Постанова

від 10.06.2014 по справі 922/202/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2014 р. Справа № 922/202/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі - Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Юдін В.Л. (довіреність б/н від 08.01.2014 року);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1075Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2014 року у справі № 922/202/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Газ-Трейд", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтовський", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Газ-Трейд" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтовський" про стягнення коштів у розмірі - 156 845 грн. 75 коп. з яких сума основного боргу у розмірі - 152 253 грн. 53 коп., 3% річних у розмірі - 861 грн. 30 коп., пеня у розмірі - 3 730 грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі - 3 136 грн. 91 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором на поставку стисненого природного газу № 7 від 23.05.2013 року у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 квітня 2014 року у справі № 922/202/14 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтовський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Люкс-Газ-Трейд" 152 253 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят три) грн. 53 коп.- суму основного боргу, 861(вісімсот шістдесят одна)грн. 30 коп. - 3 % річних, 3 730 (три тисячі сімсот тридцять ) грн. 92 коп - пеня та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 136 (три тисячі сто тридцять шість) грн. 91 коп.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2014 року у справі № 922/202/14 скасувати та залишити позов без розгляду повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.05.2014 року.

16.05.2014 року представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№3859), в якому вважає її необґрунтованою та безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню. Просить рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2014 року у справі № 922/202/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Розпорядженням В.о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року, зв'язку з відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду даної справи сформовано колегією суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 05.06.2014 року.

05.06.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представника в судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги відповідача в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс-Газ-Трейд" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (покупець) було укладено договір № 7 на поставку стисненого природного газу (далі-Договір) (а.с.12-14).

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити стиснений природний газ (СПГ) - метан, далі - Товар в порядку та на умовах передбачених цим Договором.

Пунктом 7.1. Договору сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, а відносно виконання умов в частині розрахунків до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не проінформує другу сторону про його розірвання офіційним письмом з повідомленням про вручення не менше ніж за 30 днів до кінцевої дати його дії (пункт 7.2. Договору).

Положенням пункту 4.4. сторони узгодили, що оплата здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 10 календарних днів, у відповідності виставленому рахунку.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що датою оплати вартості Товару вважається дата відрахування грошових коштів з рахунку Покупця.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу стиснений природний газ, що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.20-28).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків підписаного та скріпленого печатками обох сторін за період з 01.11.2013 року по 26.12.2013 року сальдо станом на 26.12.2013 року на користь позивача становить 152 253 грн. 53 коп.(а.с.19).

20.12.2013 року позивачем на адресу відповідача булу надіслано претензію з вимогою оплати заборгованість у розмірі 152 253 грн. 53 коп.,(а.с.29).

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Харківської області, виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 152 253 грн. 53 коп. підтверджується обігово-сальдовою відомістю по рахунку 361 позивача за період з 21.10.2013 року по 11.03.2014 року за підписом директора підприємства Ненько В.М. (а.с.111) та актом взаєморозрахунків підписаного та скріпленого печатками обох сторін за період з 01.11.2013 року по 26.12.2013 року (а.с.19).

Проте, колегія суддів зазначає, що господарським судом першої інстанції не було взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору передбачено, що оплата здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 10 календарних днів, у відповідності виставленому рахунку (п.4.4 договору).

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при поданні позову від 18.01.2014 року, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копію договору поставки стисненого природного газу №7 від 23.05.2013 року, копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 26.12.2013 року, копії видаткових накладних, копію претензії №20/12-1 від 20.12.2013 року.

Проте в порушення пункту 4.4 договору, позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунку на поставлений природний газ.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання пункту 4.4 договору виставив та направив відповідачу рахунок-фактуру №ЛГ-000003 від 12.03.2014 року по договору №7 від 23.05.2013 року (а.с.124) лише 13.03.2014 року (а.с.122), тобто в процесі розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З наведеної норми вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом даної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позивачем при подачі позову не наведено та необґрунтовано чим саме порушено його право на момент звернення до суду та що його позовні вимоги є передчасними.

Таким чином колегія суддів вважає апеляційну скаргу відповідача в цій частини обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги відповідача в апеляційній скарзі про залишення позову без розгляду колегія суддів зазначає, що вона є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 103 ГПК України, Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

Скасувавши рішення, апеляційний господарський суд має право залишити позов без розгляду з підстав, зазначених у ст. 81 ГПК:

- позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

- у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

- позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

- позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

- громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що в разі залишення позову без розгляду апеляційною інстанцією (повністю або частково), вона має посилатися на відповідний пункт статті 81 ГПК України.

Наявність підстав, перелічених в пунктах статті 81 ГПК України матеріалами справи не підтверджено.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2014 року у справі № 922/202/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 06.06.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.