Рішення

від 04.06.2014 по справі 910/11390/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11390/13 04.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Агроторговий Дім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоагропром»

про стягнення 136 624, 65 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Бондарчук В.В.

Представники: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мясопереробне підприємство «Агроторговий Дім» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоагропром» про стягнення заборгованості за договором поставки № 05-09/12 від 20.09.2012 р. у розмірі 123 770, 80 грн., а також 6 347,92 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/11390/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі № 910/11390/13 призначено судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у даній справі.

13.12.2013 р. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 910/11390/13 без виконання судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. поновлено провадження у справі № 910/11390/13 та призначено колегіальний розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. визначено склад суду для подальшого розгляду справи № 910/11390/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Ломака В.С.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. колегіальний склад суду у справі № 910/11390/13 змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Бондарчук В.В.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.06.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Агроторговий Дім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоагропром» укладено договір № 05-09/12, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються у специфікаціях, додатках чи видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.4. договору товари поставляються за цінами, вказаними в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємними частинами договору. Відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 7-ми календарних днів з дати поставки.

Згідно з п. 6.4. договору у випадку недотримання строків оплати товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 8.1., вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2012 р. р.

Як вбачається з наявних у справі первинних документів (видаткових накладних), на виконання умов договору № 05-09/12 від 20.09.2012 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 232 563, 21 грн.

Також наявними у справі виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Агроторговий Дім» підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів на загальну суму 108 792, 41 грн. за договором № 05-09/12 від 20.09.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 05-09/12 від 20.09.2012 р. в частині розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 123 770, 80 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Приймаючи до уваги, що остання поставка товару за договором № 05-09/12 від 20.09.2012 р. здійснена 29.09.2012 р., виходячи із встановленого договором терміну оплати товару, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду даної справи у суді, строк оплати товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів повної оплати вартості поставленого товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. відповідача булор зобов'язано надати суду письмові заперечення (у разі наявності таких) щодо отримання від позивача товару.

Однак, відповідач факт отримання товару за договором № 05-09/12 від 20.09.2012 р. не заперечив.

Таким чином, виходячи із наявних у справі документів та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України а також положення договору № 05-09/12 від 20.09.2012 р. в частині розрахунків за поставлений товар.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення боргу у розмірі 123 770, 80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі також 6 347,92 грн. - пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування грошових санкцій та притягнення відповідача до відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 16.01.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 30.04.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно з урахуванням відповідної поставки товару та його часткової оплати) становить 6 347, 92 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що вищевказані розрахунки здійснені арифметично вірно та не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоагропром» витрати на послуги адвоката у розмірі 6 505, 93 грн., у зв'язку з укладенням договору № 59/2013 від 26.04.2013 р. з адвокатом ОСОБА_5, предметом якого є надання позивачу послуг по захисту інтересів у Господарському суді міста Києва за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоагропром».

При цьому, позивачем надано суду договір № 59/2013 від 26.04.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Агроторговий Дім» та ОСОБА_5, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 18.01.2007 р., видане ОСОБА_5 та оригінал платіжного доручення № 1420 від 07.05.2013 р. про перерахування на користь ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 6 505, 93 грн.

При цьому, слід відзначити, що ОСОБА_5 приймав участь у судових засідання у даній справі у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Агроторговий Дім».

У відповідності до ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що зазначені витрати підлягають відшкодуванню в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Агроторговий Дім» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоагропром» (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 11, кв. 14, код ЄДРПОУ 37479251), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробне підприємство «Агроторговий Дім» (09500, Київська обл. м. Тараща, вул. Білоцерківська, 71, код ЄДРПОУ 30739904) заборгованість у розмірі 123 770, 80 (сто двадцять три тисячі сімсот сімдесят грн. 80 коп.) грн., 6 347, 92 (шість тисяч триста сорок сім грн. 92 коп.) грн. 2 732, 49 (дві тисячі сімсот тридцять дві грн. 49 коп.) грн. - судового збору та 6 505, 93 (шість тисяч п'ятсот п'ять грн. 93 коп.) грн. - витрат на послуги адвоката.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.06.2014 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Бондарчук В.В.