Рішення

від 23.05.2014 по справі 908/1130/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 24/45/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2014 Справа № 908/1130/14

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" (вул. 14 Жовтня, буд. 3, кв. 236, м. Запоріжжя, 69123)

до відповідача : публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" (вул. Дніпропетровське шосе, 3, м. Запоріжжя, 69600)

про стягнення 329 309,12 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Мєркін М.В., рішення № 11 від 21.04.2013р.

від відповідача: Рибалко О.В., довіреність від 26.12.2013р. № 1/05-р

СУТЬ СПОРУ:

04.04.2014р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова фірма "Еліпс" з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про стягнення з відповідача 313 135,55 грн., з яких: 266 587,45 грн. сума основного боргу, 3 200,25 грн. інфляції, 4 918,86 грн. 3% річних, 17 328,18 грн. пені та 21 100,81 грн. збитків.

Ухвалою від 04.04.2014р. судом порушено провадження у справі № 908/1130/14, присвоєно провадженню номер 24/45/14, справу призначено до розгляду на 28.04.2014р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 28.04.2014р. розгляд справи відкладений на 06.05.2014р.

В судовому засіданні 06.05.2014р.ю оголошено перерву до 23.05.2014р.

Заявою від 23.05.2014р. позивач збільшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 329 309,12 грн., з яких: 266 587,45 грн. сума основного боргу, 18 234,44 грн. інфляції, 6 058,24 грн. 3% річних, 17 328,18 грн. пені та 21 100,81 грн. збитків.

Заява подана в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом.

Таким чином, предметом розгляду спору є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 329 309,12 грн.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 23.05.2014р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зазначив, що між сторонами укладені Договори поставки товару № МS000318 від 22.12.2009р. зі специфікаціями та додатковими угодами, який був дійсний до 01.04.2014р. (Договір 1) та Договір поставки товару № МS000519 від 23.05.2013р. зі специфікаціями, який є дійсний до 31.05.2014р. (Договір 2), на виконання умов яких позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, рахунками та актом звірки. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, внаслідок чого сума основного боргу за договорами становить 266 587,45 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано 18 234,44 грн. інфляції, 6 058,24 грн. 3% річних, 17 328,18 грн. пені та 21 100,81 грн. збитків. Просить суд, на підставі ст. ст. ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 222, 224 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заперечує проти вимог про стягнення збитків за використання кредитних коштів в сумі 21 100,81 грн. Також відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до суми, яка не перевищує 3 000,00 грн., оскільки підприємство перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2009р. та 23.05.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова фірма «Еліпс» (Постачальник) та публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (Покупець) укладено відповідно договір поставки № МS000318 та договір поставки № МS000519, за умовами яких (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки Покупцю товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти указаний товар та оплатити за нього грошову суму.

Предмет поставки визначено у розділі 2 договорів.

Згідно п. 5.1. договорів, ціна товару визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 5.3.договру № МS000318, Покупець оплачує товар в наступ ному порядку: відстрочка платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору.

Пунктом 5.4. договору № МS000519, Покупець оплачує товар в наступ ному порядку: 100 % від вартості поставленого товару (товарів) протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів ТОВ «Будівельно-торгова фірма «Еліпс» здійснено поставку товару відповідачу згідно специфікацій, про що свідчать видаткові накладні та рахунки - фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

Встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого загальна суму основного боргу ПАТ «Запоріжтрансформатор» перед позивачем за договорами поставки згідно накладних та рахунків становить 266 587,45 грн., а саме:

за Договором № МS000318 від 22.12.2009р.: № 16 від 04.06.2013р.- на суму 26 921,87 грн., № 17 від 10.06.2013р. - на суму 49 657,88 грн., № 18 від 26.06.2013р. - на суму 17 359,70 грн., № 20 від 01.07.2013р. - на суму 35 442,68 грн., № 21 від 01.07.2013р. - на суму 48 088,70 грн., № 23 від 22.07.2013р. - на суму 57 212,02 грн.. Всього загальна сума - 234 982,85 грн. За умовами договору від 22.12.2009р 100% вартості товару повинно було бути сплачено відповідачем до 22.08.2013р.;

за Договором № МS000519 від 23.05.2013р.: № 19 від 26.06.2013р. на суму 20 354,60 грн., № 22 від 01.07.2013р. на суму 11 250,00 грн. Всього загальна сума - 31 604,60 грн. За умовами договору від 23.05.2013р. 100% вартості Товару повинно було бути сплачено відповідачем до 01.08.2013р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією 13.01.2014р. (вих. № 3), з вимогою оплати суми боргу. До претензії були надані акти звірки для підпису відповідачем. У відповіді на зазначену претензію № 1/17-60 від 22.01.2014р. відповідачем суму боргу визнано і гарантовано здійснити погашення кредиторської заборгованості впродовж 1-го кварталу трьома частинами, а листом 1/17-203 від 24.02.14 р. гарантовано погашення заборгованості до 31.03.2014р. Однак, заборгованість відповідачем не погашена.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання.

Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Відповідач оплату за отриманий товар не довів, суму основного боргу в розмірі 266 587,45 грн. визнав у повному обсязі, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 266 587,45 грн. основного суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3.1.1 договору № МS000318 від 22.12.2009р, договору № МS000519 від 23.05.2013р,за прострочення виконання зобов'язань за договором винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

При цьому п. 6.3.1.2 договорів обмежує пеню за порушення грошового зобов'язання за договором розміром і порядком, передбачених законом.

Позивачем заявлено до стягнення пеня в сумі 17 328,18 грн. за загальний період з 13.08.2013р. по 01.04.2014р.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу за поставлений товар згідно договорів матеріалами справи доведено. Судом перевірено та визнано вірним наданий позивачем розрахунок пені на загальну суму 17 328,18 грн.

Разом з тим, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідачем надано суду звіт про фінансовий стан (баланс) ПАТ «Запоріжтрансформатор» на 31.12.2013р., з аналізу якого вбачається, що підприємство відповідача перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані, поточні невиконані фінансові зобов'язання відповідача перевищують поточні оборотні активи відповідача більш як в 5,5 разів.

За таких обставин суд знаходить за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, до суми 8 664,09 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 18 234,44 грн. інфляції за період з 01.08.2013р. по 23.05.2014р. та 6 058,24 грн. 3% річних.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 100,81 грн. збитків

В обґрунтування вимог щодо стягнення збитків позивач посилається на п. 6 договорів поставки, ст. ст. 222, 224 Господарського кодексу України та вважає, що в даному випадку позивач вважає збитками витрати товариства на сплату відсотків за користування кредитними коштами по кредитних договорах з банками за весь період заборгованості відповідача, починаючи з серпня 2013 року (строк виконання зобов'язання відповідача) до дати позовної заяви.

У відповідності до п. п. 6.2.1. укладених Договорів, Сторона, яка порушила зобов'язання, зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки, якщо інше не передбачено договором або законом. Відшкодування збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням умов Договору не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язань в натурі (п.п. 6.2.2. Договорів). Збитки можуть бути стягнені в повній сумі понад штрафні санкції (п.п. 6.2.3. Договорів).

Суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення з битків в суму 21 100,81 грн. у зв'язку з недоведеністю виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 частини 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є різновидом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування господарської санкції у вигляді відшкодування збитків є порушення цивільного права контрагента, тобто вчинення цивільного правопорушення.

У той же час, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України (ЦК України), збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони.

Розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання.

Позивачем не надано суду відповідних доказів, які беззастережно підтверджують розмір збитків, вину відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Позивач безпідставно вважає, що оскільки відповідач не виконав передбачені договорами зобов'язання та не оплатив отриманий товар, це спричинило ряд негативних наслідків для постачальника, зокрема, призвело до матеріальних втрат (збитків). Відсутні підстави стверджувати, що витрати позивача на сплату відсотків за користування кредитними коштами по кредитних договорах знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати за договорами.

Без надання позивачем суду доказів про завдання реальних збитків в розмірі 21 100,81, грн., відсутні підстави для їх стягнення у сумі, яка нарахована позивачем.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач не довів, що зазнав збитків у розмірі 21 100,81 грн., внаслідок чого суд відмовляє в задоволені позову в цій частині.

Суд звертає увагу, що з урахуванням заяви ТОВ «Будівельно-торгова фірма «Еліпс» від 23.05.2014р. розмір позовних вимог становить 329 309,12 грн. У відповідності до Закону України «Про судовий збір», у даному випадку, судовий збір повинен складати 6 586,18 грн. Однак, матеріали справи свідчать про оплату судового збору в сумі 6 262,72 грн. Таким чином, збір внесено в меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством та підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України в сумі 323,46 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в сумі 5 667,41 грн. відноситься на відповідача, а в сумі 323,46 грн. підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 5 , 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (Дніпропетровське шосе, б. 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00213428, розрахунковий рахунок 26002619939135 в обласному відділенні ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова фірма «Еліпс» (вул. 14 Жовтня, буд. 3, кв. 236, м. Запоріжжя, 69123, р/р 26006000115521 в ПАТ «укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 35888371) - 266 587 (двісті шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 45 коп. основного боргу, 8 664 (вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 09 коп. пені, 6 058 (шість тисяч п'ятдесят вісім) грн. 24 коп. 3% річних, 18 234 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 44 коп. інфляції та 5 667 (п'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 41 коп. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова фірма «Еліпс» (вул. 14 Жовтня, буд. 3, кв. 236, м. Запоріжжя, 69123, р/р 26006000115521 в ПАТ «укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 35888371) в доход державного бюджету України (р/р №31215206783007, отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) - 323 (триста двадцять три) грн. 46 коп. судового збору.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 28.05.2014р.