Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/3200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3200/14 27.05.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" про стягнення 31 304 649,16 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Вознюк М.В. (дов. № 3352 від 01.03.2013 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27 травня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 31 296 534,81 грн., в тому числі: 26 555 574,00 грн. заборгованості по кредиту згідно з кредитним договором № 2-47/1-10 від 04.02.2010 року, 1 453 118,05 грн. заборгованість за відсотками, 1 925 097,23 грн. пеня за кредитом, 276 667,78 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 846 868,17 грн. три проценти річних, 239 209,58 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 року порушено провадження у справі № 910/3200/14, слухання справи призначено на 27.03.2014 року.

24.03.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

26.03.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.03.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.04.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

15.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

16.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 31 305 000,73 грн., в тому числі: 26 555 574,00 грн. заборгованості по кредиту згідно з кредитним договором № 2-47/1-10 від 04.02.2010 року, 1 458 938,45 грн. заборгованість за відсотками, 1 925 097,23 грн. пеня за кредитом, 277 130,65 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 849 050,82 грн. три проценти річних, 239 209,58 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 16.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні 17.04.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 17.04.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.05.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

05.05.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 31 304 649,16 грн., в тому числі: 26 555 574,00 грн. заборгованості по кредиту згідно з кредитним договором № 2-47/1-10 від 04.02.2010 року, 1 458 938,45 грн. заборгованість за відсотками, 1 924 369,68 грн. пеня за кредитом, 277 450,49 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 849 050,82 грн. три проценти річних, 239 265,72 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 05.05.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року справу № 910/3200/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року суддя Трофименко Т.Ю. прийняла справу № 910/3200/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року справу № 910/3200/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/3200/14 до свого провадження.

Представник відповідача у судове засідання 27.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвал суду у справі № 910/3200/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 27.05.2014 року представник позивача підтримав позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у повному обсязі.

Оскільки, про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

04.02.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" (позичальник) було укладено кредитний договір №2-47/1-10, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі по тексту - кредит, або кредитна лінія) з лімітом кредитування у сумі 26 555 574,00 грн. строком користування кредитними коштами 3 (три) роки з 04 лютого 2010 року до 04 лютого 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 20% річних з 04.02.2010 року по 28.01.2011 року включно; 18% річних з 01.03.2011 року.

Згідно з Додаткового договору від 24.12.2012 року до Кредитного договору з 01.12.2012 року кредитор нараховує, а позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитом із розрахунку 14,75 % відсотків річних.

Відповідно до Додаткового договору від 28.11.2013 року до Кредитного договору з 01.12.2013 року кредитор нараховує, а позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитом із розрахунку 8 % відсотків річних.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. Кредитного договору позичальник зобов'язаний використати кредитні кошти, які надаються в межах цього Договору, для здійснення статутної діяльності та поповнення обігових коштів в тому числі для сплати кредиторської заборгованості. Позичальник зобов'язується сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбачених цим Договором. та повернути кредитору суму кредиту в порядку та строки, передбачені цим Договором.

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 26 555 574,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку відповідача (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" допустило порушення своїх зобов'язань за Кредитним договором по сплаті кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 5.2.2. Кредитного договору кредитор має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредитних коштів, сплати нарахованих відсотків та неустойки у випадку порушення позичальником будь-яких умов цього Договору та (або) поручителем договору застави (іпотеки) та додаткових угод до них.

З метою досудового врегулювання спору позивач 16.05.29012 року направив на адресу відповідача претензію за вих. № 47-15/3344/1 з вимогою погасити заборгованість за Кредитним договором в загальній сумі 27 143 435,48 грн., яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 26 555 574,00 грн. заборгованості по кредиту згідно з кредитним договором № 2-47/1-10 від 04.02.2010 року, 1 458 938,45 грн. заборгованість за відсотками, 1 924 369,68 грн. пеня за кредитом за період з 05.02.2013 року по 04.08.2013 року, 277 450,49 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків за загальний період з 16.05.2012 року по 28.02.2014 року, 849 050,82 грн. три проценти річних за період з 05.02.2013 року по 28.02.2014 року, 239 265,72 грн. інфляційних нарахувань за період з 05.02.2013 року по 28.02.2014 року.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що 04.02.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №2-47/1-10, з наступними змінами та доповненнями, за умовами якого позивач зобов'язався відкрити відповідачу невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 26 555 574,00 грн. строком користування кредитними коштами 3 (три) роки з 04 лютого 2010 року до 04 лютого 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 20% річних з 04.02.2010 року по 28.01.2011 року включно; 18% річних з 01.03.2011 року.

В подальшому сторони погодили, що з 01.12.2012 року кредитор нараховує, а позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитом із розрахунку 14,75 % відсотків річних, а з 01.12.2013 року розмір відсотків за користування кредитом становить 8 % річних.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 року № 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до матеріалів справи банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, тому приймаються до уваги судом.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" в порушення умов Кредитного договору та умов чинного законодавства допустило порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту і відсотків за користування кредитними коштами.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 26 555 574,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" 26 555 574,00 грн. заборгованості по кредиту згідно з кредитним договором № 2-47/1-10 від 04.02.2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вже було зазначено судом, додатковими угодами до Кредитного договорусторон погодили, що з 01.12.2012 року позивач нараховує, а відповідач зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитом із розрахунку 14,75 % відсотків річних, а з 01.12.2013 року розмір відсотків за користування кредитом становить 8 % річних.

Відтак, обґрунтованими є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" 1 458 938,45 грн. заборгованості за відсотками, які нараховані за період з 01.04.2012 року по 27.02.2014 року.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 924 369,68 грн. пені за кредитом за період з 05.02.2013 року по 04.08.2013 року, 277 450,49 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за загальний період з 16.05.2012 року по 28.02.2014 року.

Згідно частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.1.2. Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредитних коштів, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штрафні санкції (неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної цим Договором.

Дії відповідача є порушенням вимог Кредитного договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таким чином, встановивши прострочення відповідача за Договором, приймаючи до уваги пункт 6.1.2. Кредитного договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" 1 924 369,68 грн. пені за кредитом за період з 05.02.2013 року по 04.08.2013 року, 277 450,49 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за загальний період з 16.05.2012 року по 28.02.2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" 849 050,82 грн. три проценти річних, нарахованих за період з 05.02.2013 року по 28.02.2014 року та 239 265,72 грн. інфляційних нарахувань за період з 05.02.2013 року по 28.02.2014 року.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги "Комерційний банк "Хрещатик" є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-ДС 1" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 1, код ЄДРПОУ 34352345) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) 26 555 574 (двадцять шість мільйонів п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 1 458 938 (один мільйон чотириста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 45 коп. заборгованості за відсотками, 1 924 369 (один мільйон дев'ятсот двадцять чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 68 коп. пені за кредитом, 277 450 (двісті сімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 49 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 849 050 (вісімсот сорок дев'ять тисяч п'ятдесят) грн. 82 коп. три проценти річних, 239 265 9двісті тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2014 року

Суддя С.В. Стасюк