрядника, податкові накладні, акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, подорожні листи (т.1, а.с.124- 250, т.2, а.с. 1-20, 59-241)

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, які б могли свідчити, що останні не можуть вважатися належними та свідчити про реальність оподаткованих господарських операцій. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих витрат.

Суд критично оцінює посилання податкового органу на те, що документи бухгалтерського обліку, якими оформлено оподатковані господарські операції, не можуть вважатись первинними в силу встановлених фактів у межах досудового розслідування кримінальної справи стосовно посадових осіб контрагента позивача, ТОВ «Маркет - Про».

Зокрема, як наголошував представник Кременчуцької ОДПІ, у ході досудового слідства було встановлено, що фінансово-господарські відносини ТОВ «Маркет - Про» є безтоварними, фактично не підтверджуються і не пов'язані з фінансово - господарською діяльністю, діяльність вказаного контрагента спрямована не на здійснення підприємницької діяльності, а на мінімізацію підприємствам - контрагентам сум податкових платежів. Керівником вказаного підприємства є підставна особа, яка ніколи не підписувала установчих документів та документів первинного бухгалтерського обліку. Таким чином, всі документи, які відображують оподатковані господарські операції в даному разі з позивачем та підписані за участі посадових осіб ТОВ «Маркет - Про», не можуть вважатись первинними та свідчити про реальність операцій, за рахунок яких сформовано спірні суми податкових зобов'язань.

Вищевказані посилання суперечать принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності платників податку. ТОВ «Склярум ЛТД» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом. Жодною нормою податкового законодавства не встановлено обов'язок платника перевіряти сумлінність дотримання законодавства його контрагентом. Висновки податкового органу щодо фіктивності та сумнівності його контрагента не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Крім того, належними засобами доказування, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб суб'єктів господарювання у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідних обвинувальних вироків, що набрали законної сили, стосовно посадових осіб ТОВ «Маркет- Про» суду надано не було, таким чином посилання відповідача на докази кримінального процесу є необґрунтованими та не підтвердженими.

Крім того, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в Постанові від 12 лютого 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" до ДПІ у Святошинському районі міста Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, чого не встановлено Актом перевірки позивача №425/16-03-22-02-12/21067379 від 13.02.2014 року.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача. Таким чином, відповідач покладає на позивача відповідальність за порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №0000942202/329 від 11.03.2014 року та №0000952202/330 від 11.03.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Склярум ЛТД" (ідентифікаційний код 21067379) витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн. ( сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 червня 2014 року.

Суддя І.С. Шевяков