Постанова

від 04.06.2014 по справі 40/306(15/83-09-2991)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 40/306(15/83-09-2991) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 у справі № 40/306 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" до 1) Фонду державного майна України, 2) Міністерства промислової політики України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство „ЖКГ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство „Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 за участюпрокуратури міста Києва провизнання права власності в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаПономаренко Ю.П. - - відповідача-1Цуцкірідзе І.Л. - - відповідача-2не зявився - - Приватне підприємство „ЖКГ"Пономаренко Ю.П. - - ВАТ „Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" Золотнікова Н.С. - - третіх осіб ОСОБА_50, ОСОБА_52

В С Т А Н О В И В:

У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фонду державного майна України, Міністерства промислової політики України, в якій просило суд визнати за ТОВ "Холдингова компанія "Мікрон" право власності на будинок гуртожитку загальною площею 4 884,82 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, набутий на підставі корпоратизації Одеського заводу прецизійних верстатів згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 1200 від 31.08.1994 (з урахуванням заяви про уточнення і обґрунтування позовних вимог, яка прийнята судом, т.1.,а.с.83-84).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2011 справу передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 залучено мешканців гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Дана справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 у справі № 40/306 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурор не погоджується з доводами скаржника і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу представник третіх осіб заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Фонд державного майна України заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що спір у даній справі виник щодо будинку гуртожитку загальною площею 4 884,82 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Будівництво спірної будівлі гуртожитку було здійснено у 1970-1972 роках на підставі дозволу Державної інспекції будівельного контролю № 88 від 26.06.1970. Зазначена будівля гуртожитку була введена в експлуатацію згідно акту приймання будинку (споруди) - гуртожитку № 1 на 632 місця на жилмасиві Застава І. Тираспольське шосе (т.1, а.с. 80-81), який був затверджений рішенням Виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів трудящих № 219 від 31.03.1972 з оцінкою „добре".

В своєму позові позивач послався на те, що він є власником спірної будівлі гуртожитку, однак таке право належним чином не було оформлено, що позбавляє його права користуватися та розпоряджатися цим майном. Позов, з урахуванням уточнень до нього, мотивований тим, що для оформлення права власності на спірну будівлю гуртожитку йому необхідне відповідне рішення суду. Матеріально-правовою підставою позову зазначені статті 316, 318, 319, 325 Цивільного кодексу України.

Колегія вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм суб'єктивним правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до тексту позовної заяви, з урахуванням уточнень до неї (т.1.,а.с.83-84), позивач просить суд визнати за ним право власності на будівлю гуртожитку. При цьому, в позові не наведено ніяких доводів та аргументів стосовного того, яким чином відповідачі - Фонд державного майна України, Міністерство промислової політики України, оспорюють або порушують його право власності на спірне майно, не вказано в чому полягає склад правопорушення і коли воно було вчинене.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи не встановлено допущення з боку відповідачів будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір. При цьому, Фонд державного майна України та Міністерство промислової політики України не перебувають з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо яких заявлені позовні вимоги про визнання права власності. Позивач в своєму позові не визначає Фонд державного майна України та Міністерство промислової політики України особами, які претендують на його право власності.

В своєму позові позивач послався лише на ту обставину, що він є власником спірної будівлі гуртожитку, право власності на яку не оформлено, у зв'язку з чим, для оформлення права власності на цей об'єкт йому необхідне відповідне рішення суду.

У відповідності до статей 2, 4 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди порушують провадження у справах та вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, для яких характерно наявність спору про право між сторонами.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності у зв'язку з необхідністю отримання рішення суду для оформлення права власності, позивач, фактично звертається з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Таким чином, позов є безпідставним та необґрунтованим.

Зазначені обставини є достатніми для відмови у задоволенні позову.

Доводи, які викладені у касаційній скарзі не спростовують наведених висновків.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові слід залишити без змін з мотивів викладених у даній постанові.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 у справі № 40/306 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова