Постанова

від 30.05.2014 по справі 813/3221/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2014 року м. Львів № 813/3221/14

15 год. 07 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцька Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Горбай Р.С.;

відповідача: представник Пісна Р.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Торгово-виробничої фірми «Технобудмат» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Торгово - виробнича фірма «Технобудмат» (далі - ПП ТВФ «Технобудмат») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292200 від 07.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки №21/22-01/32886413 від 24.03.2014 року, у якому податковий орган зазначив про те, що без складання договорів купівлі - продажу товарів, без ідентифікації покупців товарів, без наявності магазину чи магазину - складу, без наявності цінників на товар та готову продукцію, за наявності авансової проплати не ідентифікованими фізичними особами, ПП ТВФ «Технобудмат» реалізовувало готову продукцію та товар за різними відпускними цінами. Видаткові накладні, які виписувались на фізичних осіб - покупців, не місять даних, що дають змогу ідентифікувати особу. Таким чином підприємством зайво віднесено до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартість товарів, які безоплатно передано невстановленим особам.

Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки підприємство вправі укладати з фізичними особами договори і в усній формі, здійснює продаж товару на підставі публічного договору в офісному приміщенні, факт укладення договорів та передачі продукції покупцям - фізичним особам підтверджується податковими та видатковими накладними, розрахунками. Крім цього, зазначає, що кожен покупець безперешкодно може ознайомитися із продукцією і з цінниками, які знаходяться в приміщенні офісу, а чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язковості зазначення у видаткових документах відомостей, що ідентифікують покупця. Вказує, що твердження відповідача щодо оптового продажу товару без ідентифікації покупця, внаслідок чого кошти, які поступали від покупців є безповоротною фінансовою допомогою, а реалізований товар безоплатно переданий невстановленим особам є безпідставними, базуються на оціночних поняттях та не відповідають чинному законодавству.

Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток за рахунок здійснення гуртової торгівлі неідентифікованим особам, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №21/22-01/32886413 від 24.03.2014 року, складеного за наслідками планової виїзної перевірки ПП ТВФ «Технобудмат» (код ЄДРПОУ 32886413) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року. В процесі даної перевірки встановлено, що ПП ТВФ «Технобудмат» реалізовувало готову продукцію та товар без складання договорів купівлі - продажу товарів, без ідентифікації покупців товарів, без наявності магазину чи магазину - складу, без наявності цінників на товар та готову продукцію, за наявності авансової проплати неідентифікованими фізичними особами. Крім цього, підприємством однорідний товар реалізовувався за різними відпускними цінами, видаткові накладні, які виписувались на фізичних осіб - покупців, не місять даних, що дають змогу ідентифікувати особу. Відтак, позивачем зайво віднесено до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартість товарів, які безоплатно передано невстановленим особам.

Представник відповідача також звернув увагу на той факт, що позивач здійснював оптовий продаж товару без ідентифікації покупця, внаслідок чого кошти, які поступали від покупців є безповоротною фінансовою допомогою, а реалізований товар безоплатно переданий невстановленим особам.

У підсумку відповідач вказав, що ПП ТВФ «Технобудмат» занижено податок на прибуток на загальну суму 2656493,20 грн., а саме за 2 квартал 2011 року на суму 151584,80 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 486078,50 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 351866,60 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 75483,50 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 150988 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 409596,90 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 1030894,90 грн. за рахунок здійснення гуртової торгівлі неідентифікованим особам.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення винесено правомірно і підстав для його скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

ПП ТВФ «Технобудмат» зареєстроване, як юридична особа, 22.03.2004 року Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, відповідно до довідки АБ №482081, є: кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

У період з 24.02.2014 року по 17.03.2014 року ДПІ у Пустомитівському районі проведено планову виїзну перевірку ПП ТВФ «Технобудмат» (код ЄДРПОУ 32886413) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки №21/22-01/32886413 від 24.03.2014 року (далі - акт перевірки від 24.03.2014 року).

У висновках акта перевірки від 24.03.2014 року відповідач зазначив про порушення ПП ТВФ «Технобудмат» пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, пп. 135.5.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2656493,20 грн., а саме за 2 квартал 2011 року на суму 151584,80 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 486078,50 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 351866,60 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 75483,50 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 150988,00 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 409596,90 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 1030894,90 грн. за рахунок здійснення гуртової торгівлі не ідентифікованим особам.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 року №0000292200, яким ПП ТВФ «Технобудмат» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 3073234,00 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Згідно з п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України).

Як вбачається із акта перевірки від 24.03.2014 року, у період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року ПП ТВФ «Технобудмат» здійснювало виробництво та торгівлю металопрофілями в асортименті, торгівлю товаром (факровікна), торгівлю сировиною, тощо.

Статтею 633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст. 699 ЦК України пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Судом встановлено, що позивач здійснював продаж товарів на підставі публічного договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекламними матеріалами та рекламними буклетами (т. 4, а.с. 1-6).

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що договори купівлі - продажу товарів здійснювалися усно. Продавець передав у власність Покупцям товари відповідно до рахунків - фактур та видаткових накладних.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань, позивачем долучено примірники первинних документів (рахунки -фактури, видаткові та податкові накладні) щодо фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 99 - 110), з яких вбачається, що такі містять номер та дату, прізвище, ім'я та по-батькові покупця, назву продукції, її кількість і ціну.

Оскільки аналіз даних рахунків - фактур та видаткових накладних здійснювався під час перевірки, відтак позивачем, за згодою сторін, до матеріалів справи долучено звіт виписаних рахунків-фактур та видаткових накладних за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року (т. 4, а.с. 106-136).

ПП ТВФ «Технобудмат» у свою чергу, виписав покупцям податкові накладні, що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень - грудень 2011 року та січень - грудень 2012 року(т. 3, а.с. 23-246).

Оплата придбаних товарів підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, з якої вбачається, що фізичними особами, при оплаті придбаного товару, сплачувався податок на додану вартість. (т. 4, а.с. 20-105).

Суми податку на прибуток по взаємовідносинах з фізичними особами відображено у податковій звітності ПП ТВФ «Технобудмат», про що свідчить копії декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, за ІІ квартал 2011 року, за 2012 рік, за ІІІ квартал 2013 року, за півріччя 2012 року, за І квартал 2012 року та копій податкових декларацій з ПДВ за квітень - грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року.

Відтак, твердження відповідача щодо продажу товару без складання договорів купівлі - продажу не беруться судом до уваги, оскільки долученими до матеріалів справи документами (рахунками - фактурами, видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, банківськими виписками, деклараціями з податку на прибуток та деклараціями з податку на додану вартість) підтверджується вчинення господарських операцій ПП ТВФ «Технобудмат» з реалізації товарів та продукції фізичним особам. Крім цього, законодавством не передбачено обов'язкової письмової форми договорів купівлі - продажу.

Твердження відповідача про відсутність торговельних об'єктів у позивача (склад товарний, магазин-склад, магазин, павільйон, крамниця-склад тощо), судом не враховуються, з огляду на наступне.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що враховуючи специфіку товару, його продаж здійснюється в офісному приміщенні позивача, яке він використовує на підставі договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.01.2012 року №1. Відповідно до умов даного договору, СПД ФО ОСОБА_6, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 03.07.2001 року і є платником єдиного податку для фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності (Орендодавець) передає, а ПП ТВФ «Технобудмат», в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі статуту (Орендар) бере в тимчасове володіння офісні приміщення загальною площею 205,9 кв.м. дільниці з виготовлення металодахівки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вищевказані споруди надаються в оренду для здійснення статутної діяльності Орендаря.

На підтвердження перебування у власності ФОП ОСОБА_7 нерухомого майна по АДРЕСА_1 позивач долучив до матеріалів справи копії: державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №439631; витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9163056 від 05.12.2005 року, №13762619 від 02.03.2007 року; технічних паспортів на об'єкти нерухомого майна від 01.08.2005 року, від 25.10.2006 року, від 01.08.2005 року.

Крім цього, згідно Статуту ПП ВТФ «Технобудмат» засновник підприємства вправі передавати підприємству у тимчасове безкоштовне користування основні фонди та оборотні засоби.

Щодо доводів відповідача, що підприємство здійснювало продаж виробів з металопрокату та супутніх товарів без наявності цінників на товар та готову продукцію та за різними відпускними цінами, суд зазначає.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 706 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Відтак, ціна товару узгоджується між продавцем і покупцем в момент укладення договору (виписки рахунку) і може бути різною в залежності від фізичних характеристик товару, виробника, конкуренції на ринку та інших факторів.

Позивачем в позовній заяві вказано, що в приміщенні офісу є цінники на товар, кожен покупець може ознайомитись із продукцією і цінами на неї. На підтвердження даного факту позивач долучив до матеріалів справи копії цінників на покрівельні матеріали (т. 4, а.с. 7-9).

Як зазначалось вище, позивач здійснював продаж товару на підставі публічного договору, оплата за проданий товар здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою, долученою до матеріалів справи.

Пунктом 70.12 ст.70 ПК України визначені підстави для обов'язкового використання юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм реєстраційних номерів облікової картки платників податків. Зазначений перелік не містить обов'язку ідентифікації фізичних осіб у випадку укладення договорів, предметом яких є об'єкти, щодо яких не виникає обов'язку сплати податків і зборів.

Відповідно до розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. №174, 1.3. Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Отже, вказаною Інструкцією не передбачено права та обов'язку банківських установ вимагати від платника (в даному випадку покупця) продукції будь-яких інших відомостей, що ідентифікують платника, крім його імені (найменування).

Відтак, з урахуванням наведених вище норм, твердження відповідача про вчинення гуртового продажу товару неідентифікованим фізичним особам є необґрунтованими.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Положенням п. 137.10 ст. 137 ПК України визначено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Зі змісту акта перевірки від 24.03.2014 року вбачається, що податковим органом не встановлено укладення позивачем, перелічених у ст. 14 ПК України, договорів. Отримання коштів відображено як оплата за реалізовані товари покупцям - фізичними особами, внаслідок чого, розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як безповоротне надання коштів.

Відтак, твердження відповідача, що отримання позивачем грошових коштів, які поступали від покупців є безповоротною фінансовою допомогою не знайшли підтвердження і не ґрунтуються на вимогах наведених норм ПК України.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Факт реального придбання товарів фізичними особами підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Із урахуванням вищевикладеного, податковим органом не наведено переконливих доводів та існування обставин, які виключають право позивача на віднесення до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартості товарів, що були реалізовані фізичним особам на загальну суму 12240226,50 грн., а тому не доведено належним чином правомірність податкового повідомлення-рішення, оскільки є причини вважати, що воно прийнято на підставі недостатньо обґрунтованих та передчасних висновків щодо здійснення ПП ТВФ «Технобудмат» оптового продажу товарів без ідентифікації покупця, і як наслідок, отримання ним грошових коштів, що є безповоротною фінансовою допомогою.

Відтак, прийняте на основі висновків акта перевірки від 24.03.2014 року податкове повідомлення - рішення №0000292200 від 07.04.2014 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000292200 від 07.04.2014 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Приватного підприємства Торгово-виробничої фірми «Технобудмат» (вул. Шептицьких бічна, 17, с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область, 81144, код ЄДРПОУ 32886413) судовий збір у розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2014 року.

Суддя Клименко О.М.