Ухвала

від 05.06.2014 по справі 826/519/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/519/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. про зобов'язання вчинити дії та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. про зобов'язання вчинити дії та скасування рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає рішення відповідача про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію та про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. № 7215982 від 25.10.2013 року. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. № 7990763 від 15.11.2013 року. Зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 13.09.2013 року. Зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на земельну ділянку площею 17,9324 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:08:003:0272, що розташована за адресою: Київська область Києво-Святошинський район Бузівська сільська рада.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволін М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 13.09.2013 року позивач звернувся до Державної реєстраційної служби України із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки площею 17,9324 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:08:003:0272, що розташована за адресою: Київська область Києво-Святошинський район Бузівська сільська рада.

25.10.2013 року відповідачем прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку з тим, що позивачем не подано звіту про оцінку предмета іпотеки та кредитного договору.

15.11.2013 року позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що заявником не усунено обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме: подано документи про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 17,9324 га, а звіт про оцінку подано на земельну ділянку загальною площею 106,8060 га.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: - договорів, укладених у порядку, встановленому законом; - свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; - свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; - рішень судів, що набрали законної сили; - інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 вказаного вище Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 18.09.2009 року між ТОВ «ПРЕДІУМ-ІНВЕСТ» та АТ «РОДОВІД БАНК» був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно умов договору у власність позивачу передано земельну ділянку площею 17,9324 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:08:003:0272, що розташована за адресою: Київська область Києво-Святошинський район Бузівська сільська рада.

На виконання п. 5.4. Договору сторони підписали акт приймання-передачі від 18.09.2009 року майна, за яким було підтверджено виконання зобов'язань сторонами за Договором та передано державний акт на земельну ділянку.

Згідно п.п. 5.1, 5.4 Договору він підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку та є правовою підставою для реєстрації права власності позивача на земельну ділянку. Передача предмету іпотеки оформляється актом приймання-передачі предмета іпотеки.

Частиною першою статті 697 Цивільного кодексу України визначено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Згідно з пунктом 30 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі договору, відповідно до якого право власності або інше речове право на нерухоме майно набувається у зв'язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім інших документів, що визначені Порядком, подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.

Таким чином, в даному випадку документами, що підтверджують перехід права власності до позивача є договір про задоволення вимог іпотекодержателя та акт приймання-передачі майна.

Відповідно до підпункту 3 пункту 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, окрім іншого, подає звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі.

Тобто, вищевказана норма закону передбачає обов'язковість надання заявнику звіту про оцінку предмета іпотеки лише для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.

Оскільки відповідно до п.6.1 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя дія договору іпотеки припинено та як встановлено судом документами, що підтверджують перехід права власності до позивача є договір про задоволення вимог іпотекодержателя та акт приймання-передачі майна, подача заявником звіту про оцінку предмета іпотеки не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 182 Цивільного Кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться, зокрема, і на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Водночас, приписами частини 2 статті 15 вказаного вище Закону визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до ч. 7 ст. 15 зазначеного Закону розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Частиною 1 ст. 24 цього Закону визначений вичерпаний перелік правових підстав для відмови у державній реєстрації прав, до яких зокрема належать: - заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; - нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; - із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; - подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; - заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; - заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до Договору про забезпечення вимог іпотекодержателя, шляхом підписання Акту приймання передачі майна, а також враховуючи те, що позивачем наданий весь перелік документів необхідних для подачі до державного реєстратора для здійснення реєстрації права власності, у випадку переходу права власності на підставі договору, відповідно до якого право власності набувається у зв'язку з настанням або ненастанням певної події, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.