Рішення

від 10.06.2014 по справі 904/2859/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.14р. Справа № 904/2859/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТПРОМСЕРВІС", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ТАЛІСМАН", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 56 808,21 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Пінчук В.І., витяг з ЄДР №048382 від 07.02.2014р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТПРОМСЕРВІС" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ТАЛІСМАН" (далі-відповідач) суму 49687,50 грн. - заборгованості, 3840,23 грн. - пені, 2537,21 грн. - інфляційних, 743,27 грн. - 3 % річних та судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару по договору № 06/01-11 від 06.01.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2014 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання 10.06.2014 р. частково заперечував проти позову, до справи надав платіжне доручення № 1124 від 15.01.2013 р., яким сума заборгованості сплачена в розмірі 1000,00 грн.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2014 р. відкладено на 10.06.2014 р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.06.2014 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТПРОМСЕРВІС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ТАЛІСМАН" (покупець) укладено договір поставки товару № 06/01-11 (далі - Договір) за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити металопрокат.

Асортимент, кількість, ціни, умови поставки та оплати товару вказуються у накладних (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.п. 2.1., Договору строки оплати: не пізніше 10 календарних днів після поставки.

Договір вступає в силу з дня підписання та діє до 31.12.2011 р. (п. 4.1. Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 49 687,50 грн. підтверджується наявною у матеріалах накладної № 15/02 від 15.02.2011 р., копія якої знаходяться в матеріалах справи (а.с. 13).

Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати товару на суму 49687,50 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається зі долученого відповідачем до матеріалів справи платіжного доручення № 1124 від 15.01.2013 р. (а.с. 32), відповідачем було сплачено суму заборгованості у розмірі 1000,00 грн., тобто до подачі позову до суду - 29.04.2014р., у зв'язку із чим суд відмовляє в задоволені цієї частини вимог за безпідставністю.

Таким чином до моменту подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 48687,50 грн.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 48687, 50 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Позивачем за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати товару нарахована пеня у розмірі 3840,23 грн. (за період з 26.02.2011 р. по 26.08.2011 р.).

Суд вважає вимоги щодо стягнення пені є безпідставними і необґрунтованими, оскільки умовами договору така відповідальність покупця не передбачена, а отже, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано за період з 26.02.2011 р. по 26.08.2011 р. до сплати відповідачу інфляційних - 2537,21 грн. та 3 % річних - 743,27 грн.

Однак, перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру інфляційних та 3% річних, господарський суд визнає їх обґрунтованими частково, а отже задовольняє за такий же період, що взятий позивачем 3% річних на суму 728,31 грн., а також в зв'язку із тим, що позивачем не враховано індекси дефляції за липень-серпень 2011 року, суд частково задовольняє за період з червня по вересень 2011 року розмір інфляційних на суму 1515,16 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі: 48687,50 грн. - заборгованості, 1515,16 грн. - інфляційних, 728,31 грн. - 3% річних, а в решті позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Судовий збір у справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ТАЛІСМАН" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Юрія Смирнова, буд. 37; код ЄДРПОУ 30644142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТПРОМСЕРВІС" (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Ковалевича, буд. 2, корпус 108; код ЄДРПОУ 25015824) 48687,50 грн. (сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 50 коп.) - заборгованості, 1515,16 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. 16 коп.) - інфляційних, 728,31 грн. (сімсот двадцять вісім грн. 31 коп.) - 3% річних, 509,30 грн. (п'ятсот дев'ять грн. 30 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "11 " червня 2014 р. .