Постанова

від 12.06.2014 по справі 910/285/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа№ 910/285/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фесенко А.В.

за участю представників:

від позивача: Пакшин А.С., Дядюк О.В.;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.03.2014р.

у справі №910/285/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКенерго"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 102 948,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКенерго" (далі - відповідач), в якому просив суд:

- зобов'язати відповідача відновити постачання електричної енергії до мережі позивача;

- стягнути з відповідача 102 948,40 грн. (з них: 1 182,80 грн. - переплата за договором №35 від 01.03.2011р., 51 203,60 грн. - штрафні санкції, 50 562,00 грн. - збитки (упущена вигода)).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно та в порушення умов укладеного між сторонами договору №35 від 01.03.2011р. про надання послуг здійснено відключення позивача від електроспоживання, внаслідок чого позивач був змушений розірвати 19 цивільно-правових договорів, пов'язаних з власною господарською діяльністю, що призвело до неможливості отримати доходи, які позивач міг би одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Окрім того, за порушення відповідачем умов договору №35 від 01.03.2011р. з відповідача підлягають стягненню на користь позивача штрафні санкції у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії. Також позивач зазначав про те, що на дату відключення його від електроспоживання на рахунку відповідача залишилася здійснена позивачем переплата в розмірі 1 182,80 грн., яка має бути повернута позивачу.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи наступне:

- договір №35 від 01.03.2011р. було укладено строком до 01.03.2012р. Жодних інших договорів між позивачем і відповідачем не укладалося. Чинність спірного договору було продовжено до 01.03.2013р.;

- за результатами перевірки, проведеної 19.12.2012р. Держенергонаглядом, було виявлено, що позивач не має жодних законних підстав для знаходження його підключення за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 1;

- позивач звертався у травні 2013 року до відповідача з приводу порушень умов договору №35 від 01.03.2011р. та сплати штрафних санкцій. У відповідь на звернення позивача відповідач повідомляв про неможливість виконання його вимог щодо сплати штрафних санкцій та відновлення енергопостачання до мережі позивача, яка взагалі відсутня. Відповідач повідомив позивача про те, що відновлення енергоживлення можливе лише за умови надання проектно-технічної документації на приєднання позивача до мережі відповідача;

- в даному випадку вина відповідача у завданих позивачу збитках відсутня;

- позивач систематично порушував умови укладеного з відповідачем договору, зокрема, не здійснював попередню оплату в порядку, передбаченому п.3.1 договору, внаслідок чого у відповідача виникло право припинити постачання продукції позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2014р. у справі №910/285/14 позовні вимоги було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 182,80 грн. попередньої плати та 37,67 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2014р. у справі №910/285/14 в частині відмови у позові та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач наголошував на наступному:

- відключення позивача сталося внаслідок того, що відповідач не привів до належного рівня свої правовідносини в сфері субпостачання електроенергії з ПАТ „Київенерго";

- посилання на перевірку, здійснену 17.06.2013р., є безпідставним, оскільки вказана перевірка не має відношення до припинення електропостачання позивачу і порушення договірних умов, яке сталося 19.12.2012р.;

- в жодному з доказів, наявних в матеріалах справи, не вказано про порушення законодавства чи умов договору №35 від 01.11.2011р. саме позивачем;

- судом не прийнято рішення щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача відновити електропостачання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.06.2014р.

В судовому засіданні 05.06.2014р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2014р. у справі №910/285/14 в частині відмови у позові та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 05.06.2014р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 05.06.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 12.06.2014р.

В судовому засіданні 12.06.2014р. представники позивача підтримали раніше надані пояснення, просили суд апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2014р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 12.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані у попередньому судовому засіданні, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.03.2011р. між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір №35 про надання послуг (далі - Договір), за умовами якого (п.1.1) у порядку та на умовах, визначених Договором, виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з постачання продукції відповідно до умов цього договору (том справи - 1, аркуші справи - 15-20).

Згідно з Додатком до Договору (том справи - 1, аркуш справи - 21) продукцією є послуги з перетворення та трансформації електроенергії. Оплата за спожиту електроенергію здійснюється по тарифам АК «Київенерго».

Порядок здійснення розрахунків за Договором погоджений сторонами в розділі ІІІ Договору, згідно з яким попередню оплату за послуги споживач здійснює до 11 числа поточного місяця в розмірі 100% від вартості продукції, використаної споживачем за минулий місяць. Кінцевий розрахунок здійснюється протягом десяти днів наступного місяця згідно з Актом використаної продукції і з урахуванням платежу, зазначеного в п.п.3.1, 3.2 цього Договору. Оплата ремонтно-відновлювальних робіт здійснюється в день надання рахунку.

Відповідно до п.п.9.1, 9.4 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.03.2012р. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.

В п.6.7 Договору передбачено, що в разі постачання продукції споживачу в меншій кількості, ніж погоджено сторонами в уточненій заявці, з вини виконавця, виконавець несе відповідальність перед споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору відповідач відключив позивача від електроспоживання, внаслідок чого завдав позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки позивач був змушений розірвати 19 цивільно-правових договорів, пов'язаних з власною господарською діяльністю, що призвело до неможливості отримати доходи, які він міг би одержати за звичайних обставин. За розрахунком позивача, розмір завданих відповідачем збитків становить 50 562,00 грн. Позивач вважає, що за порушення відповідачем умов Договору він повинен сплатити на користь позивача штрафні санкції, нараховані на підставі п.6.5 Договору, у загальній сумі 51 203,60 грн.

Також позивач наголошував на тому, що на дату відключення його від електроспоживання на рахунку відповідача залишилася здійснена позивачем переплата в розмірі 1 182,80 грн., яка має бути повернута позивачу.

Місцевий господарський суд повністю відмовив в позові, визнавши позовні вимоги необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Передусім необхідно зазначити, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що саме відповідач завдав збитків позивачу.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) врегульовані Правилами користування електричною енергією, які були затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 та введені в дію з 13.08.1996р. Дія вказаних Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з абзацом 14 п.1.2 Правил користування електричною енергією користуванням електричною енергією є споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності.

Відповідно до п.3.2 Правил користування електричною енергією відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.

Так, в п.п.1.2, 2.6, 2.7 Договору передбачено, що споживач встановлює в місячний термін на вводах до мереж споживача обладнання (лічильники) для ведення обліку електроенергії, питної води (з послідуючим оформленням актів вводу в експлуатацію даних лічильників). Загальна кількість продукції, яка постачається виконавцем для споживача, визначається показниками лічильників та обсягами фактично виконаних робіт, які будуть зафіксовані представниками сторін. Контрольно-вимірювальні прилади повинні бути атестованими в органах Держстандарту України та відповідати вимогам нормативних документів Держстандарту України, «Київенерго». При відсутності контрольно-вимірювальних приладів у споживача, їх несправності, неатестованості або невідповідності вимогам нормативних документів Держстандарту України, «Київенерго», а також при визнанні виконавцем недійсності діаграм, пломб, кількість продукції визначається згідно з паспортом і потужності обладнання з розрахунку його цілодобової роботи з моменту останнього складання Акту.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, хто саме, де та яке обладнання встановив на виконання умов Договору, укладеного між сторонами.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано акту введення лічильника (лічильників) в експлуатацію, опломбування засобів обліку, тощо.

В умовах Договору взагалі не вказано, за якою адресою мають встановлюватися засоби обліку.

Окрім того, відповідно до п.2.1 Правил користування електричною енергією межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.

В п.5.6 Договору передбачено, що межа відповідальності за технічний стан, обслуговування енергетичних мереж та електроустаткування, тощо та техніку безпеки визначається актом розмежування балансової належності. Крім того, споживач несе відповідальність за енергетичні мережі, які проходять по території та будівлях споживача.

В матеріалах справи відсутній акт розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін, підписаний позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим неможливо встановити особу, відповідальну за технічний стан, обслуговування та безпеку енергетичних мереж і електроустаткування.

19.12.2012р. інспектором СВП "Київські електричні мережі" ПАТ "Київенерго" в присутності інспектора Держенергонагляду у центральному регіоні на виконання доручення прокурати Голосіївського району м. Києва було перевірено законність підключення позивача до електропостачання та за результатами перевірки відключено лінію в РУ 0,4 кВ ТП 3435, кінці лінії заморочені та опломбовані (том справи - 1, аркуш справи - 100).

17.06.2013р. Держінспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві було проведено перевірку відповідача, про що складено Акт №08/11-22-639 здійснення заходу з державного енергетичного нагляду (контролю). В ході перевірки було встановлено відсутність проектно-технічної документації на підключення торгівельних павільйонів, розміщених на вул. Деревообробній, а також прокладення повітряно-кабельних ліній на опорах освітлення вздовж бази позивача. Окрім того, встановлено, що відносини відповідача та ПАТ "Київенерго" щодо електропостачання субспоживачів, яким є позивач, не приведені до вимог Правил користування електричною енергією (том справи - 1, аркуші справи 104-105).

За наслідками перевірки відповідача було видано припис №08/11-22/343 від 17.06.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 106-107), в якому зазначено про необхідність надання узгодженої проектно-технічної документації на підключення торгівельних павільйонів та прокладку повітряно-кабельних ліній на опорах освітлення вздовж бази позивача і зобов'язано відповідача виконати монтаж електрообладнання відповідно до узгодженого проекту.

Наведені вище обставини свідчать про недотримання жодною із сторін вимог діючого законодавства щодо постачання електроенергії, а також про те, що відключення позивача від електроспоживання відбулось не з ініціативи відповідача, а за приписом контролюючого органу, який є обов'язковим до виконання.

Тобто в даному випадку вина відповідача у відключенні позивача від електропостачання відсутня.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача відновити постачання електричної енергії до мережі позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження дотримання ним на час укладання Договору з відповідачем вимог діючого законодавства у сфері енергоспоживання, зокрема, Правил користування електричною енергією, в частині встановлення приладів обліку та підключення до електромереж, тощо. Окрім того, позивачем не доведено неправомірне відключення його від електропостачання відповідачем.

Відповідно до п.6.7 Договору виконавець (відповідач) не несе відповідальності за заподіяні споживачу збитки, спричинені припиненням постачання продукції не з вини виконавця.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Натомість ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, хоча нормами Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту наявності порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

За результатами перегляду справи апеляційним господарським судом не було встановлено повний склад правопорушення, з яким законодавство пов'язує відшкодування збитків, зокрема, вини відповідача, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи (в даному випадку - відповідача).

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами позовної вимоги про стягнення з відповідача 50 562,00 грн. збитків (упущеної вигоди).

Позовна вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих на підставі п.6.5 Договору, у сумі 51 203,60 грн. не підлягає задоволенню, оскільки передумовою для застосування вказаних санкцій є вина виконавця - відповідача. Натомість, як уже зазначалось вище, вина відповідача в даному випадку відсутня.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 1 820,80 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не заперечується надходження від позивача вказаних коштів, а також їх неповернення позивачу як на час звернення з позовом до суду, так і на час винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача 1 820,80 грн. попередньої оплати. В іншій частині позов є необґрунтованим, непідтвердженим належними доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, позивачем не надано доказів на спростування обставин, встановлених під час судового розгляду, у зв'язку з чим твердження позивача про прийняття місцевим господарським судом неправильного рішення у даній справі є невмотивованим та безпідставним.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛВ-П" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2014р. у справі №910/285/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/285/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков