Ухвала

від 20.05.2014 по справі 813/6878/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 876/14976/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Кінаша В.В.,

представника відповідача Скрипника С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Р.О.Я." до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Р.О.Я." звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 31.05.2013 року за № 0000082340/8758.

Постановою від 18 листопада 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій підприємства позивача з його контрагентами.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Р.О.Я." з питань достовірності взаєморозрахунків з ТзОВ ,,Кеміпекс" за липень 2012 року та ТзОВ ,,Блейд Україна" за серпень 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення за №0000082340/8758 від 31 травня 2013року, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 240053,75 грн., з яких 192043,00 грн. основний платіж та 48010,75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пунктів 198.1, 198.2,198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України безпідставно включило до складу податкового кредиту за липень 2012 року ПДВ на суму 98138,00 грн. по господарських операціях з ТзОВ ,,Кеміпекс" та за серпень 2012 року ПДВ в сумі 93905,00 грн. по господарських операціях з ТзОВ ,,Блейд Україна", що призвело до заниження податку на додану вартість за липень та серпень 2012 року на загальну суму 192043,00 грн.

Зазначені порушення, на думку податкового органу, полягають у тому, що взаємовідносини позивача з ТзОВ ,,Кеміпекс" та ТзОВ ,,Блейд Україна" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки укладені позивачем правочини з вказаними контрагентами є нікчемними.

Таких висновків податковий орган дійшов на підставі актів ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 12 грудня 2012 року №4760/22-9/35632973 та від 27 грудня 2012 року №5774/22-4/32707565 про неможливість проведення зустрічних звірок з ТзОВ ,,Кеміпекс" та ТзОВ ,,Блейд Україна" щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень-серпень 2012 року, згідно з якими встановлена неможливість фактичного здійснення операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, а також не встановлено фактів отримання товарів ТзОВ ,,Кеміпекс" та ТзОВ ,,Блейд Україна" від контрагентів-продавців у зв'язку із відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару, а також інших первинних документів.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у контрагентів товарів (робіт) мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 02 липня 2012 року ТзОВ ,,Р.О.Я" (покупець) уклало з ТзОВ ,,Кеміпекс" (постачальник) договір поставки за № ДГ-0017, згідно якого постачальник зобов'язався поставити матеріали для будівництва та ремонту.

Виконання умов договору оформлене видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

На підставі виписаних ТзОВ ,,Кеміпекс" податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту за липень 2012 року ПДВ в сумі 98138,00 грн. та відобразив в реєстрі отриманих податкових накладних.

31 липня 2012 року ТзОВ ,,Р.О.Я" (замовник) уклало з ТзОВ ,,Блейд Україна"(виконавкець) договір № 47 про надання послуг, згідно якого виконавець зобов'язався виконати послуги з ремонту приміщень: переобладнанню та ремонту існуючих приміщень НВП ,,Гетьман" у м. Львові по вул. Волинській, 10-а; реконструкції виробничих приміщень ТзОВ ТВК ,,Львівхолод"; ремонт магазину ,,Рукавичка" ТзОВ ТВК ,,Львівхолод", філія м. Сокаль вул. Шашкевича; ремонт приміщення філії ТзОВ ТВК ,,Львівхолод" в м. Мостиська по вул. Залізнична,1; переобладнання приміщення ТзОВ ТВК ,,Львівхолод" під магазин ,,Рукавичка" по вул. Караджича, 29-б у м.Львові.

Виконання умов договору оформлене актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними.

01 серпня 2012 року ТзОВ ,,Р.О.Я" (покупець) уклало з ТзОВ ,,Блейд Україна" (постачальник) договір поставки № 12, згідно якого постачальник зобов'язався поставити покупцю сировину та матеріали для будівництва і ремонту.

Виконання умов договору оформлене видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

На підставі виписаних ТзОВ ,,Блейд Україна" податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту за серпень 2012 року ПДВ в сумі 93905,00 грн. та відобразив в реєстрі отриманих податкових накладних.

У подальшому придбані товари та послуги підприємство позивача використало у власній господарській діяльності та включило до своїх податкових зобов'язань, що підтверджується наданими позивачем актами приймання виконаних будівельних робіт, видатковими та податковими накладними, податковими деклараціями.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ТзОВ ,,Кеміпекс" та ТзОВ ,,Блейд Україна" з придбання товарів та робіт мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами підряду та поставок, актами приймання виконаних будівельних робіт установленої форми КБ-2в, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

На час здійснення господарських операцій ТзОВ ,,Кеміпекс" та ТзОВ ,,Блейд Україна" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Факт правомірності віднесення вказаних суми ПДВ до складу податкового кредиту підтверджується також актами ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, згідно яких ТзОВ ,,Кеміпекс" та ТзОВ ,,Блейд Україна" відобразили у своїх податкових зобов'язаннях господарські операції з ТзОВ ,,Р.О.Я".

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, ухвалено визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, які полягають у відображенні акту від 27 грудня 2012 року № 5774/22-4/32707565 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ ,,Блейд-Україна" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2012 року в АІС ,,Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Таким чином, посилання податкового органу на зазначений акт перевірки як на підставу для визнання нікчемними правочинів між позивачем та ТзОВ ,,Блейд-Україна" є протиправними. Інших належних та допустимих доказів відсутності реального характеру зазначених господарських операцій відповідач не надав.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за липень-серпень 2012 року ПДВ в сумі 192043,00 грн., оскільки висновки податкового органу щодо фактичної відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами базуються лише на припущеннях, не підтверджуються жодними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправними.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 813/6878/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 26 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим