Постанова

від 02.04.2014 по справі 804/1133/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р. Справа № 804/1133/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Ляховецького О.В., Кондрашової В.О.,

представника відповідача Кисельова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним Акту перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.14 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним Акту перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в період з 11.07.2013 р. по 15.07.2013р. відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» (код ЄДРПОУ 37029795) щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за лютий 2012р. За результатами даної перевірки складено Акт №256/221/01/37029795 від 15.07.2013р., згідно з висновками якого, підприємством завищено податковий кредит за лютий 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Транс - Атлантика - Сервіс», оскільки податковий кредит сформований платником податків за договором, який носить ознаки нікчемного правочину. Між тим, позивач вважає такі висновки безпідставними, оскільки у нього наявні всі необхідні документи, що підтверджують фактичне надання послуг з виготовлення та будівництва каркасного будинку ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» за договором № 02/12 від 15.02.2012 р., а саме: акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, акти списання матеріалів, акти передачі матеріалів. Зазначені документи були надані позивачем посадовим особам податкового органу в ході перевірки, про те, не враховані ними під час проведення перевірки. За таких обставин вважають, що винесені за результатами перевірки податкове повідомлення - рішення та акт перевірки, є неправомірними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 72-75). Суду пояснив, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення ним ст.203, ст.215, ст.216 та ст.228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також відсутність об'єктів оподаткування при отриманні послуг від ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» у лютому 2012 р., які підпадають під визначення ст.185, п.198.6 ст.198 ПКУ. Враховуючи факт відсутності реального здійснення господарської операції, первинні документи, надані позивачем не можуть братись до уваги. За таких обставин вважають, що підстави для задоволення позову відсутні.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу ОДПІ від 11.07.13 № 14 та відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за лютий 2012 року. Результати проведеної перевірки оформлені відповідним актом від 15.07.2013 р. №256/221/37029795 (а.с. 14-32, далі - Акт).

За висновками вказаного Акту, проведеною перевіркою встановлено порушення ст.203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) - завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у лютому 2012 року від ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) на суму 4917,39 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4917,39 грн.

За змістом вказаного Акту, підставою для наведених висновків слугував акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 №7204/224/32694389 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» за період 2011 - 2012 років», яким операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 31343537), ТОВ «Олимп» (код ЄДРПОУ 31441243), ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 36293292), ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158848), ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541), ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481), БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399), ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 37237904) - ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом м'ясця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі Акту перевірки відносно позивача, з посиланням на п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.13 р. № 0002052202, яким позивачу визначена до сплати сума за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 6146,74 грн. (а.с.13).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 4917,39 грн. сформовані позивачем за взаємовідносинами з ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389), які мали місце у лютому 2012 р.

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем подані до суду: 1) Договір підряду від 15.02.2012 р. № 02/12 укладений ТОВ «СКФ Іларт» (Замовник) з ПП «Транс - Атлантика- Сервіс» (Підрядник), згідно з умовами якого Підрядник приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт (надання послуг) виготовлення та складання каркасного будинку за адресою: м. Новомосковськ, вул. Ковальова, 29, а Замовник приймає на себе зобов'язання щодо своєчасного фінансування та розрахунків з Підрядником за виконані роботи (надані послуги) (п. 1.1, 1.2). Вартість доручених Підряднику за цим договором робіт (послуг) визначається в сумі 102000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 17000,00 грн. згідно з договірною ціною (п. 2.1). Проміжні платежі за виконані роботи (надані послуги) Платник здійснює щомісячно на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2 в підписаних уповноваженими особами сторін (п. 2.2). Повний розрахунок за виконані роботи Платник здійснює протягом 15 днів після виконання і прийомки всіх передбачених кошторисом робіт (послуг) та підписання акту прийомки робіт уповноваженими особами сторін (п. 2.3) (а.с. 70-71); 2) Довідку про вартість виконаних робіт за лютий 2012 р. (а.с. 50); 3) Акти приймання виконаних робіт за лютий 2012 р. (а.с. 51-62); 5) податкову накладну № 760 від 29.02.2012 р. на суму 29504,36 грн. в т.ч. ПДВ - 4917,39 грн. (а.с. 93); 6) Акти списання матеріалів (а.с. 94-95); 7) банківську виписку, що підтверджує часткову сплату по договору підряду (а.с. 96); 8) оборотно - сальдову відомость по рахунку 631 (а.с. 97).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

За змістом приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - Покупця (отримувача робіт/послуг) належно оформленої та виданої податкової накладної при умові, що товари (роботи/послуги) в подальшому будуть використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі і з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів (робіт/послуг) повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів (робіт/послуг) та використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

На підставі викладеного суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ПП «Транс - Атлантика- Сервіс» робіт/послуг підтверджується наявними в матеріалах справи: копіями актів приймання - передачі матеріалів, актами приймання виконаних робіт.

Також судом встановлено, що розрахунки за вище зазначені господарські операції були проведені в безготівковій форму, про що свідчать наведені вище та наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку у банку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Судовим оглядом первинних документів, складених за взаємовідносинами позивача з ПП «Транс - Атлантика- Сервіс» на підставі вищенаведеного Договору, не встановлено їх невідповідності приписам Закону №996.

Як вбачається з матеріалів справи, платником ПДВ - ПП «Транс - Атлантика- Сервіс» була виписана на адресу позивача податкова накладна, на підставі якої позивачем сформований податковий кредит в сумі 4917,39 грн. за період - лютий 2012 р. Факт наявності такої податкової накладної був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність такої податкової накладної приписам ПКУ відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкової накладної, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Здійснивши аналіз зазначених норм податкового законодавства, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ПП «Транс - Атлантика- Сервіс», суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцією з ПП «Транс - Атлантика- Сервіс» за договором від 15.02.12 № 02/12. Окремо суд зауважує, що послуги щодо виготовлення та складання каркасного будинку за адресою: м.Новомосковськ вул. Ковальова, 29 були здійснені за місцем знаходження позивача з метою покращення умов виробництва (а.с. 117-119). Відтак включення позивачем податкової накладеної за лютий 2012р. на суму податку на додану вартість у розмірі 4917,39 грн., до складу податкового кредиту до Декларації з ПДВ за лютий 2012 р., є правомірним.

Вивченням змісту акту перевірки ОДПІ від 15.07.13 та доводів представника ОДПІ судом з'ясовано, що позиція ОДПІ з приводу порушення позивачем положень ЦК щодо недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів ґрунтуються виключно на акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7204/224/32694389 від 21.12.2012 р. ПП «Транс - Атлантика- Сервіс», відповідно до якого було встановлено, що у ПП «Транс - Атлантика- Сервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а отже укладені ним угоди мають ознаки нікчемності.

Суд не приймає наведені доводи податкового органу до уваги з огляду на таке. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань визначений статтями 19-1 та 20 Податкового кодексу України. Аналіз положень зазначених законодавчих актів дає підстави вважати, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. Крім того, за змістом ст.215 ЦК України, нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Щодо доводів відповідача, які ґрунтуються на судженнях ДПІ у Бабушкінському районі про відсутність у ПП «Транс - Атлантика- Сервіс», необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів складських приміщень та транспортних засобів, що на його думку унеможливлює сам факт здійснення господарської діяльності ПП «Транс - Атлантика- Сервіс», а отже доводить відсутність юридичного змісту правочину укладеного між позивачем та зазначеним контрагентом, суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цього правочину (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні його в судовому порядку, але не є підставами для визнання його нікчемним.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом ПП «Транс - Атлантика- Сервіс», на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, ОДПІ не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, а судом на виконання ст.11 КАС України доказів існування такого рішення не виявлено. За викладених обставин висновки акту перевірки щодо порушення позивачем положень ЦК України та відсутність об'єктів оподаткування суду не доведені.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ПП «Транс - Атлантика - Сервіс», правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 04.10.13р. № 0002052202, належними чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними належними та допустимими доказами і носять характер суб'єктивних припущень, відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом на підставі таких висновків є таким, що порушує права та інтереси позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акту Новомосковської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №256/221/01/37029795 від 15.07.2013р «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариств з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» за лютий 2012 року», суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини 1 ст. 3 КАС України визначає, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Викладені положення кореспондуються з нормами п.1 ч.2 ст.17 КАС України, відповідно до яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під нормативно-правовими актами розуміються рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб, і які призначені для неодноразового застосування щодо цього коло осіб.

Під правовими актами індивідуальної дії розуміються рішення, які є актами одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Конституційним Судом України зазначено, що за своєю природою ненормативні акті, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішенням, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З матеріалів адміністративного позову свідчить, що ТОВ «СКФ Іларт» просить визнати протиправним та скасувати Акт Новомосковської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №256/221/01/37029795 від 15.07.2013р «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариств з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» за лютий 2012 року». Між тим, Акт перевірки є документом, який складається уповноваженим контролюючим органом, фіксує факт її проведення та результати. З викладеного свідчить, що Акт перевірки є тим документом суб'єкта владних повноважень, що не має ознак обов'язковості, притаманних акту індивідуальної дії, а тому, не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З викладених обставин позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Акту Новомосковської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №256/221/01/37029795 від 15.07.2013р «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариств з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» за лютий 2012 року», підлягають закриттю на підставі ч. 1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх дій чи прийнятих рішень.

Беручи до уваги наведене, оскаржуване Позивачем податкове повідомлення-рішення від 04.10.13р. № 0002052202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6146,74 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 4917,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1229,35 грн., підлягає визнанню противоправним та скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 157, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним Акту перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 04.10.13р. № 0002052202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6146,74 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 4917,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1229,35 грн.

Провадження в частині визнання протиправним та скасування Акту Новомосковської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №256/221/01/37029795 від 15.07.2013р «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Транс - Атлантика - Сервіс» за лютий 2012 року», закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ Іларт» (код ЄДРПОУ 37029795, адреса: 49000, м. Новомосковськ, вул.Ковальова, буд. 29) витрати по сплаті судового збору в розмірі 91,35 грн. (дев'яносто одна грн. 35 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева