Постанова

від 30.05.2014 по справі 826/633/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2014 року 11 год. 41 хв. № 826/633/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні оздоблювальні технології» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 16 вересня 2013 року № 0008012203 і №0008002203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні оздоблювальні технології» (далі - позивач, ТОВ «СОТ») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень - рішень від 16 вересня 2013 року № 0008012203 і №0008002203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.08.2013р. №426/26-54-22-03/37047945, складеного за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Майтер-Буд-Інвест» (код ЄДРПОУ 33710469) за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину, укладеного між ТОВ «СОТ» і ТОВ «Майтер-Буд-Інвест» (договір субпідряду на виконання комплексу робіт по оздобленню фасаду будинку №10Б по вул. Кожум'яцька на об'єкті «Забудова урочища «Гончари - Кожум'яки» в Подільському районі м. Києва») фактично ґрунтується на неналежних доказах - актах іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майтер-Буд-Інвест» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Макарівська Спеціалізована Експлуатаційна Дільниця» (код ЄДРПОУ 35423390), ТОВ «МСК Корпорейшн» (код ЄДРПОУ 34613783) за період з 01.04.2011р. по 31.08.2011р. та з іншими платниками податків за період з 01.03.2011р. по 29.02.2012р. Натомість, реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «СОТ». Крім того, в періоди укладення та виконання вказаного договору всі його Сторони (тобто Генпідрядник і Підрядник) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Що ж до віднесення відповідачем зазначеного вище договору субпідряду до правочинів, що порушують публічний порядок, а тому й до нікчемних правочинів, напряму суперечить змісту норми ст. 228 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідні дії податкового органу щодо проведення перевірки, на думку позивача, є протиправними, оскільки перевірка була проведена без наявності правових законних підстав, а висновки та результати, викладені в акті не підтверджені належними доказами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н від 18.02.2014 року. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «СОТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Майтер-Буд-Інвест» (код ЄДРПОУ 33710469) за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складений Акт від 29.08.2013р. №426/26-54-22-03/37047945. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «СОТ» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим товариством податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 52753,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 60665,00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: актах ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2013р. № 718/22.8-17/33710469 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» код за ЄДРПОУ 33710469 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Макарівська Спеціалізована Експлуатаційна Дільниця» (код ЄДРПОУ 35423390), ТОВ «МСК Корпорейшн» (код ЄДРПОУ 34613783) за період з 01.04.2011р. по 31.08.2011р.» та «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» код за ЄДРПОУ 33710469 щодо підтвердження господарських відносин з іншими платниками податків за період з 01.03.2011р. по 29.02.2012р.», а також вироком Деснянського районного суду міста Києва від 01.04.12013р. по справі №754/4870/13-к, яким визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні фіктивного підприємництва, шляхом створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Майстер-Буд-Інвест», з метою прикриття незаконної діяльності.

Не погоджуючись з висновками податкового органу позивачем 09.09.2013 року було подано заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких 16.09.2013р. ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом №6931/10/26-54-22-03-19 висновки акта залишено без змін.

16.09.2013р. відповідачем на підставі Акту перевірки від 29.08.2013р. №426/26-54-22-03/37047945 винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0008002203 і №0008012203.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

15.05.2014р в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що у період з 15 по 21 серпня 2013 року згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2013р. № 526, працівником податкового органу проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «СОТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» код за ЄДРПОУ 33710469 за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складений Акт від 29.08.2013р. №426/26-54-22-03/33710469 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки за результатами вивчення документів, перелік яких наведено в акті (стор. 3) встановлено, що 15.07.2011р. між ТОВ «СОТ» (Генпідрядник) «Майстер-Буд-Інвест» (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №11-07/11 на виконання комплексу робіт по оздобленню фасаду будинку №10Б по вул. Кожум'яцька на об'єкті «Забудова урочища «Гончари - Кожум'яки» в Подільському районі м. Києва» (далі по тексту - Договір субпідряду №11-07/11).

Також між названими суб'єктами господарювання 09.09.2011р. підписано Додаткову угоду № 1 до Договору субпідряду №11-07/11, а 05.12.2011р. - Додаткову угоду №2 до Договору субпідряду №11-07/11, якими збільшено договірну ціну робіт та строк їх виконання.

За результатами таких фінансово-господарських відносин позивачем до складу валових витрат віднесено 13882,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року - 7476,00 грн. та за ІV квартал 2011 року - 6406,00 грн., а до складу податкового кредиту по податку на додану вартість - 55529,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 21314,00 грн., вересень 2011 року - 8591,00 грн., жовтень 2011 року - 10707,00 грн., листопад - 9177,00 грн., грудень 2011 року - 5740,00 грн.

При цьому під час дослідження економіко-правового статусу контрагента ТОВ «СОТ» працівником відповідача було виявлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.03.2011р. по 29.02.2012р. щодо придбання ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, зокрема, ТОВ «СОТ», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185 Податкового кодексу України.

Викладене стало підставою для висновку щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» на суму 55529,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 21314,00 грн., вересень 2011 року - 8591,00 грн., жовтень 2011 року - 10707,00 грн., листопад - 9177,00 грн., грудень 2011 року - 5740,00 грн. та до складу валових витрат 13882,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року - 7476,00 грн. та за ІV квартал 2011 року - 6406,00 грн.

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 29.08.2013р. №426/26-54-22-03/33710469 перевіряючий встановив порушення ТОВ «СОТ» наступних норм законодавства України:

- п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 60665,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету та до заниження суми податку на додану вартість у відповідний період у розмірі 52753,00 грн.

16.09.2013р. ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 29.08.2013р. №426/26-54-22-03/33710469 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0008002203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «СОТ» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 79129,50 грн., в т.ч. 52753,00 грн. - основний платіж, 26376,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0008012203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 138. 2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «СОТ» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 90997,50 грн., в т.ч. 60665,00 грн. - основний платіж, 30332,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції

За наслідками оскарження платником податків податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013р. №7058/10/26-15-10-04 скарга задоволена частково, податкове повідомлення - рішення від 16.09.2013р. №0008002203 залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення від 16.09.2013р. №0008012203 в частині штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток на суму 30332,50 грн. - скасовано, в іншій частині також залишено без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та був чинний до 16 грудня 2011 року) (далі - Порядок №969) та пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року)(далі - Порядок №1379) податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку № 969 та пунктом 5 Порядку № 1379 встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункти 6.2. названих Порядків).

Одночасно відповідно до положень пунктів 6.3 Порядку №969 та Порядку №1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що між ТОВ «СОТ» (Генпідрядник), в особі директора ОСОБА_2, і ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» (Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_3 15.07.2011р. було укладено договір субпідряду №11-07/11, відповідно до умов якого, субпідрядник бере на себе якісно і у встановлені строки виконання комплексу штукатурно-малярних робіт фасаду на будівництві будинку по вул. Кожемяцькій, 10Б «Забудови Урочища Гончари-Кожум'яки» в Подільському районі м. Києва, а генпідрядник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 названого Договору вартість робіт разом з ПДВ згідно кошторисів, виконаних із застосуванням програмного комплексу АВК приймається в межах договірної ціни та становить 165724,08 грн., у т.ч. ПДВ 27620,68 грн.

Строки виконання робіт визначено у п. 2.1. липень - жовтень 2011 року.

Згідно з п. 3.1. Договору субпідряду №11-07/11 субпідрядник виконує роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією, вимогами чинного законодавства та ДБН так, щоб забезпечити збереження технічного стану прилеглих до будівельного майданчика об'єктів нерухомості та існуючих інженерних комунікацій, що знаходяться на Будівельному майданчику і несе за це відповідальність перед генпідрядником.

Відповідно до п. 4.1. названого Договору роботи виконуються з матеріалів генпідрядника.

Крім того, п. 5.1. Договору субпідряду №11-07/11 генпідрядник протягом 5-ти робочих днів оформляє довідку по формі №КБ-3 та акти виконаних робіт по формі КБ-2в з моменту пред'явлення їх субпідрядником або надає обґрунтовані зауваження.

Розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі підписаних обома сторонами довідок форми «КБ-3 та актів виконаних робіт по формі КБ-2в протягом 10 робочих днів з моменту підписання, виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових ресурсів і погоджених п. 1.2. цін при умові надходження коштів від Замовника будівництва.

Також, п. 5.4. Договору за надані послуги генпідряду субпідрядник щомісячно компенсує генпідряднику кошти за надані послуги генпідряднику у розмірі 5% від вартості виконаних робіт без урахуванням вартості матеріалів і механізмів без урахуванням ПДВ, крім того 20% ПДВ від суми за послуги генпідряду шляхом зарахування зустрічних вимог.

У подальшому між сторонам було укладено Додаткову угоду №1 від 09.09.2011р. та Додаткову угоду №2 від 05.12.2011р., якими збільшено договірну ціну робіт на 164406,72 грн., у тому числі ПДВ 27401,12 грн. та на 3889,20 грн., у тому числі ПДВ - 648,20 грн.

Також названими додатковими угодами закріплено, що остаточна договірна ціна буде визначена згідно фактично виконаних робіт, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

Пунктами 2 додаткових угод між позивачем та ТОВ «Майтер-Буд-Інвест» закріплено строки виконання робіт вересень - жовтень 2011 року та грудень 2011 року, відповідно.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання комплексу штукатурно-малярних робіт і відповідно оплати їх вартості) за вказаним договором та додатковими угодами до нього позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору субпідряду №11-07/11 від 15.07.2011р.;

- Додаткової угоди №1 до договору субпідряду №11-07/11 від 09.09.2011р.;

- Додаткової угоди №2 до договору субпідряду №11-07/11 від 05.12.2011р.;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за формою КБ-3 за 15.07.2011 - 29.08.2011, за вересень 2001 року, за жовтень 2011 року, за листопад 2011 року, грудень 2011 року;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за 15.07.2011 - 29.08.2011, за вересень 2001 року, за жовтень 2011 року №3 та №4, за листопад 2011 року, грудень 2011 року;

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 серпня 2011р., №77 від 30 вересня 2011р., №90 та №91 від 31 жовтня 2011р., №107 від 30 листопада 2011р., від 30 грудня 2011р.;

- протоколів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 серпня 2011р., від 30 вересня 2011р., 31 жовтня 2011р., 30 листопада 2011р., 30 грудня 2011р.;

- податкових накладних від 17.08.2011р. №21 на суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.), від 31.08.2011р. №57 на суму 112881,73 грн. (в т.ч. ПДВ 18813,62 грн.), від 30.09.2011р. №50 на суму 51546,24 грн. (в т.ч. ПДВ 8591,04 грн.), від 31.10.2011р. №21 на суму 37842,85 грн. (в т.ч. ПДВ 6307,14 грн.), від 31.10.2011р. №22 на суму 26399,63 грн. (в т.ч. ПДВ 4399,94 грн.), від 30.11.2011р. №21 на суму 55059,84 грн. (в т.ч. ПДВ 9176,64 грн.), від 30.12.2011р. №18 на суму 31400,24 грн. (в т.ч. ПДВ 5233,37 грн.), від 30.12.2011р. №19 на суму 3042,42 грн. (в т.ч. ПДВ 507,07 грн.), виписаних вказаним контрагентом на користь ТОВ «СОТ»;

- податкових накладних від 31.08.2011р. №15 на суму 6394,08 грн. (в т.ч. ПДВ 1065,68 грн.), від 30.09.2011р. №18 на суму 2577,31 грн. (в т.ч. ПДВ 429,55 грн.), від 31.10.2011р. №20 на суму 1892,14 грн. (в т.ч. ПДВ 315,36 грн.), від 31.10.2011р. №21 на суму 1319,98 грн. (в т.ч. ПДВ 220,00 грн.), від 30.11.2011р. №19 на суму 2752,99 грн. (в т.ч. ПДВ 458,83 грн.), від 30.12.2011р. №17 на суму 1722,13 грн. (в т.ч. ПДВ 287,02 грн.), виписаних ТОВ «СОТ» на користь ТОВ «Майстер-Буд-Інвест»;

- виписок з банку на підтвердження проведення позивачем оплати виконаних контрагентом робіт.

Додатково, на підтвердження реального виконання Договору субпідряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Майстер-Буд-Інвест», суду надано Договір субпідряду №508/1-СП на виконання загально-будівельних робіт будівництва будинків по вул. Кожумяцькій Забудови Урочища «Гончари-Кожумяки» в Подільському районі м. Києва від 01.06.2011р., укладений між ПАТ трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (Генпідрядник) та позивачем (Субпідрядник). Відповідно до умов зазначеного договору субпідрядник бере на себе виконання якісно і у встановлені строки виконання комплексу опоряджувальних робіт на будівництві будинків по вул. Кожумяцькій «Забудови Урочища Гончари-Кожум'яки» в Подільському районі м. Києва, а генпідрядник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Також позивачем надано Додаткову угоду №3 до Договору субпідряду №508/1-СП від 04.07.2011р., за якою у зв'язку з дорученням субпідряднику комплексу опоряджувальних робіт будинку по вул. Кожум'яцька, 10Б на об'єкті «Забудова Урочища Гончари-Кожум'яки» в Подільському районі м. Києва за вимогою п. 1.2 Договору субпідряду №508/1-СП від 01.06.2011р. внесено зміни до пунктів, які визначали договірну ціну робіт та строки їх виконання.

На підтвердження наявності економічних та трудових ресурсів для виконання відповідного договору позивачем надано копії договору №575 купівлі-продажу автомобіля від 17.11.2010р. з додатками, угоди № 225 про передачу в оренду нежитлового приміщення від 17.09.2010р. з додатками, договору оренди №312/6-о від 22.11.2010р. з додатком, а також первинні документи на підтвердження отримання та використання матеріалів під час виконання ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» штукатурно-малярних робіт фасаду на будівництві будинку по вул. Кожемяцькій, 10Б «Забудови Урочища Гончари-Кожум'яки» в Подільському районі м. Києва

За результатами дослідження вище перелічених первинних суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» на адресу позивача за результатами виконання робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Натомість, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не були зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Також відповідачем не доведено облік контрагентом позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, виписаної ТОВ «Майстер-Буд-Інвест», на підставі яких позивач сформував податковий кредит у період з серпня по грудень 2011 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 29.08.2013р. № 426/26-55-22-03/37047945 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Генпідрядника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку - контрагентом Субпідрядником, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «СОТ» та ТОВ «Майстер-Буд-Інвест», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 29.08.2013р. № 426/26-55-22-03/37047945 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до листа Старшого слідчого СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС І.І. Бишовець, на який міститься посилання в Акті перевірки від 29.08.2013р. № 426/26-55-22-03/37047945, судом встановлено, що 01.04.2013р. Деснянським районним судом міста Києва за результатами розгляду справи №754/4870/13-к ОСОБА_1 визнано винним у фіктивному підприємництві, шляхом створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), серед яких зазначено ТОВ «Майстер-Буд-Інвест», з метою прикриття незаконної діяльності, а також за підроблення документів, виданих від імені фіктивних підприємств, за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

Проте, ані до матеріалів перевірки, ані під час розгляду справи судом, відповідач не надав копії зазначеного вироку суду, що позбавляє суд можливості вивчення зазначеного документа та надання його оцінки.

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені вироком Деснянського районного суду міста Києва постановленого за результатами розгляду справи №754/4870/13-к.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам позивача або його контрагента - ТОВ «Майстер-Буд-Інвест», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направленням матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 720, 50 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні оздоблювальні технології» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 вересня 2013 року № 0008012203 і №0008002203.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні оздоблювальні технології» (місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 16, код ЄДРПОУ 37047945) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова