Ухвала

від 10.09.2015 по справі 806/701/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ К/800/33530/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Маслія В.І. Логвиненка А.О.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Житомирської митниці на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014р. у справі № 806/701/14 за позовом ТОВ "Лебідь-1" до Житомирської митниці про скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 101050000/2014/00010 від 24.01.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 101050000/2014/300009/1 від 24.01.2014 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 101050000/2014/00012 від 27.01.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 101050000/2014/300011/1 від 27.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014р., позов задоволено.

На постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014р. надійшла касаційна скарга Житомирської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2014 року між Відкритим акціонерним товариством "Гомельский химический завод" (Продавець) (м. Гомель, Республіка Білорусь) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №114-14-2014, згідно з яким продавець продає, а покупець купує на умовах поставки товар - азотно-фосфорно-калійні добрива комплексні на загальну суму 43290 доларів США. Часткова оплата придбаного позивачем товару підтверджується платіжним дорученням від 15.01.2014 року та рахунками-фактурами №6223/14 від 21.01.2014 року й №6223/14 від 23.01.2014 року. Заборгованість позивача за контрактом відповідно до довідки Житомирського відділення "ВТБ БАНК" №115/712-2 від 05.02.2014 р. становить 333 доларів США.

24.01.2014 року з метою митного оформлення імпортованого товару відповідачу було надано митну декларацію №101050000/2014/000276, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" задекларувало товар, - азотно-фосфорно-калійні добрива комплексні, у вигляді гранул, марка 16-16-16 для сільського господарства та визначило код товару згідно з УКТЗЕД: 3105201000.

Інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, для підтвердження відомостей, заявлених у митній декларації витребував у позивача, відповідно до п.3 ст.53 МКУ, додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вважаючи вимоги відповідача безпідставними та у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Лебідь - 1" вищевказаних документів позивачем не було надано митному органу додаткові документи.

За результатами розгляду наданих документів для розмитнення позивачу було відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови №101050000/2014/00010 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №101050000/2014/300009/1.

25.01.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" подано нову митну декларацію №101050000/2014/000284 про митне оформлення товару в режимі "під гарантійне зобов'язання", в якій задекларувало цей же товар за митною вартістю, яку вказав митний орган - 24400 доларів США, сплатило всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахувало на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Розмір додаткових митних платежів, що сплачені позивачем внаслідок коригування митної вартості, становить суму 6533,48 грн.

Товар згідно митної декларації № 101050000/2014/000284 від 25.01.2014, пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

Крім того, 27.01.2014 року з метою митного оформлення імпортованого товару позивач пред'явив відповідачу для митного оформлення митну декларацію № 101050000/2014/000297 від 27.01.2014р., в якій задекларувало товар, - азотно-фосфорно-калійні добрива комплексні, у вигляді гранул, марка 16-16-16 для сільського господарства та визначив код товару згідно з УКТЗЕД: 3105201000.

Для підтвердження відомостей, заявлених у митній декларації, інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, витребував у позивача додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, у зв'язку з безпідставністю вимог відповідача та відсутністю даних документів у ТОВ "Лебідь - 1", відповідачу було вказано про неможливість надання додаткових документів.

За результатами розгляду наданих документів для розмитнення відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови №101050000/2014/00012 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №101050000/2014/3000011/1.

28.01.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебідь-1" подано нову митну декларацію №101050000/2014/000319 про митне оформлення товару в режимі "під гарантійне зобов'язання", в якій задекларувало цей же товар за митною вартістю, яку вказав митний орган - 27200 доларів США, сплатило всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахувало на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Розмір додаткових митних платежів, що сплачені Позивачем внаслідок коригування митної вартості, становить суму 7283,22 грн.

Товар згідно митної декларації № 101050000/2014/000319 від 28.01.2014, пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2-ґ (резервний) визначення митної вартості товару. Відповідно до положень Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №1 від 15.01.2014 р. оплату здійснено на повну суму вказану в контракті - 43290,00 дол.США (рядок 32 платіжного доручення). В рядку 70 платіжного доручення вказано - "Попередня оплата за добрива по контракту 114-14-2014 від 10.01.14р.". В інвойсі від 21.01.2014р. № 6198/14 вказано суму 20313,00 дол.США та інвойсі від 23.01.2014р. № 6223/14 - суму 22644,00 дол.США, на підставі яких отримувався товар. Тобто, є чіткий факт оплати та отримання товару за даним контрактом (а.с. 35-36).

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ПАТ "ВТБ Банк" №115/712-2 від 05.02.2014 р. (а.с. 38), який підтвердив факт оплати товару та часткове закриття зовнішньоекономічної операції на суму 42957,00 дол.США.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської митниці відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2014р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: