Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/6018/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6018/14 27.05.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-АГРО»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фуд»

про стягнення 42 200,00 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Руденко В.М. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-АГРО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фуд» про стягнення 42 200,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив продукцію, поставлену позивачем, у зв'язку з чим останній був змушений звернутися до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/6018/14 та призначено її до розгляду на 29.04.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі, а також документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 р. розгляд справи було відкладено на 27.05.2014 р.

Позивачем було подано заяву, в якій сторона зазначила, що нею помилково було визначено ціну позову 42 200,01 грн. замість 42 200,00 грн., яка підлягає до стягнення.

23.05.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено судом.

Зокрема, клопотання сторони мотивоване тим, що представник відповідача перебуває у відрядженні, позивачем було направлено на адресу відповідача мирову угоду.

У той же час, представник позивача категорично заперечив проти відкладення розгляду справи та наміру укладати мирову угоду з відповідачем. Крім того, зазначив, що стороною у справі (відповідачем) є не фізична особа - представник, а юридична особа - товариство, яке не позбавлено можливості направити до суду будь-якого іншого представника, у тому числі директора або бухгалтера товариства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи, які були залучені до матеріалів справи, а саме копії банківських виписок про часткову оплату.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом,останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-АГРО» (далі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Фуд" (далі - покупець) було досягнуто згоди щодо купівлі-продажу продукції сільськогосподарського призначення (далі - товар), за якою продавець зобов'язувався передати покупцю товар, а покупець зобов'язувався сплатити продавцю вартість отриманого товару, а отже, сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

На виконання умов досягнутих домовленостей, позивач поставив відповідачу товар за період з 04.09.2012 р. по 16.12.2013 р. на загальну суму 658 614,97 грн. Відповідач товар оплатив частково на суму 616 414,96 грн.

Так, у матеріалах справи міститься рахунок на оплату № 443 від 13.09.2013 р. на суму 186 370,00 грн., який оплачений частково на суму 144 170,00 грн. До матеріалів справи долучено докази часткового погашення боргу (копії банківських виписок).

Таким чином, за твердженням позивача, відповідачем не в повному обсязі оплачений товар, поставлений за видатковими накладними № 1309/004 від 13.09.2013 р. на суму 45 200,00 грн., № 410/007 від 04.10.2013 р. на суму 17 670,00 грн., № 1110/004 від 11.10.2013 р. на суму 7 200,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, заборгованість складає 42 200,00 грн.

Як встановлено судом, 29.01.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 01-14, в якій просив негайно протягом 7 днів з моменту отримання вказаної претензії

погасити заборгованість у розмірі 42 200,00 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено у спрощеній формі договір поставки шляхом оформлення видаткових накладних № 1309/004 від 13.09.2013 р., № 410/007 від 04.10.2013 р., № 1110/004 від 11.10.2013 р., а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-6/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 42 200,00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 42 200,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фуд" (04075, м. Київ, вул. Юнкерова, будинок 47, кім. 501; код 36872252) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-АГРО» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 4, код 37292420) 42 200 (сорок дві тисячі двісті) грн. 00 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 12.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова