Постанова

від 11.06.2014 по справі 910/3147/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 910/3147/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Сергєєв П.О., дов. від 25.02.2014,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2014

(дата підписання - 07.04.2014)

у справі №910/3147/14 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордекс Компані"

до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна"

про стягнення 65374,30 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордекс Компані" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (далі - відповідач) про стягнення 65374,30 грн, з яких 64241,25 грн основного боргу, 833,97 грн пені, 190,96 грн 3% річних та 108,12 грн інфляційних втрат задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 64241,25 грн основного боргу, 775,19 грн пені, 178,77 грн 3% річних, 108,12 грн інфляційних втрат та 1825,02 грн судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки видаткові накладні підписані не уповноваженими особами та не містять відтиску печатки, то договір від 15.01.2013 №2162 (купівля-продаж з відстрочкою платежу) є неукладеним. Таким чином, умови договору щодо строків поставки не можуть бути застосовані. Крім того, відповідач стверджує, що видаткові накладні укладені з порушенням вимог до їх оформлення, а отже не є первинними документами. На думку відповідача, лише видаткові накладні не свідчать про реальність поставки товару.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.06.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

11.06.2014 у судовому засіданні представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №2162 (купівля-продаж з відстрочкою платежу) (далі - договір в редакції протоколів погодження розбіжностей від 15.01.2013 та додаткової угоди від 15.01.2013 №1), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю та є невід'ємними частинами договору (п.1.1 договору).

Право власності на товар переходить від продавця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п.1.3 договору).

За умовами п. 3.2 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару не пізніше 55 банківських днів з моменту передачі такої партії товару, але у будь-якому випадку, не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам, в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

Згідно з п.п.7.1, 7.2 договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.01.2014. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається переукладеним на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

В подальшому сторонами укладено специфікації, в яких визначено асортимент, кількість та ціни товару, що буде поставлений в майбутньому.

25.04.2013 та 01.06.2013 відповідачем надано позивачу зразки штампів (печаток), якими матеріально-відповідальна особа, що буде приймати цінності по договору від 15.01.2013 №2162, завірятиме на супровідних документах свій підпис про одержання цінностей. Довіреності, видані строком до 01.02.2014, підписані директором магазину та головним бухгалтером, в якому приймається товар, підписи яких скріплено печатками товариства.

З 27.02.2013 по 04.12.2013 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 205704, 58 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої ним особи в графі "Отримав(ла)", підпис якої скріплено штампом товариства.

Відповідачем повернуто позивачу товар на загальну суму 7602,15 грн, про що складено відповідні накладні про повернення товару постачальнику, наявні у матеріалах справи.

Приватне акціонерне товариство "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" частково виконало зобов'язання за договором по оплаті товару з призначенням платежу "за ТНС згідно договору від 15.01.2013 №2162" в сумі 133961,18 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

В результаті часткової оплати у відповідача утворилась кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 64241,25 грн.

22.01.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо оплати вартості отриманого товару. Відповідач відповіді на претензію не надав, вимогу не виконав.

Станом на дату слухання справи у судах першої та апеляційної інстанції відповідач суму боргу не сплатив, належних доказів на її спростування не надав, тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 64241,25 грн основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.5.24 договору (в редакції протоколу погодження розбіжностей від 15.01.2013) при несвоєчасній або неповній оплаті товару, згідно п.3.2 договору, покупець зобов'язується сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення платежу та основну суму боргу.

Позивачем наведено розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого він просить стягнути з відповідача 833,97 грн пені, 190,96 грн 3% річних та 108,12 грн інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, суд першої інстанції стягнув 775,19 грн пені, 178,77 грн 3% річних, 108,12 грн інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, оскільки він здійснений із зазначеннями вірних періодів нарахування та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги, що видаткові накладні підписані неуповноваженими особами спростовуються наявними в матеріалах справи довіреностями відповідача, в яких вказано перелік матеріально-відповідальних осіб за приймання товару від позивача та наведено зразки штампів, якими будуть скріплюватись їх підписи.

Заперечення відповідачем факту укладення договору від 15.01.2013 №2162 та здійснення поставки на його підставі спростовуються здійсненням часткових оплат з посиланням на договір, на підставі якого виписані видаткові накладні.

В матеріалах справи відсутні будь-які письмові заперечення відповідача до позивача щодо здійснених поставок чи щодо усунення неточностей в оформленні видаткових накладних, натомість всі видаткові накладні підписані без зауважень, що свідчить про прийняття товару та виникнення обов'язку його оплати.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 у справі №910/3147/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/3147/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій