Ухвала

від 22.05.2014 по справі 2а-13770/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Київ К/9991/51786/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "З.В.Є" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011

у справі № 2а-13770/10/2070

за позовом Приватного підприємства "З.В.Є"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування рішень про застосування штрафних фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

Приватного підприємства "З.В.Є" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування рішень про застосування штрафних фінансових санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем проведена анову перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій кафе "Трактир Зверь", яке належить позивачу, за результатами якої складено акт від 31.05.2010 №4522/20/40/23/35858483.

Перевіркою було встановлене порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі вищезазначеного акту податковим органом були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001972303 від 25.06.2010 р. на суму 7150,00грн., № 0001982303 від 25.06.2010 р. на суму 3400,00 грн.

Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) вищевказаного Закону.

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено порядок обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема що засвідчують їх якість та безпеку.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушення установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Також, відсутність первинних документів, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортні накладні, дорожні листи тощо та документи на зберігання товару, є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Відсутність таких документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Облік - це належним чином організована система збору, нагромадження, обробки, групування, узагальнення і реєстрації (фіксації) необхідної інформації або її сукупних даних, що відображають кількісну чи якісну характеристику подій, явищ, фактів, процесів, об'єктів тощо. Серед видів обліку, що розрізняють і бухгалтерський облік.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відтак, з урахуванням вищевказаного, суб'єкти господарювання зобов'язані вести зазначений облік.

Згідно акту перевірки встановлено, що на момент перевірки в кафе відсутні будь-які накладні на товар по 5-ти позиціях на суму 3575,00 грн., тобто здійснюється продаж товарів, які не відображені в такому обліку.

Фінансові санкції, відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовуються до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, чи не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001972303 від 25.06.2010 прийнято відповідачем обґрунтовано, із врахуванням нормативних актів та обставин, що діяли та мали значення на час його винесення. Стосовно зазначеного в акті перевірки продажу позивачем алкогольних напоїв і тютюнових виробів без ліцензії колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.10 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

За приписами статті 1 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі. У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт підприємницької діяльності має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначається перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі. У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки директором підприємства надано ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами терміном дії до 18.05.2010 року та терміном дії з 25.05.2010 року, однак, згідно контрольних стрічок РРО за 21.05.2010 та за 22.05.2010 підприємством здійснювалась реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів (копії вищезазначених документів містяться в матеріалах справи) без наявності відповідних ліцензій.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів підтверджує правомірність прийняття фіскальним органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001982303 від 25.06.2010 р. на суму 3400,00 грн.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства "З.В.Є" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-13770/10/2070 за позовом Приватного підприємства "З.В.Є" слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "З.В.Є" відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-13770/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко