Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/6762/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6762/14 02.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БТК-Центр Комплект» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр» Простягнення 16 014,86 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БТК-Центр Комплект» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр» про стягнення 20 990,39 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.05.2014 року.

У судовому засіданні 23.05.2014 року представник позивача подає заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 15 676,00 грн. заборгованості та 1 133,40 грн. пені. Суд, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв дану заяву.

Представник відповідача в судове засідання 23.05.2014 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив його клопотання та відклав розгляд справи до 02.06.2014 р.

У судове засідання 02.06.2014 р. представник позивача не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути 15 676,00 грн. основного боргу та 338,86 грн. три відсотки річних.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, суд в судовому засіданні 02.06.2014 р. розглянув та прийняв вказану заяву до розгляду, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2014 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.06.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БТК-Центр Комплект» (покупець) 10 травня 2013 року було укладено договір поставки № 20/05-13, відповідно до п. 1.1 якого постачальник, на підставі заявки покупця, зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість, та вартість яких визначена в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних до договору, що надані постачальником та являють собою невід'ємну частину даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами п. 2.2 договору встановлено, що в підтвердження прийняття замовлення постачальник, протягом 2-х банківських днів надає покупцю відповідний рахунок-фактуру.

Відповідно до пункту 2.3 договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцеві протягом 5 банківських днів із дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по оплаті рахунку-фактури покупцем. У випадку відсутності можливості поставити товар своєчасно постачальник зобов'язаний повідомити покупця у тій же формі що й замовлення покупця.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника в період дії даного договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору всі суперечки між сторонами підлягають розв'язанню відповідно до діючого законодавства України в господарському суді за місцем перебування відповідача.

Відповідно до пункту 7.4 договору - даний договір набирає законної сили з дня його підписання сторонами і діє терміном один рік до 20 травня 2014 року.

Як стверджує позивач, ним 04.06.2013 р. було оплачено рахунок-фактуру № ТЦ-0928 від 20.05.2013 р. на суму 198 639,12 грн.

13.06.2013 р. відповідачем на адресу позивача було поставлено частину товару на суму 177 963,12 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТЦ-1011 від 13.06.2013 р. Решту частину товару на суму 20 676,00 грн. відповідач не поставив.

06.09.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про перерахування грошових коштів за непоставку товару.

12.09.2013 р. відповідачем частково було повернуто грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 22.05.2014 р.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 15 676,00 грн. основного боргу та 338,86 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неповерненням коштів сплачених за поставку товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до пункту 2.3 договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцеві протягом 5 банківських днів із дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по оплаті рахунку-фактури покупцем. У випадку відсутності можливості поставити товар своєчасно постачальник зобов'язаний повідомити покупця у тій же формі що й замовлення покупця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до виставленого рахунку перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 198 639,12 грн., проте відповідач після отримання вказаних коштів 13.06.2013 р. поставив позивачу товар лише на суму 177 963,12 грн. та повернув частину оплачених грошових коштів на суму 5 000,00 грн.

06.09.2013 р. позивач на адресу відповідача надіслав вимогу про повернення вартості непоставленого товару у розмірі 20 676,00 грн. У відповідь на зазначений лист відповідачем частково було повернуто грошові кошти на суму 5 000,00 грн.

Іншу частину суми попередньої оплати у розмірі 15 676,00 грн., відповідачем у строки встановлені в статті 530 Цивільного кодексу України не було повернуто.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати позивачем нормативно та документально доведені на суму 15 676,00 грн., що є різницею між сплаченою сумою попередньої оплати, вартістю поставленого товару та частиною повернутих грошових коштів (198 639,12 - 177 963,12 грн. - 5 000,00 = 15 676,00).

Товариство з обмеженою відповідальністю «БТК-Центр Комплект» просить суд також стягнути з відповідача 338,86 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% підлягають задоволенню повністю у розмірі 338,86 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр» (місцезнаходження : 03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корпус 3, кв. 181, код ЄДРПОУ 36791776) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БТК-Центр Комплект» (місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35, код ЄДРПОУ 34973151) 15 676 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 338 (триста тридцять вісім) грн. 86 коп. три відсотки річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.06.2014 р.

Суддя Спичак О.М.