Постанова

від 27.05.2014 по справі 808/2803/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року о/об 15 год. 09 хв.Справа № 808/2803/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Лідер-К»

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (надалі - позивач або ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Лідер-К» (надалі - відповідач або ТОВ «НВО «Лідер-К») про стягнення з відповідача 16782 грн. 56 коп. податкового боргу з податку на додану вартість.

Позивач у позові зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 16782 грн. 56 коп., який виник внаслідок не сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість самостійно визначених платником у податковій звітності (вх.№9084287568 від 27.12.2013, вх.№9087723343 від 17.01.2014, вх.№9004514708 від 05.02.2014, вх.№9014876723 від 20.03.2014).

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи 27.05.2014 у порядку письмового провадження. Позовні вимоги представник позивача підтримує у повному обсязі.

Відповідач 27.05.2014 у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 21.05.2014 відповідачем подано до суду письмові заперечення в яких зазначено, що відповідно до Податкового кодексу України імпортер товару ТОВ «НВО «Лідер-К» не сплачує податок на додану вартість (надалі за текстом - ПДВ) при реалізації цієї продукції протягом 1095 днів, так як ПДВ сплачено при розмитнені. ТОВ НВО «Лідер-К» повідомляв позивача листом (вих.№21 від 26.02.2014) про те, що іншої продукції не має і не відпускало. Незважаючи на вище наведене, відділ ПДВ ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя не приймав звіт по декларації з ПДВ і таким чином створилась заборгованість. У квітні 2014 року вдалося довести законність дії ТОВ «НВО «Лідер-К» по несплаті ПДВ, підтвердженням того є прийняття уточнюючої декларації від 14.04.2014 та 22.04.2014. Станом на 22.04.2014 у ТОВ «НВО«Лідер-К» заборгованості по сплаті ПДВ не має.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: 69006, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Леніна, буд.234, кв.99. ТОВ «НВО «Лідер-К» має ідентифікаційний код 33175462.

Відповідачем подано до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Податкові декларації з податку на додану вартість (звітні): вх.№9084287568 від 27.12.2013, в якій ТОВ «НВО «Лідер-К» визначено податкові зобов'язання на суму 15011 грн. 00 коп. за листопад 2013 року; вх.№9087723343 від 17.01.2014, якою визначено податкове зобов'язання на суму 740 грн. 00 коп. за грудень 2013 року; вх.№9004514708 від 05.02.2014, якою визначено податкове зобов'язання на суму 715 грн. 00 коп. за січень 2014 року; вх.№9014876723 від 20.03.2014, якою визначено податкове зобов'язання на суму 367 грн. 00 коп. за лютий 2014 року.

Як пояснили представники сторін у судовому засіданні 21.05.2014 вказані декларації визнані податковою звітністю і прийняті контролюючим органом до обліку.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

На виконання ухвали суду від 30.04.2014 відповідачем не надано до суду доказів сплати податкових зобов'язань самостійно зазначених у податковій звітності (вх.№9084287568 від 27.12.2013, вх.№9087723343 від 17.01.2014, вх.№9004514708 від 05.02.2014, вх.№9014876723 від 20.03.2014) - платіжних документів.

У судовому засіданні 21.05.2014 директор ТОВ «НВО «Лідер-К» пояснив, що у червні 2011 відповідачем отримано імпортований товар і оформлена митна декларація. Сума імпортного ПДВ, сплаченого до бюджету становила 44152 грн. 00 коп. З цієї суми до податкової звітності по ПДВ заявлений податковий кредит на суму 16877 грн. 00 коп. (за серпень 2011 року - 5877 грн. 00 коп., за березень 2012 року - 7000 грн. 00 коп., за травень 2012 року - 4000 грн. 00 коп.). Звідси, на думку відповідача, станом на 01.11.2013 решта сплаченого до бюджету, але не заявленого до звітності імпортованого ПДВ становить 27275 грн. 00 коп. У подальшому виникли податкові зобов'язання від продажу товарів на суму 16833 грн. 00 коп. (у листопаді 2013 року - 15011 грн. 00 коп., у грудні 2013 року - 740 грн. 00 коп., у січні 2014 року - 715 грн. 00 коп., у лютому 2014 року - 367 грн. 00 коп.). 14.04.2014 відповідачем подано до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя уточнений розрахунок по ПДВ за травень 2012 року, як самостійно виявлена помилка: відображення не у повному обсязі суми ПДВ, сплаченої до бюджету, а 27275 грн. 00 коп. ставиться до кредиту по ПДВ. 19.04.2014 відповідачем подано податкову звітність по ПДВ за березень 2014 року, в якій з урахуванням уточненого розрахунку декларується остаточна сума податкового кредиту - 10442 грн. 00 коп. Отже, на думку відповідача, станом на 01.05.2014 зобов'язання по сплаті ПДВ відсутні, а є сума решти кредиту по ПДВ, яка буде врахована майбутніми зобов'язаннями.

І. Відповідно до ч.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Судом досліджено податкову звітність відповідача з податку на додану вартість за періоди, стягнення зобов'язань за якими становить предмет спору.

В Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2014 року, який подано як самостійний документ 14.04.2014, виправлено помилки за звітний період травня 2012 року: у рядку 20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» зазначено різницю у сумі 27275 грн. 00 коп.

Як зазначено у п.8 Розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого 25.01.2011 наказом ДПА України №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935 (який діяв на час оформлення у 2011 році митної декларації), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до п.13 Розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість/(скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) подаються платником у визначених Кодексом випадках.

Аналогічні підстави для уточнення податкової звітності зазначені і у «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого 13.11.2013 наказом Міністерства доходів і зборів України №678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 за №2094/24626 (який діє на час подачі відповідачем податкової звітності: вх.№9084287568 від 27.12.2013, вх.№9087723343 від 17.01.2014, вх.№9004514708 від 05.02.2014, вх.№9014876723 від 20.03.2014).

Згідно з п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як зазначено у абз.4 п.46.6 ст.46 Податкового кодексу України, вимоги статей 46-50 цього Кодексу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб'єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.

Відповідачем документально не доведено у зв'язку з чим ним вносились зміни до податкової звітності. Причин/підстав не зазначення кредиту за митною декларацією до податкової звітності за 2011 рік - також не надано.

До суду не надано: додатків до Податкових декларацій з податку на додану вартість, зокрема, «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)», митну декларацію (нібито оформлену у червні 2011 року), тощо.

Також, відповідачем не надано до суду доказів сплати штрафу у розмірі та порядку, визначеному п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України.

ІІ. Податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи «…» (п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України).

За приписами пп.62.1.1-62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; «…».

Як зазначено у п.11 Розділу ІІ «Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів», затвердженого 05.12.2013 наказом Міністерства доходів і зборів України №765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994, форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано до суду довідку про заборгованість та розрахунок боргу ТОВ «НВО «Лідер-К» за якими за відповідачем обліковується борг у сумі 16782 грн. 56 коп. з податку на додану вартість.

Даних про розстрочення (відстрочення) вказаного узгодженого грошового зобов'язання, надміру та/або помилково сплачені кошти вказаний документ - не містить.

Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів про сплату вказаного податкового боргу. Отже, позивачем доведено суму заборгованості відповідача.

Як зазначено у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Судом досліджено наданий позивачем корінець податкової вимоги №18-15 від 25.01.2014.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладене, судом з'ясовано, що відповідач на час судового засідання має податковий борг у сумі 16782 грн. 56 коп. з податку на додану вартість, який у добровільному порядку - не погашений, тому позов підлягає задоволенню, а вказана суми заборгованості має бути стягнута з відповідача у порядок і спосіб, встановлені ст.95 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Лідер-К» (69006, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Леніна, буд.234, кв.99, ідентифікаційний код 33175462) у банках, обслуговуючих даного платника податків, на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у сумі 16782 грн. 56 коп. перерахувавши на р/р31218210700006, одержувач - УК у Ленінському районі м.Запоріжжя, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, код платежу 14010101.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 27.05.2014.

Суддя О.О. Прасов