Ухвала

від 22.12.2014 по справі 813/3221/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року Справа № 876/6189/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.

суддів: Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Торгово-виробничої фірми «Технобудмат» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Приватне підприємство Торгово - виробнича фірма «Технобудмат» звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000292200 від 07.04.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган за результатами перевірки прийшов до помилкового висновку, що підприємством зайво віднесено до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартість товарів, які безоплатно передано невстановленим особам. Підприємство вправі укладати з фізичними особами договори і в усній формі, здійснює продаж товару на підставі публічного договору в офісному приміщенні, факт укладення договорів та передачі продукції покупцям - фізичним особам підтверджується податковими та видатковими накладними, розрахунками. Крім цього, зазначає, що кожен покупець безперешкодно може ознайомитися із продукцією і з цінниками, які знаходяться в приміщенні офісу, а чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язковості зазначення у видаткових документах відомостей, що ідентифікують покупця.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року адміністративний позов задоволено.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному об'ємі.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що відповідачем за результатами перевірки встановлено, що ПП ТВФ «Технобудмат» реалізовувало готову продукцію та товар без складання договорів купівлі - продажу товарів, без ідентифікації покупців товарів, без наявності магазину чи магазину - складу, без наявності цінників на товар та готову продукцію, за наявності авансової проплати неідентифікованими фізичними особами. Крім цього, підприємством однорідний товар реалізовувався за різними відпускними цінами, видаткові накладні, які виписувались на фізичних осіб - покупців, не місять даних, що дають змогу ідентифікувати особу.

Тому відповідач вважає, що позивач здійснював оптовий продаж товару без ідентифікації покупця, внаслідок чого кошти, які поступали від покупців є безповоротною фінансовою допомогою, а реалізований товар безоплатно переданий невстановленим особам.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Приватне підприємство Торгово - виробнича фірма «Технобудмат» 22.03.2004 року зареєстровано Пустомитівською районною державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено в період з 24.02.2014 року по 17.03.2014 року планову виїзну перевірку ПП ТВФ «Технобудмат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

24.03.2014 року за результатами перевірки складено акт №1063/17-2012/196751, яким встановлено порушення підприємством вимог пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, пп. 135.5.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2656493,20 грн.

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 07.04.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в сумі 3073234 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Видами діяльності ПП ТВФ «Технобудмат», згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, відповідно до довідки АБ №482081, є: кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Також актом перевірки від 24.03.2014 року встановлено, що у період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року ПП ТВФ «Технобудмат» здійснювало виробництво та торгівлю металопрофілями в асортименті, торгівлю товаром (факровікна), торгівлю сировиною, тощо.

Судом встановлено, що позивач здійснював продаж товарів на підставі публічного договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекламними матеріалами та рекламними буклетами.

Статтею 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст. 699 ЦК України пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Сторона позивача в судовому засіданні ствердила, що договори купівлі - продажу товарів здійснювалися усно. Продавець передав у власність Покупцям товари відповідно до рахунків - фактур та видаткових накладних.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань, надано примірники первинних документів (рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні) щодо фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і такі містять номер та дату, прізвище, ім'я та по-батькові покупця, назву продукції, її кількість і ціну.

Аналіз даних рахунків - фактур та видаткових накладних здійснювався під час перевірки, а тому позивачем, за згодою сторін, до матеріалів справи долучено звіт виписаних рахунків-фактур та видаткових накладних за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

ПП ТВФ «Технобудмат» у свою чергу, виписав покупцям податкові накладні, що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за квітень - грудень 2011 року та січень - грудень 2012 року.

Оплата придбаних товарів підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, з якої вбачається, що фізичними особами, при оплаті придбаного товару, сплачувався податок на додану вартість.

Суми податку на прибуток по взаємовідносинах з фізичними особами відображено у податковій звітності ПП ТВФ «Технобудмат», про що свідчить копії декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІ-IV квартали 2011 року, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, за ІІ квартал 2011 року, за 2012 рік, за ІІІ квартал 2013 року, за півріччя 2012 року, за І квартал 2012 року та копій податкових декларацій з ПДВ за квітень - грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року.

Зважаючи на встановлені обставини суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача, щодо продажу товару без складання договорів купівлі - продажу, оскільки для таких не передбачена обов»язковість письмової форми, а підтвердженням доводів позивача про вчинення господарських операцій ПП ТВФ «Технобудмат» з реалізації товарів та продукції фізичним особам є представлені рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки, декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Одночасно необхідно погодитись з висновками суду, що ціна товару узгоджується між продавцем і покупцем в момент укладення договору (виписки рахунку) і може бути різною в залежності від фізичних характеристик товару, виробника, конкуренції на ринку та інших факторів.

Так, відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 706 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Стороною позивача стверджується і цього не спростувала сторона відповідача, що в приміщенні офісу є цінники на товар, кожен покупець може ознайомитись із продукцією і цінами на неї. На підтвердження даного факту позивач долучив до матеріалів справи копії цінників на покрівельні матеріали.

Необхідно ще раз наголосити, що позивач здійснював продаж товару на підставі публічного договору, оплата за проданий товар здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою, долученою до матеріалів справи.

Пунктом 70.12 ст.70 ПК України визначені підстави для обов'язкового використання юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм реєстраційних номерів облікової картки платників податків. Зазначений перелік не містить обов'язку ідентифікації фізичних осіб у випадку укладення договорів, предметом яких є об'єкти, щодо яких не виникає обов'язку сплати податків і зборів.

Відповідно до розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. №174, 1.3. Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Отже, вказаною Інструкцією не передбачено права та обов'язку банківських установ вимагати від платника (в даному випадку покупця) продукції будь-яких інших відомостей, що ідентифікують платника, крім його імені (найменування).

Тому висновки податкового органу про вчинення підприємством гуртового продажу товару неідентифікованим фізичним особам є припущенням.

Також не можна погодитись з доводами відповідача щодо відсутності у підприємства торгівельних об'єктів, з огляду на наступне.

Стороною позивача стверджується, що з врахуванням специфіки товару, його продаж здійснюється в офісному приміщенні підприємства, яке використовується на підставі договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.01.2012 року №1.

Відповідно до умов даного договору, ФОП ОСОБА_5, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 03.07.2001 року і є платником єдиного податку для фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності (Орендодавець) передає, а ПП ТВФ «Технобудмат», в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту (Орендар) бере в тимчасове володіння офісні приміщення загальною площею 205,9 кв.м. дільниці з виготовлення металодахівки по АДРЕСА_1. Вищевказані споруди надаються в оренду для здійснення статутної діяльності Орендаря.

На підтвердження перебування у власності ФОП ОСОБА_5 нерухомого майна по АДРЕСА_1 надано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №439631, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9163056 від 05.12.2005 року, №13762619 від 02.03.2007 року, технічні паспорти на об'єкти нерухомого майна від 01.08.2005 року, від 25.10.2006 року, від 01.08.2005 року.

За статутом ПП ВТФ «Технобудмат» засновник підприємства вправі передавати підприємству у тимчасове безкоштовне користування основні фонди та оборотні засоби.

При цьому, не можна погодитись з висновком податкового органу, що отримання позивачем грошових коштів, які поступали від покупців є безповоротною фінансовою допомогою, зважаючи на положення податкового законодавства.

Так, відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Положенням п. 137.10 ст. 137 ПК України визначено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Зі змісту акта перевірки від 24.03.2014 року №1063/17-2012/196751 вбачається, що податковим органом не встановлено укладення підприємством, перелічених у ст. 14 ПК України, договорів. Отримання коштів відображено як оплата за реалізовані товари покупцям - фізичними особами, внаслідок чого, розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як безповоротне надання коштів.

Одночасно необхідно зазначити, що відповідно до п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Згідно з п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5ст.135 ПК України).

Аналізуючи приписи ст.ст.2, 3, 8, 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV необхідно вказати, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Факт реального придбання товарів фізичними особами підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Окрім цього, сторона позивача вірно зазначає і цього не заперечує відповідач, що товариство за вказаний період правомірно сформувало податок на додану вартість і у податкового органу з приводу зазначеного виду податку будь-які претензії відсутні.

Що стосується покликань апелянта, то такі не грунтуються на нормах законодавства, а заперечення щодо фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області безпідставно, а тому таке слід визнати протиправними та скасувати.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 року у справі №813/3221/14- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П.Сапіга

Судді Р.Б. Хобор

Н.Г. Левицька

Повний текст виготовлено 23.12.2014р.