Постанова

від 04.06.2014 по справі 5/278-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 5/278-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. у справі Господарського суду№ 5/278-09 Сумської області за скаргою на дії за позовомСумської міської ради Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Сумської міської ради доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прознесення об'єкту самочинного будівництва

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились; відповідача: відділу ДВС:не з'явились; не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року Сумська міська рада (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Сумської області із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, у якій просила:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Балаби А.О. (далі - Відділ ДВС), щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5/278-09, виданого Господарським судом Сумської області 19.07.2012 р. про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва та привести її до стану, який передував початку проведення будівельних робіт;

- визнати недійсною постанову Відділу ДВС від 21.03.2013 р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5/278-09, виданого Господарським судом Сумської області 19.07.2012 р. про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва та привести її до стану, який передував початку проведення будівельних робіт.

Викладені у скарзі вимоги Рада, посилаючись на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про виконавче провадження" та положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., обґрунтовувала неправомірністю дій Відділу ДВС щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки Відділом ДВС не було вжито усіх визначених законодавством заходів примусового виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.08.2013 р. (суддя Котельницька В.Л.) скаргу Ради на дії Відділу ДВС задоволено.

Ухвалу прийнято з мотивів, викладених Радою у скарзі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. (колегія суддів: Черленяк М.І., Камишева Л.М., Шепітько І.І.) ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.08.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені скарги Ради відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що Відділом ДВС було вчинено усі передбачені законодавством дії по примусовому виконанню судового рішення. Закінчення виконавчого провадження здійснено виконавцем у відповідності до законодавства, тому підстав для визнання оскаржуваної постанови незаконною немає.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. та залишити в силі ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.08.2013 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на положення ст. 124 Конституції України, ст. ст. 115, 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 5, 49, 50, 75, Закону України "Про виконавче провадження" та п. 8.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України № 512/5 від 02.04.2012 р.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті ухвали та постанови колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2010 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2010 р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) зобов'язано за власний рахунок звільнити шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0019 га, кадастровий номер 5910136600:19:031:0057, що передана в оренду відповідно до договору оренди від 14.11.2007 р., укладеного між Радою та Підприємцем та привести земельну ділянку АДРЕСА_1 до стану, який передував початку проведення будівельних робіт. Стягнуто з Підприємця в доход бюджету м. Суми витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 85,00 грн.;

- на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2010 р. було видано наказ № 5/278-09 від 19.07.2012 р. про примусове виконання рішення, на підставі якого, 12.09.2012 р. Відділом ДВС було винесено постанову про примусове виконання виконавчого документу про зобов'язання Підприємця звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 на який розташований об'єкт самочинного будівництва та привести її до стану, який передував початку проведення будівельних робіт, стягувачем за яким є Рада;

- 17.12.2012 р. на адресу Ради надійшов лист Відділу ДВС, в якому старший державний виконавець просив у 3-х денний термін з моменту отримання запиту повідомити, чи згодна Рада авансувати витрати на організацію та проведення виконавчих дій по знесенню самочинного будівництва по АДРЕСА_1;

- у листі-відповіді від 25.12.2012 р. № 8530/02.02.02-15 Рада повідомила Відділ ДВС про те, що у місцевому бюджеті на 2012 та 2013 роки не передбачено коштів на вказані витрати та керуючись ч. 2 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" просила організувати примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2010 р. по знесенню самочинного будівництва по АДРЕСА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому зазначила, що дане питання розглядалося на засіданні міжвідомчої комісії по розгляду питань самовільного будівництва та самовільної зміни функціонального призначення приміщень, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, перевірки дійсності інформації, що подається замовниками будівництва інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у документах про початок та закінчення будівництва, а також з питань дотримання містобудівного законодавства, за результатами якого комунальним підприємствам Сумської міської ради "Сумижилкомсервіс" та "Шляхрембуд" було рекомендовано опрацювати разом з Відділом ДВС питання по знесенню самочинного будівництва по АДРЕСА_1;

- листами від 14.05.2013 р. № 349-13/05-01 та від 18.06.2013 р. № 350-13/05-01 Рада як стягувач звернулася до Відділу ДВС з проханням надати інформацію про хід проведення виконавчих дій по звільненню земельної ділянки від об'єкту самочинного будівництва по АДРЕСА_1 і приведення її у попередній стан;

- 20.06.2013 р. на адресу Ради надійшов лист від 19.06.2013 р. № 39-6153 Відділу ДВС, в якому повідомлялося про те, що постановами від 15.10.2012 р. та від 23.10.2012 р. за невиконання рішення суду зобов'язального характеру у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин на боржника накладено штраф у розмірах відповідно 170 грн. та 340 грн.; направлялося подання до СМУ УМВС України в Сумській області про вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України, однак 18.03.2013 р. на адресу Відділу ДВС надійшла постанова про відмову у порушенні кримінального провадження стосовно боржника. Вказана постанова в порядку визначеному ст.ст. 303 - 307 КПК України не оскаржувалась;

- у вказаному листі також зазначалось про те, що на підставі п. 11 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" Відділом ДВС було винесено постанову від 21.03.2013 р. про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що рішення суду без участі боржника виконати неможливо та скеровано на адресу Господарського суду Сумської області постанову про закінчення виконавчого провадження разом із виконавчим документом, а копії постанов про закінчення виконавчого провадження направлені сторонам до відома;

- вважаючи, що Відділом ДВС не було вжито усіх визначених законодавством заходів примусового виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2010 р. у справі № 5/278-09, Рада звернулась до місцевого господарського суду із скаргою, що є предметом розгляду.

Задовольняючи скаргу Ради на дії Відділу ДВС місцевий господарський суд погодився із її доводами щодо того, що Відділом ДВС не було здійснено усіх передбачених законодавством заходів щодо організації примусового виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2010 р.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні скарги Ради на дії Відділу ДВС господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2010 р. у справі № 5/278-09 щодо знесення самочинно збудованого об'єкту за адресою: м. Суми, АДРЕСА_1 містить вказівку щодо способу та порядку виконання цього рішення, а саме: зобов'язує здійснити вказані дії особисто боржника - Підприємця, тому, у відповідності до приписів ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", Відділом ДВС було здійснено повний обсяг дій по примусовому виконанню вказаного виконавчого документу.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із такими висновками господарського суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Порядок виконання судового рішення врегульовано ст. 115 ГПК України, Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Мінюсту України 02.04.2012 р. № 11/7-10.16/2767-ЕП.

В силу абз. 1 ч. 2 та п. 19 ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом та у разі необхідності із залученням до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовано ст. 75 Закону, частиною першою якої встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті Закону у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника , державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо , державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (ч. 3 ст. 75 Закону).

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення Відділом ДВС постанови від 21.03.2013 р. про закінчення виконавчого провадження слугувало те, що виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2010 р. без участі боржника є неможливим.

За приписами п. 11 ч. 1 та ч. 3 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у раз повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону, тобто у зв'язку з тим, що виконати рішення без участі боржника неможливо. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Між тим, з встановлених судами попередніх інстанцій обставин виконавчого провадження вбачається та матеріалами справи підтверджується, що в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження Відділ ДВС не обґрунтував неможливість виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2010 р. без участі боржника. Відсутність авансового внеску може бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу та закриття виконавчого провадження лише за відповідних обставин. Такі обставини в оскаржуваній постанові Відділу ДВС про закінчення виконавчого провадження не вказані.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 41 Закону витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 вказаної статті Закону кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій ; інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби (п. п. 2- 7 ч. 4 ст. 41 Закону).

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк (ч. 5 ст. 41 Закону).

Крім того, статтею 28 Закону врегульовано, що, у разі невиконання боржником у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону рішення немайнового характеру з боржника фізичної особи стягується виконавчий збір в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу положень пункту 8.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на нього штрафи у передбачених Законом випадках, державний виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій, штрафи не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

За таких обставин, виходячи зі змісту вищенаведених норм, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Відділом ДВС не було здійснено усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень дій щодо повного виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2010 р. у справі № 5/278-09.

Частиною першою ст. 111 10 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарський суд апеляційної інстанції переглядаючи справу наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно скасував ухвалу місцевого господарського суду, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду - залишити в силі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. у справі № 5/278-09 Господарського суду Сумської області скасувати, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.08.2013 р. у названій справі залишити в силі.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський