Рішення

від 10.06.2014 по справі 922/1531/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 922/1531/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!", м. Київ до Приватного підприємства "Харківкурорт-Сервіс", м. Харків про стягнення 1238526,29 грн. збитків за участю представників сторін:

позивача - Толкачов Д.І., за довіреністю від 03.03.2014 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "А.Е.Т. Джоін ап!" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Харківкурорт - сервіс" про стягнення 1238526,29 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 1238526,29 грн. за неналежне виконання договорів доручення № 1 та № 2 від 01.04.2013 року.

Разом із позовною заявою позивач надав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, в межах суми ціни позову, а саме 1265123,83 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19 травня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.05.2014 року представник позивача супровідним листом (вх. № 16292) надав документи, на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2014 року в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено; розгляд справи відкладено на 10.06.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.06.2014 року від представника позивача надійшло правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 19083) разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.06.2014 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Присутній в судовому засіданні 10 червня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 травня 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

15.01.2013 року між Дочірнім підприємством "А.Е.Т. Джоін ап!" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Авіатранс К" (перевізник) було укладено договір про співробітництво у сфері виконання авіаперевезень № 1.

У відповідності до п. 1.6 даного договору, перевізник зобов`язується надавати для виконання майбутніх чартерних авіаперевезень 2 повітряні судна типу А 320 на 180 пасажирських крісел та відповідний екіпаж для їх обслуговування.

Відповідно до п. 2.2.6 договору перевізник зобов`язаний надавати для здійснення авіаперевезень на замовлення позивача виключно повітряні судна, що здатні забезпечити дотримання всіх сучасних вимог до якості та комфортності даного типу повітряних суден.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що кожний окремий договір про виконання чартерних програм буде містити положення про порядок складання акту виконаних робіт кожного місяця та зобов`язання укладати їх не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 14.02.2013 року між позивачем та перевізником було укладено договір № 1-2/13 про виконання чартерних авіаційних перевезень, у відповідності до умов якого, позивач доручає, а перевізник виконує міжнародні чартерні авіаційні перевезення позивача за маршрутом, розкладом та на умовах, що вказані в додатках до даного договору (наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняв послуги надані перевізником згідно договорів авіаперевезень, що підтверджується актами наданих послуг, які містяться у матеріалах справи (а. с. 64-88).

Вищезазначені акти підписані позивачем та перевізником та скріплені печатками.

Договір від 15.01.2013 року та договір № 1-2/13, був виконаний позивачем у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача про сплату перевізнику грошових коштів в розмірі 149410765,07 грн. (а.с. 97-110).

01.04.2014 року між позивачем та Приватним підприємством "Харківкурорт - сервіс" (відповідач) було укладено договір № 1, у відповідності до умов якого позивач доручає, а відповідач зобов`язується від свого імені здійснювати продаж послуг у сфері пасажирських авіаперевезень у межах квоти місць відповідно до даної польотної програми за напрямом Запоріжжя - Тіват - Запоріжжя.

Відповідно до п. 1 договору № 1 вартість одного місця на кожному рейсі програми Запоріжжя - Тіват - Запоріжжя незалежно від типу ПС становить 221,00 дол. США, не включаючи пасажирські аеропортові збори, збори за безпеку, аеронавігацію, витрати на борт харчування, на всьому маршруті, із розрахунку вартості топлива станом на день укладення угоди (Запоріжжя - 1403 долари США, Ті ват - 1104 долари США).

Відповідно до п. 2 договору № 1 загальна вартість чартерного перевезення по маршруту Запоріжжя - Тіват - Запоріжжя становить 119340 дол. США.

Відповідно до п. 3 договору № 1 перед початком виконання програм строком на 30 календарних днів відповідач вносить на рахунок позивача у якості забезпечення виконання зобов`язань за цим договором гарантійний платіж у розмірі 54366,00 грн., що є еквівалентом 6630 дол. США на дату підписання договору. Вказаний гарантійний платіж складає вартість квоти місць за рейс № 4976 від 29.09.2013 року.

Відповідно до п. 7 договору № 1 відповідач протягом 2-х робочих днів після виконання рейсу сплачує позивачу всі витрати згідно виставленого рахунку за аеропортові пасажирські збори, збори за безпеку за фактично перевезених пасажирів з аеропорту Запоріжжя 17 дол. США, Тіват 17 Євро, дитина до двох років - безкоштовно, харчування по всьому маршруту - 6 дол. США.

Відповідно до п. 9 договору № 1 протягом 5 днів з дня виконання рейсу на умовах даного додатку сторони підписують акт виконаних робіт. Відповідач повинен підписати акт виконаних робіт протягом 5 днів з дати отримання. У разі незгоди відповідач повинен у письмовому вигляді повідомити свої зауваження протягом 3 днів з моменту отримання акту. У разі не отримання даних зауважень акти вважаються підписаними належним чином. На підставі цього акту, сторонам - дебітор виплачує стороні - кредитору належну до сплати суму протягом трьох банківських днів з дня підписання акту.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.04.2014 року позивачем та відповідачем було укладено договір № 2, у відповідності до умов якого позивач доручає, а відповідач зобов`язується від свого імені здійснювати продаж послуг у сфері пасажирських авіаперевезень у межах квоти місць відповідно до даної польотної програми за напрямом Харків - Тіват - Харків.

Відповідно до п. 1 договору № 2 загальна вартість чартерного перевезення по маршруту Харків - Тіват - Київ становить 223,00 дол. США, не включаючи пасажирські аеропортові збори, збори за безпеку, аеронавігацію, витрати на борт харчування, на всьому маршруті. Загальна вартість чартерного перевезення по маршруту Харків - Тіват - Харків становить вартість у гривні, що є еквівалентом 120420,00 дол. США. Перед початком виконання програм строком на 30 календарних днів відповідач вносить на рахунок позивача у якості забезпечення виконання зобов`язань за цим договором гарантійний платіж у розмірі 56580,00 грн., що є еквівалентом 6900 дол. США на дату підписання договору. Вказаний гарантійний платіж складає вартість квоти місць за рейс № 4955/4956 від 29.09.2013 року.

Відповідно до п. 2 договору № 2 вартість одного місця на кожному рейсі за напрямом Київ - Тіват - Київ становить вартість у гривні, що є еквівалентом 205,00 дол. США, не включаючи пасажирські аеропортові збори, збори за безпеку, аеронавігацію, витрати на борт харчування, на всьому маршруті.

Загальна вартість чартерного перевезення по маршруту Київ - Тіват - Київ становить вартість у гривні, що є еквівалентом 147600,00 дол. США. Відповідач, гарантуючи виконання своїх зобов`язань, вносить авансовий гарантійний платіж у розмірі вартості одного авіаперевезення, включаючи вартість пасажирських аеропортових зборів і бортхарчування з розрахунку повного блоку місць на останньому рейсі програми у гривнях, по комерційному курсу позивача, згідно графіку.

Відповідно до п. 3 договору № 2 вартість одного місця на кожному рейсі за напрямом Київ - Тіват - Київ становить вартість у гривні, що є еквівалентом 205,00 дол. США, не включаючи пасажирські аеропортові збори, збори за безпеку, аеронавігацію, витрати на борт харчування, на всьому маршруті. Загальна вартість чартерного перевезення по маршруту Київ - Тіват - Київ становить вартість у гривні, що є еквівалентом 98400,00 дол. США. Відповідач, гарантуючи виконання своїх зобов`язань, вносить авансовий гарантійний платіж у розмірі вартості одного авіаперевезення, включаючи вартість пасажирських аеропортових зборів і бортхарчування з розрахунку повного блоку місць на останньому рейсі програми у гривнях, по комерційному курсу позивача, згідно графіку.

Відповідно до п. 3 договору № 2 вартість одного місця на кожному рейсі за напрямом Одеса - Тіват - Одеса становить вартість у гривні, що є еквівалентом 187,00 дол. США, не включаючи пасажирські аеропортові збори, збори за безпеку, аеронавігацію, витрати на борт харчування, на всьому маршруті.

Загальна вартість чартерного перевезення по маршруту Одеса - Тіват - Одеса становить вартість у гривні, що є еквівалентом 100980,00 дол. США. Перед початком виконання програм строком на 30 календарних днів відповідач вносить на рахунок позивача у якості забезпечення виконання зобов`язань за цим договором гарантійний платіж у розмірі 46002,00 грн., що є еквівалентом 5610,00 дол. США на дату підписання договору. Вказаний гарантійний платіж складає вартість квоти місць за рейс № 4975/4976 від 29.09.2013 року.

Відповідно до п. 9 договору № 1 протягом 5 днів з дня виконання рейсу на умовах даного додатку сторони підписують акт виконаних робіт. Відповідач повинен підписати акт виконаних робіт протягом 5 днів з дати отримання. У разі незгоди відповідач повинен у письмовому вигляді повідомити свої зауваження протягом 3 днів з моменту отримання акту. У разі не отримання даних зауважень акти вважаються підписаними належним чином. На підставі цього акту, сторонам - дебітор виплачує стороні - кредитору належну до сплати суму протягом трьох банківських днів з дня підписання акту.

На виконання вищезазначених договорів № 1 та № 2, позивачем було надану відповідачу довіреність для вчинення правочинів, зазначених у даній довіреності (а.с. 24).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши умови спірних договорів, суд вважає, що договір № 1 від 01.04.2013 року та договір № 2 від 01.04.2013 року за своєю правовою природою є договорами комісії.

Відповідно до статті 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, як це вказано у статті 1012 ЦК України, є умови про майно, яке комісіонер зобов'язується продати або купити, та його ціну. Договір може бути укладено на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Згідно приписів статті 1013 вказаного Кодексу комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Комісіонер, згідно статті 1014 ЦК України, зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться; а згідно до статті 1021 вказаного Кодексу комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Водночас, нормами ЦК України, а саме статтею 1022, передбачено надання звіту, так, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Позивачем були виконані умови, укладених між сторонами договорів, а саме надано для продажу квитки відповідачу авіаперевезення в період з червня по вересень 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пунктів договорів 3-7 був передбачений наступний порядок оплати: за 5 днів до початку рейсу відповідач мав сплатити повну вартість авіаперевезення (визначена кількість місць на рейсі). Протягом 2 днів після виконання рейсу відповідач мав оплатити витрати на авіаперевезення, а саме аеропортові пасажирські збори, бортове харчування тощо.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату згідно договору № 1 на загальну суму 978170,14 грн. (містяться в матеріалах справи) за період з червня по вересень 2013 року.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору № 1, здійснив лише часткову оплату згідно виставлених рахунків на суму 809654,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Також, на виконання умов договору № 2, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату в сумі 3753834,75 грн. (містяться в матеріалах справи) в період з червня по вересень 2013 року.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору № 2, здійснив лише часткову оплату згідно виставлених рахунків на суму 2683824,60 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за договорами № 1 та № 2 від 01.04.2014 року відповідачем були нанесені позивачу збитки у розмірі 1238526,29 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно до статті 1025 ЦК України, комітент має право відмовитися від договору комісії. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів. У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною. У разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання пункту 9 договорів було направлено на адресу відповідача рахунки на оплату невідшкодованої суми вартості авіаперевезень за договорами № 1 та № 2 від 01.04.2013 року та акт виконаних робіт (докази надіслання містяться в матеріалах справи) за вересень 2013 року.

Проте, відповідачем не було здійснено оплату рахунків за вересень 2013 та письмових зауважень щодо надісланого акту виконаних робіт на адресу позивача не надходило.

Вищезазначене свідчить про те, що даний акт виконаних робіт був прийнят відповідачем без зауважень, а тому відповідно до п. 9 договорів вважаються підписаним.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У роз'ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. В даному випадку відповідачем порушені зобов'язання визначені пунктами 3, 4, 5, 6, 7 договорів, що свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає тому, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договорами № 1 та № 2 від 01.04.2013 року щодо відшкодування суми вартості перевезень, чим спричинив позивачу збитки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Згідно ч.1, ч.2 ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності та його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбачених законом: зокрема в даному випадку невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами № 1 та № 2 від 01.04.2013 року щодо відшкодування вартості авіаперевезень за вересень 2013 року; належним чином обґрунтованого позивачем розміру понесених збитків, що підтверджується рахунками на оплату та актом виконаних робіт за вересень 2013р., який направлений відповідачу; причинного зв'язку між правопорушенням і збитками та виною відповідача, оскільки невиконання даного зобов`язання призвело до прямих реальних збитків у позивача. Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог в частині стягнення збитків у розмірі 1070918,29 грн.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача щодо відшкодування збитків у розмірі 1070918,29 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти суми стягнення збитків у розмірі 167608,00 грн., то суд відмовляє позивачу у її задоволенні, у зв'язку із безпідставним пред'явленням до стягнення, оскільки в матеріалах справи містяться виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 111), в яких зазначена підстава оплата згідно рахунків позивача № 92533, № 92530, № 92543.

Судом встановлено, що вищезазначені рахунки були оплачені відповідачем 14.02.2013 року та 30.05.2013 року, тобто до подачі позивачем позовної заяви.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 21418,38 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 6, 11,16, 22, 509, 526, 623, 626, 1011 - 1014, 1021, 1025 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. ст. 193, 225, 626 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Харківкурорт - сервіс" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 30, 2 пов., оф. 20, код ЄДРПОУ 33206872 р/р 260064124 МФО 300205 в ПАТ УПБ, р/р 26007441917301 МФО 351005 в ПАТ УКСиббанк, р/р 26008001312526 МФО 312526 в ПАТ "Актабанк") на користь Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!" (04075, м. Київ, вул. Лісова, 66-б, кв. 6, р/р 260070105645 в ЗАТ "ПроКредитБанк", МФО 320984, код ЄДРПОУ 31408096) збитки у розмірі 1070918,29 грн. та 21418,38 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 167608,00 грн. відмовити.

Повне рішення складено 13.06.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/1531/14