Ухвала

від 08.07.2014 по справі 816/1496/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 р.Справа № 816/1496/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 816/1496/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Склярум ЛТД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Склярум ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцькою ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №0000942202/329 від 11.03.2014 року та №0000952202/330 від 11.03.2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Склярум ЛТД" (далі - позивач, ТОВ "Склярум ЛТД" ) витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що у ході досудового розслідування кримінальної справи стосовно посадових осіб контрагента позивача, ТОВ "Маркет - Про", встановлено, що в результаті функціонування вказаного суб'єкта господарювання підприємствам - контрагентам був сформований податковий кредит та податкові зобов'язання шляхом складення безтоварних фінансово - господарських документів. Фінансово - господарські відносини ТОВ "Маркет - Про" є безтоварними, фактично не підтверджуються і не пов'язані з фінансово- господарською діяльністю, діяльність вказаного контрагента спрямована не на здійснення підприємницької діяльності, а на мінімізацію підприємствам - контрагентам сум податкових платежів. Керівником вказаного підприємства є підставна особа, яка ніколи не підписувала установчих документів та документів первинного бухгалтерського обліку. Таким чином, всі документи, які відображають оподатковані господарські операції в даному разі з позивачем та підписані за участі посадових осіб ТОВ "Маркет - Про", не можуть вважатись первинними та свідчити про реальність операцій, за рахунок яких сформовано спірні суми податкових зобов'язань. Відтак, встановлені у ході перевірки факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, які не підлягають скасуванню.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності, тому податкові повідомлення - рішення є протиправними.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Склярум ЛТД" зареєстроване як юридична особа 13.04.1995 року у встановленому законом порядку, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 17.04.1995 року за №558 та з 20.09.2004 року є платником податку на додану вартість. (т.1,а.с.8-21)

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Склярум ЛТД" по питанню дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Маркет - Про" за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 у зв'язку з надходженням постанови слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції Прядко О.О. від 28.12.2013 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складений Акт перевірки №425/16-03-22-02-12/21067379 від 13.02.2014 року, у висновках якого зафіксовані порушення ТОВ "Склярум ЛТД" ст.ст.138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 32 212 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 28 011 грн. (надалі - Акт перевірки).

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства Кременчуцькою ОДПІ 29.11.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000942202/329 від 11.03.2014 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 32 212 грн., а також податкове повідомлення - рішення №0000952202/330 від 11.03.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28 011 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 005,50 грн. (т.1, а.с.44-45 )

Не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено , що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Маркет - Про" (Постачальник) щодо купівлі ТОВ "Склярум ЛТД" товару на підставі договорів поставки №3 від 20.10.2011 року, №4 від 21.10.2011 року, №19 від 17.11.2011 року, №21 від 22.11.2011 року, №24 від 22.12.2011 року. За умовами вказаних договорів, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цими договорами, поставити, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити продукцію, а саме - Інтерсіл 670 ХС, Емаль АК 512, пісок, ґрунт Рапід, пісок, шпаклівку, порошок абразивний, сопла абразивоструйні, ШВД, шланги абразивоструйні, розчинник ГТА, сольвент та ін.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст.ст.138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 32 212 грн., та занижено податок на додану вартість в сумі 28 011 грн.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п.138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 вказаного Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "Склярум ЛТД" фактично не здійснювало придбання у ТОВ "Маркет - Про" товару (послуг), оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції не підтверджені доказами, так як документи бухгалтерського обліку, якими оформлено оподатковані господарські операції, не можуть вважатись первинними, відповідач стверджує про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 32 212 грн. та податку на додану вартість в сумі 28 011 грн.

Колегія суддів вказані висновки податкового органу вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання угод між позивачем та ТОВ "Маркет - Про" надано податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки - фактури, виписки з банківських установ на підтвердження оплати товару, накладні, журнал реєстрації довіреностей на отримання товару працівниками позивача, подорожні листи на підтвердження перевезення товару. ( т.1, а.с.46 - 101 )

Судовим розглядом встановлено, що куплений у ТОВ "Маркет - Про" був використаний у власній господарській діяльності ТОВ "Склярум ЛТД", зокрема для виконання договірних зобов'язань щодо чистки антикорозійного покриття металоконструкцій та нестандартного обладнання на замовлення ТОВ "Спецстроймонтаж - Україна" та ПАТ "Полтавський ГЗК" на об"єктах ПАТ "Полтавський ГЗК" за відповідними договорами підряду. (т.1, а.с.121-123, т.2, а.с.41- 51)

На підтвердження вказаного було надано акти приймання виконаних робіт, акти використання матеріалів підрядника, податкові накладні, акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, подорожні листи (т.1, а.с.124- 250, т.2, а.с. 1-20, 59-241)

Колегія суддів зазначає, що під час дослідження зазначених документів не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, які б могли свідчити, що останні не можуть вважатися належними та свідчити про реальність оподаткованих господарських операцій. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих витрат.

Колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на те, що документи бухгалтерського обліку, якими оформлено оподатковані господарські операції, не можуть вважатись первинними в силу встановлених фактів у межах досудового розслідування кримінальної справи стосовно посадових осіб контрагента позивача, ТОВ "Маркет - Про", оскільки дані посилання суперечать принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності платників податку.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що щодо посадових осіб ТОВ "Маркет- Про" винесено обвинувальні вироки, що набрали законної сили, у зв'язку з чим посилання відповідача на докази кримінального процесу є необґрунтованими та не підтвердженими. Таким чином, відповідач покладає на позивача відповідальність за порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, а встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року по справі № 816/1496/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В. Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2014 р.