Ухвала

від 10.06.2014 по справі 812/891/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року справа №812/891/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Шальєвої В.А. та Ястребової Л.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №812/891/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанська будівельна компанія «Оргмін» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив визнати незаконними дії відповідача, щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та щодо визнання в акті перевірки фактично нездійсненими господарські операції між позивачем та ТОВ «Вістол» і ТОВ «Вектра 3000», скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.01.2014 року № 0000242200 та зобов'язати останнього поновити в автоматизованій системі «Податковий Блок» дані податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з жовтня 2010 року по жовтень 2013 року позивача .

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а дії щодо проведення перевірки незаконними, оскільки висновки, викладені в акті перевірки від 21.01.2014 року не відповідають дійсності. Взаємовідносини позивача з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000» підтверджені відповідними первинними документами, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер та фактично здійснювались.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року позовні вимоги задоволені частково, а саме, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.01.2014 року № 0000242200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41727 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 10432 грн, зобов'язано відповідача поновити в інформаційній системі «Податковий Блок» дані, задекларовані позивачем у податкових декларацій з податку на додану вартість за період з жовтня 2010 року по жовтень 2013 року та анульовані податковим органом на підставі акту перевірки перевірки № 37/22/1/37678424 від 21 січня 2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, у зв'язку з чим підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не було. Зазначає, що позивач навмисно здійснював господарські операції спрямовані на ухилення від сплати податків, шляхом отримання податкової вигоди за рахунок бюджету.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду не оскаржувалась.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є юридичною особою, платником податку на додану вартість та знаходиться на обліку як платник податків у відповідача (т. № 1 а.с. 30, 34).

Відповідно до дозволу № 833.11.09-45.21.1 від 16.11.2011 року позивач має право виконувати роботи підвищеної небезпеки, а саме: зварювальні роботи; зберігання (за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 26) із стисненим (кисень), зрідженим, вибухонебезпечним (ацителен, пропан-бутан), інертним (аргон) газами; виконання газонебезпечних робіт і робіт у вибухопожежонебезпечних зонах; роботи в колодязях, траншеях, котлованах, замкнутому простірі /боксах/; земляні роботи що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій; зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин; роботи, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею грунту, з перекриття або робочого настилу, та роботи, що виконуються за допомогою будівельних підйомників при будівництві. Термін дії дозволу з 16.11.2011 року по 16.11.2016 року (т. № 2 а.с. 141, т. № 5 а.с. 125).

Згідно дозволу № 040413.09-71.12 позивачу дозволено виконувати роботи підвищеної небезпеки, а саме: монтаж, ремонт устаткування підвищеної небезпеки, а саме: електричного устаткування електричних мереж, технологічного електрообладнання напругою понад 1000В/до 35 кВ включно/; роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000В/до 35 кВ включно/. Термін дії дозволу з 11.04.2013 року по 11.04.2018 року (т. № 2 а.с. 142).

22 листопада 2011 року позивачу видано ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (т. № 2 а.с. 139-140).

14 листопада 2013 року уповноваженою особою позивача отримано запит податкового органу № 1822/2200 від 13.11.2013 року про надання пояснень та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «Вістол» (т. № 1 а.с. 59).

Листом № 81 від 27.11.2013 року позивачем надано відповідачу всі необхідні пояснення та їх документальне підтвердження, що відповідачем у справі не оспорюється та знайшло своє відображення в акті перевірки від 21.01.2014 року № 37/22/1/37678424 (т. № 1 а.с. 60-63).

На підставі постанови старшого слідчого управління фінансових розслідувань головного управління Міндоходів у Луганській області від 15.11.2013 року в рамках кримінального провадження № 32013030000000123, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 Кримінального кодексу України, наказом № 425 від 30.12.2013 року призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.10.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000». (т. № 1 а.с. 55 - 58).

За результатами зазначеної перевірки, 21 січня 2014 року відповідачем складено акт № 37/22/1/37678424 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 31.10.2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000» (т. № 1 а.с.8-27).

На підставі Акту перевірки від 21.01.2014 року № 37/22/1/37678424 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2014 року № 0000242200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41727,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 10432,00 грн. (т. № 1 а.с.28-29).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «РБК «Оргмін» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України через документальне оформлення операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, в результаті чого за період з 01.10.2010 по 31.10.2013 підприємством занижено суму податку на додану вартість у розмірі 41727 гривень.

Вказані висновки податковий орган ґрунтував на даних акту Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013 року № 1/22/37377252 про позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Вектра 3000» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2013 року, а також на підставі акту Головного управління Міндоходів у Луганській області № 2/22/32926534 від 13.11.2013 року про позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Вістол» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 1 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року.

Проте з вищевказаних актів перевірок вбачається, що ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол» до перевірки податковому органу первинні документи не надавали, тобто, висновок про неможливість вказаними суб'єктами господарювання здійснювати господарську діяльність зроблено виключно через ненадання первинних документів.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про недостовірність складу валових витрат та податкового кредиту позивача. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами, не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Наявні в справі первинні документи позивача свідчать про наступне.

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано суду договори купівлі-продажу, укладені останнім з ТОВ «Вектра 3000», а саме № 2310/12 від 23.10.2012 року та № 0201/13 від 02.01.2013 року з додатковою угодою від 02.04.2013 року (т. № 1 а.с. 72-79, т. № 5 а.с. 151), відповідно до яких ТОВ «РБК «Оргмін» здійснювало придбання у ТОВ «Вектра 3000» кисню технічного в балонах, будівельні матеріали та лісоматеріали.

За умовами вказаних договорів доставка товару здійснювалась покупцем, тобто позивачем. На підтвердження можливості самостійної доставки придбаного товару позивачем надано суду договір оренди автотранспортного засобу № 1 від 06.06.2012 року, за яким позивач взяв в оренду вантажний фургон у фізичної особи ОСОБА_2 (т. № 4 а.с. 101-105).

Перебування орендованого автотранспорту у власності ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про реєстрацію, крім того, наказом № 20 від 06.06.2012 року ОСОБА_2 прийнято на роботу до позивача водієм, що також підтверджено записами у трудовій книжці останнього. (т. № 4 а.с. 106-108).

На виконання вищезазначеного договору позивач отримав від ТОВ «Вектра 3000» кисень технічний в балонах, лісоматеріали, двері металеві, цеглу та інші будівельні матеріали, що підтверджено податковими накладними № 113 від 05.11.2012 року на суму 310,00 грн., у т.ч. ПДВ - 51,67 грн., № 844 від 29.11.2012 року на суму 310,00 грн., у т.ч. ПДВ - 51,67 грн., № 260 від 12.02.2013 року на суму 620,00 грн., у т.ч. ПДВ - 103,33 грн., № 153 від 05.04.2013 року на суму 36860,64 грн., у т.ч. ПДВ - 6143,44 грн., № 204 від 08.04.2013 року на суму 2520,00 грн., у т.ч. ПДВ - 420,00 грн., № 284 від 11.04.2013 року на суму 6533,76 грн., у т.ч. ПДВ - 1088,96 грн., № 57 від 02.09.2013 року на суму 1806,16 грн., у т.ч. ПДВ - 301,03 грн.,.№ 159 від 05.09.2013 року на суму 467,90 грн., у т.ч. ПДВ - 77,98 грн., № 162 від 05.09.2013 року на суму 7616,96 грн., у т.ч. ПДВ - 1268,83 грн., № 841 від 31.10.2013 року на суму 720,00 грн., у т.ч. ПДВ - 120,00 грн. (т. № 1 а.с. 93-102).

Крім того, позивачем надано до суду накладні, рахунки, виписані ТОВ «Вектра 3000» під час здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів (т. № 1 а.с. 80-92).

Використання придбаного у ТОВ «Вектра 3000» товару підтверджено актами списання товарів на будівельні ділянки з визначенням конкретних ділянок, на яких позивачем проводились ремонтні роботи (т. № 1 а.с. 103-126).

Згідно виписок банку з рахунку позивача сплачено ТОВ «Вектра 3000» вартість придбаної продукції, у тому числі перераховано податок на додану вартість в ціні товару (т. № 1 а.с. 127-133).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.01.2011 року № 100314086 ТОВ «Вектра 3000» у період взаємовідносин з позивачем було платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 373772512306 (т. № 5 а.с. 98).

Однак, рішенням Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів від 12.11.2013 року № 3 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Вектра 3000» (т. № 5 а.с. 99-101).

Колегія суддів зазначає, що анулювання реєстрації ТОВ «Вектра 3000» як платника ПДВ після завершення господарських операцій з позивачем не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту на підставі вищенаведених податкових накладних, оскільки ТОВ «Вектра 3000» було зареєстровано платником ПДВ.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Вістол» продовж 2013 року було укладено декілька договорів підряду на виконання робіт (капітальний ремонт), а саме № 12-02/13-СП від 12.02.2013 року, № 12-03/13-СП від 12.03.2013 року, № 18-03/13-СП від 18.03.2013 року, № 29-04/13-СП від 29.04.2013 року, № 30-04/13-СП від 30.04.2013 року, № 27-06/13-СП від 27.06.2013 року, № 09-07/13-СП від 08.07.2013 року, № 02-09/13-СП від 02.09.2013 року, № 10-09/13-СП від 10.09.2013 року (Т.2 а.с.98-126), договори підряду на ремонт № 04-01/13 від 04.01.2013 року з додатковою угодою № 1 від 06.03.2013 року, № 11-03/13 від 11.01.2013 року з додатковою угодою № 1 від 12.03.2013 року, додатковою угодою № 2 від 23.04.2013 року, додатковою угодою № 3 від 17.05.2013 року, № 12-03/13-1 від 12.03.2013 року з додатковою угодою № 1 від 23.04.2013 року, додатковою угодою № 2 від 22.05.2013 року, додатковою угодою № 3 від 02.07.2013 року, № 06-09/13 від 06.09.2013 року, № 23-07/13 від 23.07.2013 року з додатковою угодою № 1 від 20.08.2013 року, № 09-08/13 від 09.08.2013 року з додатковою угодою № 1 від 11.09.2013 року, № 19-04/13 від 23.04.2013 року, № 05-07/13 від 05.07.2013 року (т. № 2 а.с. 143-191).

Згідно вказаних договорів ТОВ «Вістол» на замовлення позивача виконувало будівельні роботи з капітального ремонту пологового будинку ЦМЛ, терапевтичного корпусу (травматологічного і хірургічного відділення), дитячого відділення, капітальний ремонт покрівлі і підлог лабораторії виробів з термопластів ПрАТ «Сєвєродонецький Нііхіммаш», капітальний ремонт бакалійного павільйону ДП «Рубіжанський ринок», ремонтно-будівельні роботи на ПрАТ «СНВО «Імпульс» та капітальний ремонт приміщень АБК ПрСП «Агрофірма Привілля».

Для виконання вказаних будівельних робіт позивачем передано ТОВ «Вістол» необхідні будівельні матеріали, що підтверджено актами приймання-передачі.

Виконання робіт підтверджено довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, підсумковими відомостями ресурсів, бухгалтерськими довідками, актами приймання-передачі робіт. (т. № 1 а.с. 134-230, т. № 2 а.с. 10-52, т. № 4 а.с. 78-82).

На виконані роботи за вищенаведеними договорами ТОВ «Вістол» виписано для позивача податкові накладні (т. № 2 а.с. 61-76).

Вказані податкові накладні включено до Єдиного реєстру податкових накладних, зауваження щодо порядку заповнення податкових накладних відсутні.

Вартість отриманих від ТОВ «Вістол» послуг з капітального ремонту оплачена позивачем повністю, що підтверджено виписками банку з рахунків позивача (т. № 2 а.с. 77-97).

Щодо можливості ТОВ «Вістол» виконувати ремонтно-будівельні роботи судом встановлено, що останнє є юридичною особою, зареєстроване Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області 02.06.2004 року за № 13771070022000742, перебуває на обліку в Старобільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області з 10.06.2004 року за № 968, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100231552 від 01.07.2009 року, індивідуальний податковий номер 329265312305 (т. № 2 а.с.135-138).

ТОВ «Вістол» 20.12.2010 року видано ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури, з терміном дії до 18.08.2013 року, а 01.07.2013 року ТОВ «Вістол» видано ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури, з терміном дії до 01.07.2018 року (т. № 2 а.с.127-132).

Відповідно до Дозволу № 052.11.09-45.21.1 від 27.01.2011 року ТОВ «Вістол» має право виконувати зварювальні газополум'яні роботи; роботи на висоті, в тому числі з риштувань, підйомними і підвісними колисками, з механічними підіймачами та автомеханічними драбинами; будівництво, зведення, монтаж і демонтаж будівель, споруда, а також відновлення і зміцнення їх аварійних частин. Термін дії дозволу з 27.01.2011 року по 27.01.2014 року (т. № 2 а.с.133).

Згідно Дозволу № 330.11.09-45.21.1 ТОВ «Вістол» дозволено роботи в охоронних зонах ліній електропередачі, а також споруд на них; роботи в діючих електроустановках (напругою до 35 кВ); монтаж, ремонт електроустановок та електрообладнання. Термін дії дозволу з 26.05.2011 року по 26.05.2014 року (т. № 2 а.с.134).

Рішенням Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів від 06.11.2013 року № 1 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Вістол» (Т. № 5 а.с.103-105).

Між тим, господарські операції між позивачем та ТОВ «Вістол» відбувались в період дії реєстрації ТОВ «Вістол» платником ПДВ, тобто, позивач мав право формувати податковий кредит на підставі виданих ТОВ «Вістол» податкових накладних.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться лист ТОВ «Вістол» з проханням сприяти потраплянню працівників ТОВ «Вістол» на охоронювану територію ПрАТ «Сєвєродонецький Нііхіммаш» для виконання ремонтно-будівельних робіт з переліком працівників. (т. № 4 а.с. 71), а також журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці ПрАТ «Сєвєродонецький Нііхіммаш», у якому зазначено також прізвища працівників ТОВ «Вістол», що також є підтвердженням виконання робіт ТОВ «Вістол» (Т. 4 а.с. 66-70).

Крім того, між позивачем та управлінням житлово-комунального господарства у 2013 році було укладено наступні договори на виконання позивачем робіт з капітального ремонту об'єктів:

- договір підряду № 04-01/13 від 04.01.2013 року на капітальний ремонт пологового будинку ЦМЛ, (т. № 2 а.с 143-146);

- договір підряду № 11-03/13 від 11.03.2013 року на капітальний ремонт терапевтичного корпусу (травматологічного і хірургічного відділення) (т. № 2 а.с. 147-152);

- договір підряду № 12-03/13-1 від 12.03.2013 року на капітальний ремонт дитячого відділення, (т. № 2 а.с. 153-158).

Відповідно до договору підряду № 06-09/13 від 06.09.2013 року позивач взяв на себе зобов'язання здійснити капітальний ремонт приміщень АБК ПрСП «Агрофірма Привілля». (т. № 2 а.с. 159-164)

Між позивачем та ПрАТ «СНВО «Імпульс» 23.07.2913 року укладено договір підряду № 23-07/13, а 09.08.2013 року договір підряду № 09-08/13 на капітальний ремонт об'єктів замовника. (т. № 2 а.с. 165-180).

Відповідно до договору підряду № 19-04/13 від 23.04.2013 року позивачем виконувався капітальний ремонт капітальний ремонт покрівлі і підлог лабораторії виробів з термопластів ПрАТ «Сєвєродонецький Нііхіммаш» (т. № 2 а.с. 181-184).

Капітальний ремонт бакалійного павільйону ДП «Рубіжанський ринок» здійснювався за договором підряду № 05-07/13 від 05.07.2013 року (т. № 2 а.с. 185-191).

Фактичне виконання зазначених робіт підтверджено довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, підсумковими відомостями ресурсів, відповідно до яких генеральним підрядником з виконання вищенаведених ремонтних робіт зазначено позивача (т. № 2 а.с. 192-211, т. № 3 а.с. 1-194, т. № 4 а.с. 1-33).

В деклараціях про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованих в установленому порядку Інспекцією ДАБК в Луганській області, щодо капітального ремонту пологового будинку ЦМЛ, терапевтичного корпусу (травматологічного і хірургічного відділення), дитячого відділення генеральним підрядником зазначено також позивача (т. № 4 а.с. 83-100).

Зазначені документи свідчать про фактичне виконання ТОВ «РБК «Оргмін» робіт з капітального ремонту різних об'єктів.

Чинним законодавством не заборонено залучати до будівельних робіт субпідрядні організації.

Порушення в частині не зазначення ТОВ «Вістол» як субпідрядну організацію у формах КБ-2в та КБ-3 не є підставою для визнання податковим органом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вістол» нереальними, про що правильно зазначено в постанові судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до відповідача податкові декларації з податку на прибуток (т. № 4 а.с. 110-157) та з податку на додану вартість (т. № 4 а.с.159-248, т. № 5 а.с.1-61) за спірний період.

Всі первині документи, що засвідчують факт придбання, оприбуткування, оплати, використання у власній господарській діяльності таварів від ТОВ «Вектра 3000» та отримання послуг від ТОВ «Вістол» долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлені правила визначення податкового кредиту звітного періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити податкової накладної, тобто об'єктивні вимоги до документа.

З матеріалів справи вбачається, що у межах спірних відносин товар та послуги позивачем отримані та оплачені, по факту отримання податкових накладних сформований податковий кредит (перша подія), що засвідчується дослідженнями акту перевірки, долученими до матеріалів справи первинними документами, податковими деклараціями. Отримані від ТОВ «Вектра 3000» товар та послуги від ТОВ «Вістол» використано в межах господарської діяльності позивача.

З аналізу наданих позивачем до суду первинних документів вбачається, що досліджені господарські операції ТОВ «РБК «Оргмін» з ТОВ «Вектра 3000» і ТОВ «Вістол» мали реальний характер.

Жодних порушень порядку формування податкового кредиту, податкових зобов'язань та витрат в ході розгляду справи судами обох інстанцій не встановлено.

За висновком податкового органу контрагент позивача не може здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу та виконання будівельних робіт.

Так, наводячи основні дані ТОВ «Вектра 3000» відповідач в акті перевірки зазначив, що згідно звіту форми 1-ДФ впродовж 2012-2013 років на ТОВ «Вектра 3000» працювало від 41 до 44 осіб, статутний капітал товариства становить 90000000,00 грн., крім того, в акті Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013 року № 1/22/37377252 про позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Вектра 3000» наведено дані щодо придбання ТОВ «Вектра 3000» у період 2011-30.09.2013 не лише продуктів харчування, а й будівельних матеріалів (т. № 5 а.с. 152-285).

Згідно акту відповідача № 37/22/1/37678424 від 21 січня 2014 року ТОВ «Вістол» має статутний капітал 20000000,00 грн., декларувало наявність працівників у кількості до 18 осіб у спірному періоді, надані ліцензії та дозволи підтверджують прево вказаного суб'єкта господарювання на виконання будівельних робіт, у тому числі робіт підвищеної небезпеки.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган не навів жодного аргументна на порушення норм Податкового кодексу України покладених в основу податкового правопорушення, стосовно віднесення сплачених позивачем сум до податкового кредиту, формування валових витрат та не надав доказів на переконання порушень цих норм. Натомість податковий орган привласнив неналежні йому функції щодо оцінки та висновків нереальності угод з контрагентами, нехтуючи при цьому доказами наданими позивачем на переконання повного здійснення господарських операцій, правильності формування витрат та податкового кредиту позивачем.

Колегія суддів вважає, що порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту.

Вказані висновки зроблені Європейським Судом з прав людини у справах "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 останнього рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини, як правильно вказав суд першої інстанції, чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена також Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Вказана правова позиція відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для судів у застосуванні в судовій практиці.

З огляду на зазначене підстави для визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у податкового органу відсутні. Безпідставність збільшення грошових зобов'язань доводить безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих позивачем податкових зобов'язаннях та податкового кредиту з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданого відповідачем витягу з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» на підставі акту перевірки № 37/22/1/37678424 від 21.01.2014 року відповідачем анульовано показники задекларованих позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000» (Т. 5 а.с. 64-73).

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України № 948 від 31.10.2012 року затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.

Згідно п. 1.6.1 Методичних рекомендацій за результатами документальної планової або позапланової та фактичної перевірки складається акт (довідка), який підписується, реєструється та вручається (надсилається) платнику податків (посадовим особам (уповноваженим представникам) платника податків) з дотриманням вимог щодо порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок, встановлених статтею 86 розділу ІІ Кодексу та відповідними нормативно - правовими актами центрального органу виконавчої влади, що формує державну фінансову політику, та/або відповідного розпорядчого документа ДПС України.

Пунктом 1.6.3 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі встановлення за результатами перевірки порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за розглядом матеріалів перевірки керівником (заступником керівника) органу ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, приймаються та надсилаються платнику податків податкові повідомлення-рішення за формами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Якщо порушення було встановлено в ході документальної перевірки, яку здійснювали (очолювали) працівники органу ДПС іншого, ніж орган ДПС, де на обліку перебуває платник податків (є платником відповідних податків або зборів), орган ДПС, працівники якого здійснювали (очолювали) таку перевірку, забезпечує складання та надання (направлення) не пізніше наступного робочого дня такому органу ДПС матеріалів перевірки, а також висновку у довільній формі щодо сум податків, які підлягають донарахуванню за результатами перевірки (зменшення (збільшення) сум заявленого бюджетного відшкодування або від'ємної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток). Зазначений висновок є обов'язковим для врахування при прийнятті відповідних податкових повідомлень-рішень, а у разі наявності заперечень до акта перевірки з урахуванням висновку органу ДПС, що проводив перевірку, передбаченого пунктом 1.6.2 цього розділу Методичних рекомендацій.

Реалізація матеріалів перевірок, призначених відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Кодексу, здійснюється з урахуванням норм п.86.9 ст.86 Кодексу, при цьому матеріали перевірки разом з висновками органу ДПС супровідним листом не пізніше трьох робочих днів з дня, наступного за днем складання, передаються до органу ДПС, що ініціював перевірку.

Відповідальність за передбачений Кодексом обов'язок винесення податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, призначених у порядку п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Кодексу, покладається на орган ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, що перевірявся.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив превірку.

Як вбачається з постанови слідчого від 15 листопада 2013 року року її винесено в рамках кримінального провадження № 32013030000000123, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, скоєного посадовими особами ТОВ «СНВП «Інститут Бджільництва», а ТОВ «Вістол» було контрагентом ТОВ «СНВП «Інститут Бджільництва».

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, у податкового органу не було формальних законодавчих перешкод у прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності коригування відповідачем в АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, визначених позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за спірний період, на підставі акту перевірки № 37/22/1/37678424 від 21.01.2014 року, оскільки на час здійсненого коригування податкове повідомлення-рішення ще не було узгодженим. Дії відповідача з коригування задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акту перевірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, та зазначає, що єдиною підставою для внесення змін до АІС «Податковий блок», якими коригуються задекларовані показники, є наявність грошових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

При цьому колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача, що вказана автоматизована система створена для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача не може порушувати прав та інтересів останнього, оскільки ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Враховуючі викладене колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність внесення до АІС «Податковий блок» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача та зазначає, що відповідач не навів жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки без винесення та подальшого узгодження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування чи зміни не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №812/891/14 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: В.А.Шальєва

Л.В.Ястребова