Ухвала

від 12.06.2014 по справі 812/10675/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року справа №812/10675/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Бишова М.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року в адміністративній справі № 812/10675/13-а за позовом Приватного підприємства «Металобаза» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Металобаза» звернулося з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000111500 від 17.12.2013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 590000,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції) - 295000,00 грн. та № 0000131500 від 17.12.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 552108,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Металобаза» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за жовтень 2013 року. За результатами перевірки складено акт №191/12-10-15/31337539 від 16.12.2013.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000111500 від 17.12.2013 та №0000131500 від 17.12.2013. Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000111500 від 17.12.2013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 590000,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові санкції) - 295000,00 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000131500 від 17.12.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 552108,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Металобаза» судові витрати в сумі 458,51 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 51 копійка).

Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що Приватне підприємство «Металобаза» зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 09.02.2001 за № 1 388 120 0000 000034, перебуває на податковому обліку в Первомайській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.8, 9, 11).

З 05.12.2013 по 11.12.2013 на підставі повідомлення, згідно з п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, п.5 постанови кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Металобаза» код за ЄДРПОУ 31337539 з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за жовтень 2013 року. За результатами перевірки складено акт №191/12-10-15/31337539 від 16.12.2013 (т.1 а.с.24-39).

Відповідно висновків акту перевірки позивачем допущені порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ПП «Металобаза» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 597455 грн., у т.ч. по періодах: по декларації за вересень 2013 року - 447877 грн.; по декларації за жовтень 2013 року - 149578 грн.; п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, ПП «Металобаза» завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по деклараціях: за вересень 2013 року - 447877 грн., за жовтень 2013 року - 104231 грн.; п.200.4 абз. «а» ст.200 Податкового кодексу України, ПП «Металобаза» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2013 року на 590000 грн.; п.200.4 абз «б» ст.200 Податкового кодексу України, ПП «Металобаза» занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок платежів з ПДВ по декларації за жовтень 2013 року на 46273 грн.

На підставі вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000111500 від 17.12.2013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 590000,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові санкції) - 295000,00 грн. та №0000131500 від 17.12.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 552108,00 грн. (Т.1 а.с.18, 20).

Згідно пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем було подано до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість, з реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, за вересень 2013 року та жовтень 2013 року (т.1 а.с.61-87).

Спір стосується господарських операцій позивача з ТОВ «Укрзалізничпром» та ТОВ «Запорізький сталеливарний завод» у вересні та жовтні 2013 року та правомірності формування податкового кредиту за відповідний період.

03 січня 2012 року між ТОВ «Укрзалізничпром» (Продавець) та ПП «Металобаза» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № УЗП-3 (т.1 а.с.55

Згідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передавати, а Покупець приймати та сплачувати на умовах цього Договору товарно-матеріальні цінності, далі - продукція. Найменування, асортимент, ціна кількість продукції зазначаються в заявках, рахунках, узгоджених та підписаних уповноваженим представниками сторін накладних та/або актах прийому-передачі, що є частиною та накопичувальним елементом цього Договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу, позивачем було отримано від ТОВ «Укрзалізничпром» податкові накладні №17 від 17.07.2013, №22 від 22.07.2013, №25 від 23.07.2013, № 1 від 04.10.2013, видаткові накладні №71701 від 17 липня 2013 року, №72202 від 22 липня 2013 року, №72301 від 23 липня 2013 року, №100401 від 04 жовтня 2013 року (Т.1 а.с.41-43, 48, 50-52, 54).

Податкові накладні від ТОВ «Укрзалізничпром» включені до податкового кредиту підприємства та зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних по ПП «Металобаза».

Повна сплата позивачем за отриманий товар від ТОВ «Укрзалізничпром» у вересні-жовтні 2013 року підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 156,157,159-166,168-171).

Згідно п. 3.3 договору поставка продукції здійснюється узгодженими партіями. Строки та умови поставки кожної партії продукції визначаються за згодою сторін.

За домовленістю між сторонами, товар, який було придбано позивачем фактично зберігався на складській території, що розташована за адресою: Луганська область, м. Попасная, вул. 60 лет образования СССР, 2 «б» та 2 «г». Вказані умови зберігання товару були визначені у договорі відповідального зберігання № УЗП-15/09-ОХ від 15. 09.2010, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрзалізничпром» (т. 2 а.с. 28-30). Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджено актами надання послуг № 83003 від 30.08.2013, № 93003 від 30.09.2013, № 103102 від 31.10.2013 (т. 2 а.с. 30-32).

07.05.2013 між позивачем та ТОВ «Укрзалізничпром» було укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів № УЗП-15, предметом якого є доставка Замовником вантажу в міжнародному повідомленні та по території України.

Як було встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ВАТ «Рузхіммаш» (РФ) було укладено контракт № RU-10/06 від 10.06.2013, на підставі якого ПП «Металобаза» здійснило реалізацію придбаного від ТОВ «Укрзалізничпром» товару на адресу ВАТ «Рузхіммаш» (т. 2 а.с. 2-6). Фактичне транспортування товару на митну територію Російської Федерації (м. Рузаєвка-6, Республіка Мордовія) підтверджено ВМД (а.с. 50-54).

Матеріалами справи підтверджується, що ПП «Металобаза» на підставі договору купівлі-продажу № УЗП-3 від 03 січня 2012 року було придбано у ТОВ «Укрзалізничпром» товар - колісні пари РУ-1Ш-957-Г з буксовими вузлами на загальну суму 3161531,28 грн., який в подальшому було реалізовано ВАТ «Рузхіммаш» (РФ) на підставі контракту № RU-10/06 від 10.06.2013. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наданими позивачем первинними документами, які дають правову підставу для формування податкового кредиту, достовірно встановлено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Укрзалізничпром», та підтверджено подальшу реалізацію позивачем придбаного у вказаного контрагента товару.

Посилання апелянта на те, що між позивачем та ТОВ «Укрзалізничпром» фактично не відбулося господарських відносин, що свідчить про штучне збільшення ланцюгу постачання, в якому ПП «Металобаза» є транзитером, оскільки товар фактично не надходив до позивача, колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що придбаний позивачем товар від ТОВ «Укрзалізничпром» фактично зберігався на складській території, що розташована за адресою: Луганська область, м. Попасная, вул.. 60 лет Образования СССР, 2 «б» та 2 «г». Подальша реалізація позивачем товару, який знаходився на зберіганні у ТОВ «Укрзалізничпром», здійснювалась на підставі договору перевезення укладеного між ПП «Металобаза» та ТОВ «Укрзалізничпром». Фактична реалізація позивачем товару на адресу ВАТ «Рузхіммаш» (РФ) на підставі контракту № RU-10/06 від 10.06.2013, який в свою чергу ПП «Металобаза» отримала від ТОВ «Укрзалізничпром» відповідачем не оспорюється.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не надходження товару до позивача від ТОВ «Укрзалізничпром» не може бути підставою для висновку про формальне здійснення договірних відносин між позивачем та його контрагентом з метою отримання позивачем бюджетного відшкодування, оскільки умови поставки товару сторонами були визначені шляхом зберігання товару на складській території, що розташована за адресою: Луганська область, м. Попасная, вул. 60 лет Образования СССР, 2 «б» та 2 «г» та подальшого його перевезення до митної території Російської Федерації, що не суперечить умовам договору купівлі-продажу № УЗП-3 від 03.01.2013.

Придбаний позивачем товар у ТОВ «Укрзалізничпром», фактично було реалізовано на адресу ВАТ «Рузхіммаш», що свідчить про реальність господарських операцій між ПП «Металобаза» та ТОВ «Укрзалізничпром», та ПП «Металобаза» та ВАТ «Рузхіммаш» та як наслідок спростовує висновки податкового органу.

Щодо посилання податкового органу на те, що експортні операції з реалізації колісних пар на адресу ВАТ «Рузхіммаш» були збитковими для ПП «Металобаза», а тому діяльність позивача не була спрямована на отримання доходу, слід зазначити, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно статті 142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

За змістом статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Під ризиками слід розуміти сукупність подій, спрямованих на те, що підприємство зазнає істотних втрат у вигляді або частини своїх ресурсів, або додаткових витрат понад передбачених бюджетом, або підприємство отримає доходи значно нижче за тих, на які воно розраховувало. Тобто, ризик є об'єктивним елементом підприємницької діяльності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що недоотримання підприємством доходів від окремої господарської операції не може свідчити про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника податків, оскільки при здійснені господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримання доходу від конкретної господарської операції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що реалізація колісних пар у жовтні 2013 року на адресу ВАТ «Рузхіммаш» за цінами, що є значно нижчими від ціни придбання, виникла нестабільною ситуацією на митній території Російської Федерації, що призводило до збільшення термінів простоїв вагонів та інших транспортних засобів та як наслідок вело до зриву поставки товарів. Крім того, умовами контракту передбачені суттєві штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару. Таким чином, для уникнення негативних наслідків для підприємства та відсутністю інших постачальників товару, позивач купував колісні пари РУ-1Ш-957-Г за ціною, визначеною ТОВ «Укрзалізничпром». Тобто, позивач мав об'єктивні причини для реалізація колісних пар у жовтні 2013 року на адресу ВАТ «Рузхіммаш» за цінами, що є значно нижчими від ціни придбання товару від ТОВ «Укрзалізничпром», а тому як наслідок не мав на меті здійснення діяльності, яка б не була спрямована на отримання доходу.

Із досліджених фінансових документів позивача вбачається, що підприємство за звітний фінансовий період - 2013 рік не є збитковим підприємством, а навпаки, мав значний дохід від реалізації продукції, який було враховано при визначені об'єкта оподаткування. Таким чином, вказані обставини не потягли жодних негативних наслідків для комерційної діяльності позивача, які б призвели до збитковості підприємства та не сплати податку на прибуток за звітний період - 2013 рік.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом безпідставно було зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за вересень - жовтень 2013 року по господарським операціям, здійснених між позивачем та ТОВ «Укрзалізничпром».

Щодо доводів відповідача про неправомірність формування податкового кредиту позивачем о взаємовідносинам із ТОВ «Запорізький сталевар ний завод».

13 вересня 2013 року між ТОВ «Запорізький сталеливарний завод» (Постачальник) та ПП «Металобаза (Покупець) було укладено договір постачання № 213/09-50 (т.1 а.с.56-58).

Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця готову продукцію ливарного виробництва (далі - Продукція), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію згідно умов цього Договору.

На виконання умов договору постачання, позивачем отримано від ТОВ «Запорізький сталеливарний завод» податкові накладні №4 від 17.09.2013, № 7 від 24.09.2013, №5 від 24.10.2013, № 6 від 24.10.2013, видаткові накладні №163 від 24 вересня 2013 року, №178 від 24 жовтня 2013 року (т.1 а.с.44-47, 49, 53-54).

Повна сплата позивачем за отриманий товар від ТОВ «Запорізький сталеливарний завод» у вересні-жовтні 2013 року підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 158,167).

Фактична поставка товару та отримання його позивачем підтверджено товарно-транспортними накладними від 24.09.2013 та від 24.10.2013 (Т. 2 а.с. 39-40).

Подальша реалізація позивачем, придбаного товару від ТОВ «Запорізький сталеливарний завод» підтверджується: договором купівлі-продажу № МБ-1 від 03.01.2012, укладеного між ПП «Металобаза» та ТОВ «Укрзалізничпром»; видатковою накладною № 240901 від 24.09.2013; рахунком на оплату № 240901 від 24.09.2013; видатковою накладною № 241001 від 24.10.2013; рахунком на оплату № 241001 від 24.10.2013; довіреністю на отримання товару № 372 від 01.10.2013 (Т. 2 а.с. 33-38).

Як вбачається із висновків акту перевірки, податковим органом було зазначено, що позивачем під час перевірки не надано оригінали товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування продукції, отриманої від ТОВ «ЗСЗ». В обліку відсутні первинні документи які б підтверджували проведення розрахунків за надані послуги з транспортування продукції (Т. 1 а.с. 33).

Під час розгляду справи судом першої інстанції були надані оригінали товарно-транспортних накладних від 24.09.2013 та від 24.10.2013, які підтверджують транспортування продукції, отриманої від ТОВ «ЗСЗ» та належним чином засвідчені копії приєднані до матеріалів справи.

На підтвердження надання послуг з перевезення вантажу від ТОВ «ЗСЗ» на адресу ПП «Металобаза», де автоперевізником є ТОВ «Укрзалізничпром», позивачем надано договір № УЗП-15 про надання послуг по перевезенню вантажу від 07.05.2013. Наявність або відсутність інших документів під час перевірки, що підтверджують надання ТОВ «Укрзалізничпром» позивачу вказаних послуг, не були предметом перевірки податковим органом правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським відносинам з ТОВ «ЗСЗ», а тому такі посилання відповідача як у акті перевірки так і у своїх запереченнях не заслуговують на увагу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Запорізький сталеливарний завод», та як наслідок, підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по вказаному контрагенту.

Відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

З урахуванням документів первинного бухгалтерського обліку та інших документів, які були надані позивачем, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентами виконані договірні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому, у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Укрзалізничпром», ТОВ «Запорізький сталеливарний завод» та визначення податкових зобов'язань.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000111500 від 17.12.2013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 590000,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові санкції) - 295000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вимог п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податку визнаються фізичні особи, юридичні особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність(операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пункт 14.1.18 статті 14 ПК України визначає бюджетне відшкодування як відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.6 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п.200.7, п.200.8, п.200.9 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Як встановлено судом першої інстанції, у декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, позивачем у рядку 23 було заявлено суму бюджетного відшкодування у розмірі 590000,00 грн., що підтверджується додатком № 3 до декларації.

Як вбачається із матеріалів справи, сума бюджетного відшкодування була зменшена по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «Укрзалізничпром», у зв'язку з не підтвердженням правомірності формування позивачем податкового кредиту за вересень-жовтень 2013 року на загальну суму 526922,00 грн.

Враховуючи те, що первинними документами бухгалтерського обліку правомірність підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Укрзалізничпром» за вересень - жовтень 2013 року на загальну суму 526922,00 грн., суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 590000,00 грн., а тому є підстави для скасування податкового повідомлення - рішення №0000111500 від 17.12.2013.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року в адміністративній справі № 812/10675/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року в адміністративній справі № 812/10675/13-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

М.В. Бишов

С.Ю. Чумак