Постанова

від 18.08.2014 по справі 910/6762/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа№ 910/6762/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.06.2014

у справі № 910/6762/14 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БТК-Центр Комплект», м. Житомир,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр», м. Київ,

про стягнення 20 990,39 грн

за участю представників:

від позивача: Махновський А.А. - представник (довіреність №458 від 05.08.2014);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БТК-Центр Комплект» (надалі - ТОВ «БТК-Центр Комплект») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр» (надалі - ТОВ «ТСК-Центр») про стягнення вартості непоставленого товару в сумі 20 676,00 грн та 314,39 грн 3% річних, посилаючись на прострочення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки попередньо оплаченого товару за договором №20/05-13 від 20.05.2013, що втратило для позивача інтерес.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, з огляду на часткове повернення відповідачем сплачених коштів, позивачем 23.05.2014 та 02.06.2014 в порядку статті 22 ГПК України подавались заяви про уточнення розміру позовних вимог. Згідно останньої заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 16 014,86 грн, з яких вартість непоставленого товару в сумі 15 676,00 грн та 338,86 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2014 у справі №910/6762/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «ТСК-Центр» на користь ТОВ «БТК-Центр Комплект» 15 676,00 грн основного боргу, 338,86 грн 3% річних та 1 827,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «ТСК-Центр» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2014 у справі № 910/6762/14 як таке, що прийняте з порушенням судом норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. та призначена до розгляду на 18.08.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у зв'язку з перебуванням Сухового В.Г. у відпустці для розгляду справи № 910/6762/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Пашкіна С.А.

В судове засідання скаржник свого уповноваженого представника не направив, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином за адресою для листування, вказаною апелянтом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вислухавши думку представника позивача, враховуючи, що відповідач не повідомив суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності скаржника.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, находить їх безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

18.08.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 20.05.2013 між ТОВ «ТСК Центр» (в тексті договору - постачальник) та ТОВ «БТК-Центр Комплект» (в тексті договору - покупець) був укладений договір №20/05-13 про постачання будівельних матеріалів (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник на підставі заявки покупця зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість та вартість яких визначена в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних до договору, що надані постачальником та являють собою невід'ємну частину даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 2.2 договору в підтвердження прийняття замовлення постачальник протягом 2-х банківських днів надає покупцю відповідний рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 2.3 договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцеві протягом 5 банківських днів із дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по оплаті рахунку-фактури покупцем. У випадку відсутності можливості поставити товар своєчасно постачальник зобов'язаний повідомити покупця у тій же формі що й замовлення покупця.

Згідно п. 3.1 договору загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника в період дії даного договору.

Відповідно до п. 7.4 даний договір набирає законної сили з дня його підписання сторонами і діє терміном один рік до 20.05.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «ТСК Центр» виставило позивачу рахунок-фактуру №ТЦ-0928 від 20.05.2013 на суму 198 639,12 грн (а.с.6), який було оплачено у повному обсязі ТОВ «БТК-Центр Комплект», що підтверджується платіжним дорученням №1354 від 04.06.2013 (а.с. 42).

Однак, як стверджує позивач та не заперечує відповідач, в порушення умов договору ТОВ «ТСК Центр» поставило лише частину замовленого та попередньо оплаченого товару, а саме, на суму 177 963,12 грн згідно видаткової накладної №ТЦ-1011 від 13.06.2013 (а.с. 7).

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №5 (а.с. 11) з повідомленням про відмову від прийняття виконання зобов'язання відповідачем на підставі ст. 220 ГК України, розірвання договору та з вимогою про повернення грошових коштів за непоставлений товар на суму 20 676,00 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 12.09.2013 відповідачем частково було повернуто грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 22.05.2014 (а.с. 41).

У зв'язку з неповерненням іншої частини коштів сплачених за поставку товару, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 15 676,00 грн суми попередньої оплати та 338,86 грн 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БТК-Центр Комплект» в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з доведеності їх позивачем та правомірності їх заявлення.

Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами в ході виконання вищевказаного договору склалися відносини, які мають ознаки договору поставки товару, за яким у відповідності до статті 265 Господарського Кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 712 Цивільного кодексу України та відповідно до ч. 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пункту 2.3 договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцеві протягом 5 банківських днів із дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по оплаті рахунку-фактури покупцем. У випадку відсутності можливості поставити товар своєчасно постачальник зобов'язаний повідомити покупця у тій же формі що й замовлення покупця.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було зазначено вище, позивач відповідно до виставленого рахунку-фактури перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 198 639,12 грн, проте відповідач після отримання вказаних коштів поставив позивачу товар лише на суму 177 963,12 грн.

Після отримання відповідачем претензії з вимогою про повернення грошових коштів сплачених за товар, який не було поставлено, у розмірі 20 676,00 грн, відповідачем частково було повернуто грошові кошти у сумі 5 000,00 грн.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, іншу частину суми попередньої оплати у розмірі 15 676,00 грн відповідачем у строки, встановлені в статті 530 Цивільного кодексу України не було повернуто. Доказів протилежного сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 15 676,00 грн (198 639,12 - 177 963,12 грн - 5 000,00) є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 338,86 грн 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати за період з 13.09.2013 по 02.06.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до роз'яснень, викладених у п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладене, застосування місцевим господарським судом ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку будівельних матеріалів, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012.

Таким чином, колегія суддів вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 338,86 грн безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову ТОВ «БТК-Центр Комплект», стягнення з відповідача 15 676,00 грн суми попередньої оплати за договором та відмови у задоволенні іншої частини позову.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на подану позивачем 02.06.2014 в порядку статті 22 ГПК України заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, у зв'язку з чим в остаточній редакції Господарським судом міста Києва прийнято вимоги ТОВ «БТК-Центр Комплект» до ТОВ «ТСК-Центр» про стягнення з відповідача 16 014,86 грн, з яких 15 676,00 грн суми попередньої оплати та 338,86 грн - 3% річних.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права щодо задоволення вимог, які не були заявлені позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ТСК-Центр» та часткове скасування рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2014 у справі №910/6762/14 з викладенням його резолютивної частини в редакції даної постанови.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги та часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі №910/6762/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі №910/6762/14 скасувати частково.

3. Постановити нове рішення, яким:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК-Центр» (місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корпус 3, кв. 181, код ЄДРПОУ 36791776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТК-Центр Комплект» (місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35, код ЄДРПОУ 34973151) 15 676 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 00 коп. основного боргу та 1 788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн 34 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині позову відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

5. Матеріали справи №910/6762/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна