Постанова

від 04.06.2014 по справі 815/2491/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2491/13-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Милосердного М.М.,

секретар - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Люкслайт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Люкслайт» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу № 38-Л від 24жовня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ТОВ «Люкслайт» звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу № 38-Л від 24.10.2012 року в частині анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури Товариству з обмеженою відповідальністю «Люкслайт».

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що ліцензію ТОВ «Люкслайт» було анульовано за наслідками перевірки підприємства позивача безпідставно, оскільки позивач не був вчасно повідомлений про її проведення, що позбавило можливості надати необхідні документи під час проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ «Люкслайт» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, не повно з'ясовані обставини у справі, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, відповідно до наказу 9-Л від 25.04.2012 року ТОВ «Люкслайт» видано Ліцензію Серії АД № 035081 на провадження діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури України.

Відповідно до вимог ст. 41 Закону України № 3038-VI від 17.02.2011 року, п. 6 Порядку № 553 від 23.05.2011 року, на підставі наказу начальника Інспекції ДАБК в Одеській області № 966 від 28.09.2012 року, згідно з планом перевірок дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури на IV квартал 2012 року, у період з 02.10.2012 року по 09.10.2012 року відповідачем проведено планову перевірку ТОВ «Люкслайт» за результатами якої складено Акт № 1089 від 09.10.2012 року.

Відповідно до вимог щодо проведення планової перевірки, на адресу позивача (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 24 кв. 3) було надіслано повідомлення про проведення планової перевірки № 06/1-6282 від 28.09.2012 року, яке отримано позивачем 02.10.2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно Акту № 1089 від 09.10.2012 року перевіркою встановлено, ненадання у встановлений термін планової перевірки ТОВ «Люкслайт» документів, які підтверджують додержання ліцензійних умов, що є відмовою суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування планової перевірки згідно з п. 21 Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. за № 1396 «Про ліцензування господарської діяльності пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури».

На підставі зазначеного акту перевірки, головними державними інспекторами відділу дозвільних документів та ліцензування Інспекції ДАБК в Одеській області був складений Акт № 1089-1 від 09.10.2012 року про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки, чим порушено положення п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 1, 11 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 23.05.2011 року № 553. Відповідно до ст. 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року за № 1396 «Про ліцензування господарської діяльності пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури».

За наслідками розгляду вищезазначених Актів перевірки, відповідно до ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність», п.п. 20, 21 Порядку № 1396 від 05.12.2007 року та на підставі висновку Ліцензійної комісії Інспекції ДАБК в Одеській області (протокол №17 від 19.10.2012 року) інспекцією ДАБК в Одеській області Наказом № 38-Л від 24.10.2012 року, на підставі неможливості суб'єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов, анульовано ліцензію ТОВ «Люкслайт» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Інспекцією ДАБК в Одеській області не було допущено порушень діючого законодавства, яке могло призвести до порушень прав позивача.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо неналежного повідомлення про дату розгляду спірного питання, пославшись на те, що листом № 05/1-6939 від 17.10.2012 року позивача було запрошено прибути на засідання ліцензійної комісії 19.10.2012 року об 11 год. 00 хв. Зазначений лист надіслано на адресу позивача та отримано уповноваженою його особою 17.10.2012 року. На засідання ліцензійної комісії представник ТОВ «Люкслайт» не прибув, що підтверджує відсутність у позивача наміру надання необхідних документів.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту статті 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов. Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення. Орган, що здійснює перевірку, за результатами перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику суб'єкта, який перевірявся, другий - зберігається органом, який здійснив перевірку. Орган ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

Згідно статті 21 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" підставами для анулювання ліцензії є: заява ліцензіата про анулювання ліцензії; акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності; акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт про встановлення факту неподання в установлений строк зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності; акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

За змістом ст. 4 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, уповноважені законом державні колегіальні органи, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

На підставі Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 439 від 08.04.2011 р. Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області є територіальним органом зазначеної інспекції.

Згідно ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 р.

За змістом п. 2 Порядку № 553 від 23.05.2011 р., державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

За змістом Порядку № 553 від 23.05.2011 року державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами, у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до п. 20 Порядку про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1396 від 05.12.2007 року, орган ліцензування має право: анулювати видану ліцензію; зупинити дію ліцензії; прийняти рішення про усунення суб'єктом будівельної діяльності порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності.

За змістом п. 21 вказаного Порядку № 1396, підставами для анулювання ліцензії є: заява суб'єкта будівельної діяльності про анулювання ліцензії; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи (підприємця); акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії; акт про невиконання рішення органу ліцензування про усунення порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для прийняття рішення про усунення таких порушень;

акт про повторне протягом року порушення суб'єктом будівельної діяльності ліцензійних умов провадження будівельної діяльності або вимог нормативно-правових актів; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт комісії з розслідування причин аварії на будівництві об'єкта, що призвела до загибелі людей або тяжких екологічних наслідків; неможливість суб'єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов;

акт про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Зазначені правові підстави підлягають встановленню при розгляді адміністративної справи.

Як вбачається із спірного наказу відповідача № 38-Л від 24.10.2012 року (а.с.13), за результатами розгляду вищезазначених Актів перевірки, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури відповідно до ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність», п.п. 20, 21 Порядку № 1396 від 05.12.2007 року та на підставі висновку Ліцензійної комісії Інспекції ДАБК в Одеській області (протокол №17 від 19.10.2012 року) анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, на підставі неможливості суб'єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов згідно з додатком 1.

Також спірним наказом повторно анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, на підставі актів про відмову суб'єктів будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки, згідно з додатком 2.

Оцінюючи спірний правовий акт індивідуальної дії, колегія суддів зауважує, що із вказаного наказу не визначено чітко відносно якого суб'єкта господарювання анульовано ліцензію, також не зазначено у наказі № ліцензії, яка підлягає анулюванню. Єдиний правовий зв'язок вказаного наказу з господарською діяльністю позивача вбачається лише із листа інспекції ДАБК в Одеській області від 02.11.2012 року № 06/1-7450 ( а.с.12).

При цьому у спірному наказі містяться посилання на додаток №1, натомість, оглянувши додаток № 1 до наказу інспекції Держархбудконтролю в Одеській області від 24.10.2012 року №38-Л, колегія суддів констатує, що в ньому взагалі відображена інформація відносно іншого суб'єкта господарювання та відповідного номеру ліцензії (а.с.14).

З приводу анулювання ліцензії на підставі актів про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки, згідно з додатком 2, колегія суддів зазначає, що відповідно до Акту №1089 від 09.10.2012 року (а.с.4,38) у встановлений термін проведення перевірки ТОВ «Люкслайт», не були надані документи, які підтверджують додержання ліцензійних умов, що є відмовою суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування планової перевірки.

Відповідно до Акту № 1089-1 від 09.10 2012 року (а.с.5, 39), керівник або уповноважена особа ТОВ «Люкслайт» не допустив посадових осіб органну ліцензування (не надав необхідні документи) на ТОВ «Люкслайт», для проведення перевірки, чим порушив положення пункту 12 частини 4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п.1 п.11 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553.

Вказані акти взагалі не містять інформації у присутності якої особи проведено перевірку, хто конкретно не надав документи та не допустив до проведення перевірки.

Відсутня також будь-яка формація у вказаних актах щодо: осіб, які присутні при проведені перевірки; будь-яких зауважень щодо здійснені перевірки; особа, які отримала примірник акта.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що зазначені Акти є бездоказовими та ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, а отже не містять інформацію, на підставі якої відповідач застосував приписи пункту 21 Порядку № 1396

Окрім того, пунктом 23 Порядку про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1396 від 05.12.2007 року передбачено, що прийняття рішень органом ліцензування про зупинення та анулювання ліцензії здійснюється за результатами розгляду зазначених питань на засіданні ліцензійної комісії.

При цьому відповідно до п.3.1 розділу ІІІ Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції від 23.11.2009 № 169 "Про затвердження Регламенту роботи Держархбудінспекції та її територіальних органів з ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури», голова ліцензійної комісії за пропозицією секретаря комісії визначає дату проведення її засідання, порядок денний, список запрошених та не пізніше ніж за 3 дні до визначеної дати повідомляє членів ліцензійної комісії та запрошених про місце і час проведення комісії.

На протязі судового розгляду справи, позивач стверджував, що запрошення на засідання комісії він отримав лише 24.10.2012 року, на підтвердження цього надав до суду оригінал конверта та листа відповідача (а.с.94-95). З приводу повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.10.2012 року (а.с.40) представник позивача зазначав, що вказаною поштовою кореспонденцією отримано лише акт перевірки.

Суд першої інстанції, не беручи до уваги ці фактичні дані, які за визначенням ст. 69 КАС України є доказами, вищенаведені доводи позивача помилково відхилив, зазначивши, що листом № 05/1-6939 від 17.10.2012 року позивача було запрошено присутнім на засідання ліцензійної комісії 19.10.2012 року на 11 год.00 хвлн., який був надісланий на адресу позивача та отримано уповноваженою особою 17.10.2012 року (а.с 11,40,63). Проте відповідач на засідання ліцензійної комісії не прибув, що підтверджує відсутність у позивача наміру надання необхідних документів.

Отже, навіть за умов повідомлення позивача 17.10.2012 року про дату засідання ліцензійної комісії, колегія судів вважає, що відповідач повідомив позивача з порушенням до п.3.1 розділу ІІІ Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції від 23.11.2009 № 169 "Про затвердження Регламенту роботи Держархбудінспекції та її територіальних органів з ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури».

Таким чином, відповідач, не повідомивши своєчасно позивача, як учасника засідання, про дату, час та місце засідання Комісії, порушив процедуру розгляду питання про застування адміністративно-господарських санкцій.

В пункті 9 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд з цим, згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права особи на захист у зв'язку з притягненням до юридичної відповідальності, засновані на принципі юридичної визначеності, який імплікований Європейською Конвенцією з прав людини і який становить один із основних елементів верховенства права.

Під принципом юридичної визначеності розуміється те, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, які взяті державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, зокрема, щодо покладення на відповідний орган обов'язку дотримання вимог законодавства під час вирішення питання щодо переведення, то суб'єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов'язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб'єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання суб'єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач, ухвалюючи спірний наказ не мав достовірної інформації щодо недотримання позивачем ліцензійних умов, яка є підставою для анулювання ліцензії, а при розгляді спірного питання, допустив порушення норм чинного законодавства щодо забезпечення участі особи права на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний наказ є протиправним, а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Люкслайт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Люкслайт» задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі № 815/2491/13-а - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області № 38-Л від 24 жовтня 2012 року в частині анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, товариству з обмеженою відповідальністю «Люкслай».

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 10 червня 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: М. М. Милосердний