Ухвала

від 18.11.2014 по справі 826/633/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/633/14 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьов О.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні оздоблювальні технології" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні оздоблювальні технології" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 вересня 2013 року № 0008012203 і №0008002203.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що з 15 по 21 серпня 2013 року на підставі наказу ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2013р. № 526, податковим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні оздоблювальні технології" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» за період з 01.07.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 29 серпня 2013 року №426/26-54-22-03/33710469 (том 1 а.с. 22-43).

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем - п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 60665,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 32 671 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 27 994 грн. та до заниження суми податку на додану вартість у відповідний період у розмірі 52753,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року на суму 20 248 грн., за вересень 2011 року на суму 8 162 грн., за жовтень 2011 року на суму 10 172 грн., за листопад 2011 року в сумі 8 718 грн., за грудень 2011 року на суму 5 453 грн. (том 1 а.с. 22-43)

На підставі Акту від 29 серпня 2013 року №426/26-54-22-03/33710469 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0008002203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 79129,50 грн., в т.ч. 52753,00 грн. за основним платежем, 26376,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0008012203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 90997,50 грн., в т.ч. 60665,00 грн. за основним платежем, 30332,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.45- 46).

За результатами оскарження в адміністративному порядку податкове повідомлення - рішення від 16.09.2013р. №0008012203 було скасоване в частині штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток на суму 30332,50 грн.

Податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» за договором субпідряду від 15.07.2011 № 11-07/11.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність даних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпцнктом 39.1.9 пункту 39,1 статті 39 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» було укладено договір субпідряду №11-07/11 на виконання комплексу робіт по оздобленню фасаду будинку № 10Б по вул.. Кожум'яцька на об'єкті: «Забудова урочища «Гончари - Кожум'яки» в Подільському районі м. Києва» (т. 1 а.с. 29-32).

На підтвердження виконання операцій за вказаним договором позивачем надано копії

додаткової угоди №1 до договору субпідряду №11-07/11 від 09.09.2011 ( т. 1 а.с. 33); додаткового договору №2 до договору субпідряду №11-07/11 від 05.12.2011 (т. 1 а.с. 34); довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за формою КБ-3 за 15.07.2011 - 29.08.2011, за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року, за листопад 2011 року, за грудень 2011 року (том 1 а.с. 35, 41, 47, 57, 63); актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за 15.07.2011 - 29.08.2011, за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року №3, за листопад 2011 року №4, за грудень 2011 року (том 1 а.с. 36-38, 42-44, 48-50, 51-53, 58-60, 64-65, 66-67); актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 серпня 2011року, №77 від 30 вересня 2011року, №91 від 31 жовтня 2011року, №90 від 31 жовтня 2011 року, №107 від 30 листопада 2011року, від 30 грудня 2011 року (том 1 а.с. 39, 45, 54, 55, 61, 68); протоколів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 серпня 2011року від 31 серпня 2011 року, від 30 вересня 2011року, 31 жовтня 2011року, 30 листопада 2011року, 30 грудня 2011 року (а.с. 40, 46, 56, 62, 69); податкових накладних від 17.08.2011 №21 на суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.), від 31.08.2011 №57 на суму 112881,73 грн. (в т.ч. ПДВ 18813,62 грн.), від 30.09.2011 №50 на суму 51546,24 грн. (в т.ч. ПДВ 8591,04 грн.), від 31.10.2011 №21 на суму 37842,85 грн. (в т.ч. ПДВ 6307,14 грн.), від 31.10.2011 №22 на суму 26399,63 грн. (в т.ч. ПДВ 4399,94 грн.), від 30.11.2011р. №21 на суму 55059,84 грн. (в т.ч. ПДВ 9176,64 грн.), від 30.12.2011р. №18 на суму 31400,24 грн. (в т.ч. ПДВ 5233,37 грн.), від 30.12.2011р. №19 на суму 3042,42 грн. (в т.ч. ПДВ 507,07 грн.), виписаних вказаним контрагентом на користь позивача (том 1 а.с. 77-83); податкових накладних від 31.08.2011 №15 на суму 6394,08 грн. (в т.ч. ПДВ 1065,68 грн.), від 30.09.2011 №18 на суму 2577,31 грн. (в т.ч. ПДВ 429,55 грн.), від 31.10.2011 №20 на суму 1892,14 грн. (в т.ч. ПДВ 315,36 грн.), від 31.10.2011 №21 на суму 1319,98 грн. (в т.ч. ПДВ 220,00 грн.), від 30.11.2011 №19 на суму 2752,99 грн. (в т.ч. ПДВ 458,83 грн.), від 30.12.2011р. №17 на суму 1722,13 грн. (в т.ч. ПДВ 287,02 грн.), виписаних позивачем на користь ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» (том 1 а.с. 70-75); виписок з банку на підтвердження проведення позивачем оплати виконаних робіт (том 1 а.с. 87-92).

Крім того, позивачем надано копії договору субпідряду № 508/1-сп на виконання загально-будівельних робіт будівництва будинків по вул. Кожумяцькій Забудови Урочища «Гончари - Кожум'яки» в Подільському районі м. Києва (а.с. 119-123), додаткової угоди № 3 від 04.07.2011 (а.с. 124) та договір № 575 від 17.11.2010 (125-126). На підтвердження наявності можливостей у позивача зберігати, завантажувати, транспортувати, будівельні матеріали, позивачем надано копію договору купівлі-продажу автомобіля № 575 від 17.11.2010 та угоди № 225 про передачу в оренду нежитлового приміщення (том 1 а.с. 125-126, 129-130).

Колегія уддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з купівлі послуг, вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за договором укладеним між позивачем та ТОВ «ПМК 555», оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є

недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як

на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те. що такі відомості є недостовірними.

Тобто, на момент укладання договору контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 4).

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між Позивачем та ТОВ «Майстер-Буд-Інвест», недійсними у судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 01.04.2013 по справі № 754/4870/13-к , яким визнано ОСОБА_3 винним у фіктивному підприємництві, шляхом створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і ТОВ «Майстер-Буд-Інвест», оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів цього.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2014 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 листопада 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.