Ухвала

від 11.06.2014 по справі 806/701/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"11" червня 2014 р. Справа № 806/701/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Охрімчук І.Г.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

представників: Заїки А.М., Забродської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" березня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування карток відмови та рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування карток відмови та рішення задоволено.

Визнано протиправними та скасовано:

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 101050000/2014/00010 від 24.01.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 101050000/2014/300009/1 від 24.01.2014 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 101050000/2014/00012 від 27.01.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 101050000/2014/300011/1 від 27.01.2014 року.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається, зокрема, на те, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість. операції), оскільки документи, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Вважає, що дії посадових осіб Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи, а тому підстави для скасування рішень Житомирської митниці про коригування митної вартості товару та карток відмови відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в засіданні суду заперечив проти апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що 10.01.2014 року між Відкритим акціонерним товариством "Гомельский химический завод" (Продавець) (м. Гомель, Республіка Білорусь) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №114-14-2014, згідно з яким продавець продає, а покупець купує на умовах поставки товар - азотно-фосфорно-калійні добрива комплексні на загальну суму 43290 доларів США (а.с. 31-34).

Часткова оплата придбаного позивачем товару підтверджується платіжним дорученням від 15.01.2014 року (а.с. 37) та рахунками-фактурами №6223/14 від 21.01.2014 року й №6223/14 від 23.01.2014 року (а.с. 35-36). Заборгованість позивача за контрактом відповідно до довідки Житомирського відділення "ВТБ БАНК" №115/712-2 від 05.02.2014 р. становить 333 доларів США (а.с. 38).

24.01.2014 року з метою митного оформлення імпортованого товару відповідачу було надано митну декларацію №101050000/2014/000276, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" задекларувало товар, - азотно-фосфорно-калійні добрива комплексні, у вигляді гранул, марка 16-16-16 для сільського господарства та визначило код товару згідно з УКТЗЕД: 3105201000 (а.с. 58-59).

Інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, для підтвердження відомостей, заявлених у митній декларації витребував у позивача, відповідно до п.3 ст.53 МКУ, додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вважаючи вимоги відповідача безпідставними та у зв"язку з відсутністю у ТОВ "Лебідь - 1" вищевказаних документів позивачем не було надано митному органу додаткові документи.

За результатами розгляду наданих документів для розмитнення позивачу було відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови №101050000/2014/00010, а.с. 19-20) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №101050000/2014/300009/1 (а.с. 21-22).

25.01.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" подано нову митну декларацію №101050000/2014/000284 про митне оформлення товару в режимі "під гарантійне зобов"язання", в якій задекларувало цей же товар за митною вартістю, яку вказав митний орган - 24400 доларів США (а.с. 29-30), сплатило всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахувало на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Розмір додаткових митних платежів, що сплачені позивачем внаслідок коригування митної вартості, становить суму 6533,48 грн.

Товар згідно митної декларації № 101050000/2014/000284 від 25.01.2014, пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

Крім того, 27.01.2014 року з метою митного оформлення імпортованого товару позивач пред'явив відповідачу для митного оформлення митну декларацію № 101050000/2014/000297 від 27.01.2014р., в якій задекларувало товар, - азотно-фосфорно-калійні добрива комплексні, у вигляді гранул, марка 16-16-16 для сільського господарства та визначив код товару згідно з УКТЗЕД: 3105201000 (а.с.60-61).

Для підтвердження відомостей, заявлених у митній декларації, інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, витребував у позивача додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, у зв'язку з безпідставністю вимог відповідача та відсутністю даних документів у ТОВ "Лебідь - 1", відповідачу було вказано про неможливість надання додаткових документів.

За результатами розгляду наданих документів для розмитнення відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови №101050000/2014/00012, а.с. 23-24) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №101050000/2014/3000011/1 (а.с. 25-26).

28.01.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" подано нову митну декларацію №101050000/2014/000319 про митне оформлення товару в режимі "під гарантійне зобов"язання", в якій задекларувало цей же товар за митною вартістю, яку вказав митний орган - 27200 доларів США (а.с. 27-28), сплатило всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахувало на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Розмір додаткових митних платежів, що сплачені Позивачем внаслідок коригування митної вартості, становить суму 7283,22 грн.

Товар згідно митної декларації № 101050000/2014/000319 від 28.01.2014, пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

Загальна сума донарахованих митних платежів внаслідок коригувань за новими деклараціями склала 138169,70 грн.

Вважаючи додаткову сплату митних платежів необгрунтованою, у лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебідь - 1" звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування:

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 101050000/2014/00010 від 24.01.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 101050000/2014/300009/1 від 24.01.2014 року;

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 101050000/2014/00012 від 27.01.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 101050000/2014/300011/1 від 27.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Житомирська митниця Міндоходів безпідставно відмовила позивачу у митному оформленні та пропуску товарів, що ввозилися через митний кордон України відповідно до зовнішньоекономічного контракту, укладеного з Відкритим акціонерним товариством "Гомельский химический завод" 10.01.2014 року, оскільки для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору були надані всі необхідні документи, а тому у митного органу були відсутні підстави для коригування їх митної вартості за резервним методом.

Колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає відмову митного органу у прийнятті митним декларацій безпідставною, а відповідні рішення з коригування митної вартості товарів такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Слід також зазначити, що п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", запроваджено стандартні правила, зокрема, на підтвердження декларації на товари. Так, Митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що нормами чинного законодавства забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу, оскільки Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З матеріалів справи вбачається, що всі складові митної вартості товару позивачем враховано при визначенні митної вартості та подано всі передбачені Митним кодексом України підтверджуючі документи.

Так, як вже зазначалось вище, відповідно до укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Гомельский химический завод" (м. Гомель, Республіка Білорусь) та ТОВ "Лебідь - 1" контракту №114-14-2014 від 10.01.2014 р., загальна сума поставленого товару складає 43290 доларів США ± 10%. Форма розрахунку - 100% попередня оплата. Основою для оплати товару є виставлений рахунок "Продавця", який являється невід'ємною частиною чинного Контракту. Оплата проводиться банківським переводом на протязі 3 робочих днів з дати виставлення рахунку. Рахунок для оплати виставляється за 10 робочих днів до пропонуємо дати відвантаження. Відповідно до п. 5.1. Контракту - поставка здійснюється залізничним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №1 від 15.01.2014 р. оплату здійснено на повну суму вказану в контракті - 43290,00 дол.США (рядок 32 платіжного доручення). В рядку 70 платіжного доручення вказано - "Попередня оплата за добрива по контракту 114-14-2014 від 10.01.14р.". В інвойсі від 21.01.2014р. № 6198/14 вказано суму 20313,00 дол.США та інвойсі від 23.01.2014р. № 6223/14 - суму 22644,00 дол.США, на підставі яких отримувався товар. Тобто, є чіткий факт оплати та отримання товару за даним контрактом (а.с. 35-36).

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ПАТ "ВТБ Банк" №115/712-2 від 05.02.2014 р. (а.с. 38), який підтвердив факт оплати товару та часткове закриття зовнішньоекономічної операції на суму 42957,00 дол.США.

Таким чином, матеріали справи свідчать про відсутність розбіжностей в наданих для розмитнення документах, а також відсутнсть будь-яких виправлень, помилок та неточностей, що могли б вплинути на визначення митної вартості товарів.

Будь-які доказів на підтвердження того, що товариство в митній декларації зазначило не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснило розрахунок, внесло до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи, передбачені п.2 статті 53 Митного кодексу України, містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилань відповідача на виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, відповідач має право визначити митну вартість товару у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Також, 10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на довільній чи фіктивній вартості. Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Судом першої інстанції не встановлено жодних недоліків у поданих відповідачу документах, вони були належним чином оформлені, й у визначеному законом порядку недійсними, підробленими, фальшивими тощо не визнавались, мали відповідну юридичну силу для їх застосування на території України для розмитнення спірних товарів. Крім того, митна декларація, на яку посилається митний орган в рішеннях, як на підставу для застосування 6-го методу (МД від 10.01.14 р. №805100000/2014/743) позивачу не було надано, не вказаний період розмитнення, невідомі країни походження вказаних в листі товарів, невідомо які транспортні та страхові платежі та інші істотні умови, що могли вплинути на митну вартість.

Таким чином, митний орган помилково прийшов до висновку неповноту та недостовірність відомостей про митну вартість товарів, оскільки оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Крім того, відповідачем не надано обгрунтованих пояснень щодо відмови у незастосуванні 2-5 методу визначення митної вартості товару, а посилання на них лише в рішенні порушує п.6 статті 57 МК України, який встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Такої процедури проведено не було.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 21.01.2011 р. по справі № 21-56а10, від 07.02.2011 р. по справі № 21-76а10, від 14.11.2011 р. по справі № 21-213а11, від 06.02.2012 р. по справі № 21-418а11 та від 03.07.2012 р. по справі № 21-197а12.

Також, необхідно вказати, що відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, звідки відповідач взяв дані для застосування резервного методу у вигляді митних декларацій, вказаних в рішенні про коригування митної вартості, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, оскільки торгові відносини є різноманітними і здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, країна походження, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Крім того, вказана автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити таке.

У відповідності до статей 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоекономічні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Згідно ст.11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоекономічного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоекономічні) ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

Отже, суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовують вільні контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про безпідставність сумнівів відповідача щодо митної вартості товару, який декларувався позивачем, оскільки сторони зовнішньоекономічної діяльності вправі визначати вільні ціни.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови у визнанні задекларованої товариством митної вартості товару за основним методом, вважаючи визначення митної вартості за резервним методом та прийняття рішення про коригування митної вартості товару незаконним й таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому апеляційний суд залишає її без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" березня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" с.Велика Березна,Полонський район, Хмельницька область,30530

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська митниця Міністерства доходів і зборів України вул.Перемоги,25,м.Житомир,10000

4-п-ку позивача Заїка А.М. - АДРЕСА_2,

5 - п-ку позивача Качанівський Л.ААДРЕСА_1,