Рішення

від 03.06.2014 по справі 927/467/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

03 червня 2014 р. Справа № 927/467/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Уот-трейд",

вул. Магнітогорська, 1 Б, оф. 310, м. Київ, 02094

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "САКСЕСС",

юридична адреса: вул. О.Беспалова, 14, м. Чернігів, 14010

поштова адреса: пров. Спортивний, 14, м. Чернігів, 14021

про стягнення 68551,56 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився. (Сенько В.А. - представник, дов. б/н від 23.01.2014 р., присутній в судових засіданнях 22.04.14. р., 13.05.14 р. та 28.05.14 р.)

Від відповідача: не з'явився. (Заболотний О.М. - представник, дов. б/н від 21.04.14 р., присутній в судових засіданнях 13.05.14 р. та 28.05.14 р.)

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уот-трейд" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САКСЕСС" про стягнення 71285,05 грн., а саме: 69060,00 грн. основної заборгованості за поставлений товара, 2225,05 грн. відсотків річних, а також витрат зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 07/07 поставки нафтопродуктів від 25.07.11 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого за договором товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 69060,00 грн., за наявності якої позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2225,05 грн. відсотків річних.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.04.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/467/14, розгляд справи призначено на 22.04.14 р.

Ухвалами суду від 22.04.14 р. та 13.05.14 р. розгляд справи відкладався на 13.05.14 р. та 28.05.14 р. відповідно.

Згідно ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні з 28.05.14 р. до 03.06.14 р. оголошувалась перерва.

Уповноважений представник позивача з'явився в судові засідання 22.04.14 р., 13.05.14 р. та 28.05.14 р..

Уповноважений представник відповідача з'явився в судові засідання 13.05.14 р. та 28.05.14 р.

До початку судового засідання 22.04.14 р. через канцелярію суду представником позивача подані письмові пояснення (без вихідних реквізитів) з доданими згідно переліку документами, які долучені судом до матеріалів справи.

В поясненнях позивач повідомляє, що оригінал чи копію довіреності на одержаний товар згідно п. 3.2 Договору поставки нафтопродуктів № 07/07 від 25.07.11 р. надати суду не виявляється можливим, оскільки товар отримав директор ТОВ "САКСЕСС" Герасименко С.К особисто. Доказом взятих на себе зобов'язань, на думку позивача, є підписання між ТОВ "Уот-трейд" та ТОВ "САКСЕСС" видаткової накладної № 36 від 31.01.13 р. на поставку товару в кількості 6000 л на умовах за ціною 8,15 грн. за 1 л, на загальну суму 48900,00 грн., у кількості 5000 л на умовах за ціною 8,30 грн. за 1л, на загальну суму 41500,00 грн., у кількості 15000 л на умовах за ціною 9,20 грн. за 1л, на загальну суму 138000,00 грн., всього на суму 228400,00 грн. з урахуванням ПДВ, що свідчить про відсутність до ТОВ "Уот-трейд" претензій з приводу кількості та якості поставленого товару - нафтопродуктів.

Також позивачем до початку судового засідання 22.04.14 р. через канцелярію суду подано клопотання (без вихідних реквізитів) про збільшення позовних вимог, яке разом з доданими документами долучено судом до матеріалів справи.

В клопотанні позивач просить стягнути з ТОВ "САКСЕСС" основну заборгованість в сумі 60060,00 грн., 3506,58 грн. відсотків річних від простроченої суми за неналежне виконання грошового зобов'язання, 5877,49 грн. штрафу відповідно до п. 5.3. Договору поставки нафтопродуктів № 07/07 від 25.07.11 р., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн.

Крім того, до початку судового засідання 13.05.14 р. через канцелярію суду представником позивача подано письмове клопотання (без вихідних реквізитів) про зменшення позовних вимог з доданими документами, яке долучено судом до матеріалів справи.

В клопотанні позивач просить стягнути з ТОВ "САКСЕСС" 68551,56 грн., а саме основну заборгованість в сумі 60060,00 грн., 3506,58 грн. відсотків річних від простроченої суми за неналежне виконання грошового зобов'язання, 1981,98 грн. інфляційних нарахувань та 3003,00 грн. штрафу в розмірі 5% відповідно до п. 5.3. Договору поставки нафтопродуктів № 07/07 від 25.07.11 р., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн.

В поданому клопотанні про зменшення позовних вимог представник позивача відмовився від попереднього клопотання про збільшення позовних вимог, поданого в судовому засіданні 22.04.14 р..

До початку судового засідання 28.05.14 р. через канцелярію суду представником позивача подана письмова заява (без вихідних реквізитів) про зміну предмету позову, до якої додані відповідні розрахунки та докази надсилання копії вказаної заяви на адресу відповідача.

Заява разом з доданими до неї документами долучена судом до матеріалів справи.

В заяві про зміну предмету позову позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 60060,00 грн. внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлений на підставі договору поставки № 07/07 від 25.07.11 р. товар, 3506,58 грн. 3% річних від простроченої суми за неналежне виконання зобов'язання, 3003,00 грн. штрафу в розмірі 5% відповідно до п.5.3 Договору поставки № 07/07 від 25.07.11 р., 1981,98 грн. інфляційних нарахувань, всього 68551,56 грн., а також 1827,00 грн. сплачених позивачем судових витрат.

Крім цього, у вказаній заяві позивач відмовляється від поданих ним попередніх заяв.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 11 Постанови Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

При цьому, відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.06 р. під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Відповідно до п.3.12 Постанови № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову як матеріально - правової вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є способи захисту цього права чи інтересу, передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з яким нормами матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів матеріального правовідношення.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12р. "Про судове рішення" зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Отже, виходячи зі змісту вказаної заяви позивача про зміну предмету позову та поданої позовної заяви, суд розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу, про збільшення позовних вимог в частині 3 відсотків річних, та зміну предмету позову в частині 5% штрафу та інфляційних нарахувань.

Враховуючи, що зменшення та збільшення розміру позовних вимог, а також зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, відповідачу було надано можливість надання доказів щодо нового зміни предмета позову, зміни розміру позовних вимог та наведенні його доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про зміну предмету позову (та зменшення і збільшення розміру позовних вимог) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Попередні заяви позивача залишені судом без розгляду в зв'язку з відмовою від них позивача.

В судовому засіданні 28.05.14 р. представником відповідача поданий відзив на позов (без вхідних реквізитів), який долучений судом до матеріалів справи.

У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що п. 4.5 Договору поставки нафтопродуктів № 07/07 від 25.07.11 р. передбачено, що купівля-продаж Товару здійснюється на умовах попередньої оплати. Тобто, оплата мала бути здійснена до отримання Товару, що підтверджується також зазначенням про це в рахунку-фактурі № 31 від 31.01.2013р., а саме що товар відпускається за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника, тобто за попередньою оплатою.

Оскільки договором визначена умова оплати товару у вигляді попередньої оплати, тобто до отримання товару, на думку відповідача, в даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України як спеціальної норми, а не ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України як загальної норми, яка передбачає оплату товару після його отримання. Виходячи з цього відповідач зазначає, що ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України не регулює відносини з попередньої оплати товару і не може бути застосована в даному випадку.

Як вказує у відзиві відповідач, зважаючи на те, що договором строк внесення попередньої оплати не був встановлений, в силу положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивач мав звернутися до відповідача з вимогою виконати зобов'язання з оплати товару, а останній у семиденний строк повинен був виконати цю вимогу. Тобто відповідач мав семиденний термін для виконання зобов'язання з моменту пред'явлення вимоги і лише після спливу цього семиденного строку і за наявності невиконаного ним зобов'язання він вважається таким, що порушив та прострочив виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення боргу по договору 15.11.13 р., отже відповідач вважає датою, з якої позивач міг би обчислювати 3% річних, а також штраф у розмірі 5% - 23.11.2013р., а не 31.01.2013р., як про це зазначено в позові.

Отже, на думку відповідача, позивач хибно посилається на ч. 1 ст. 692 ЦК України, адже вона не поширюється на відносини, що виникають з укладеного договору поставки нафтопродуктів від 25.07.2011р. № 07/07, а застосуванню підлягає ч. 1 ст. 693 ЦК, оскільки вона є спеціальною нормою і стосується строків внесення попередньої оплати, та вважає, що позивач неправомірно нарахував неустойку (штраф та пеню) за період із 31.01.2013 р. по 22.11.2013 р., а тому позовна заява задоволенню не підлягає.

В судове засідання 03.06.14 р. уповноважені представники сторін не з'явились.

Про дату, час і місце судового засідання сторін повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи розписками уповноважених представників сторін Сенько В.А. (а.с. 157) та Заболотного О.М. (а.с.158).

Про поважні причини неявки представників сторін в судове засідання 03.06.14 р. суд не повідомлено.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, а також зважаючи на відсутність додаткових процесуальних заяв та клопотань від сторін на час проведення судового засідання, суд здійснював розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, крім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Подані в судових засіданнях письмові клопотання представника позивача від 22.04.14 р. та представника відповідача від 13.05.14 р. про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 28.05.14 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову (та збільшення і зменшення позовних вимог) та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.14 р. підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уот-трейд" (Постачальник за договором, Позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Саксесс" (Покупець за договором, Відповідач у справі) укладений договір поставки нафтопродуктів № 07/07(далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов'язаний продати та передати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти Товар та оплатити йог на умовах цієї Угоди.

Відповідно до п.1.2 Договору продаж окремих партій Товару здійснюється на підставі цієї Угоди та рахунків - фактур, що регулюють продаж окремих партій Товару, які укладаються в межах цієї Угоди і є її невід'ємною частиною.

Згідно п.п.2.1, 2.2. Договору одиницею Товару приймаються сторонами літри. Кількість поставленого Товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені у видатковій накладній.

Право власності на Товар, відповідно до п.1.3 Договору, переходить від Постачальника до Покупця на умовах, викладених п.3.1 даної Угоди.

Так, за умовами п.3.1 Договору Постачальник передає Товар Покупцю, а Покупець приймає його на умовах: EXW - нафтобаза Продавця, CPT - термінал Покупця. Адреси терміналу та нафтобази вказуються Продавцем додатково.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3. Договору відвантаження та передача товару Постачальником Покупцю здійснюється при наданні Покупцем або його довіреною особою, яка уповноважена на одержання Товару, Довіреності (типова форма № М-2, затверджена Наказом Мінстату України № 192 від 21.06.96 р.) на отримання зазначеної кількості Товару. Право власності на Товар переходить до Покупця у момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата, вказана у видатковій накладній.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 Договору ціна за одиницю Товару узгоджується сторонами у відповідності до діючих ринкових цін на момент відпуску Товару, та підтверджується накладними на відпуск Товару, виписаними Постачальником. Ціна Товару зазначається сторонами у рахунках -фактурах. Строк дії рахунку - фактури - 3 банківських дня.

Відповідно до п.8.1. Договору ця Угода набирає чинності з дати її підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 р. У випадку, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії Угоди, жодна зі сторін письмово не заявить про її припинення, термін дії Угоди продовжується на той самий строк і на тих самих умовах.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

На виконання умов вищевказаного Договору, на підставі виставленого у відповідності до п.1.2 укладеного між сторонами Договору поставки нафтопродуктів № 07/07 від 25.07.11р. рахунку на оплату № 31 від 31.01.13 р., із посиланням на договір поставки нафтопродуктів № 07/07, позивачем було здійснено поставку Покупцю Товару - нафтопродуктів на суму 228400,00 грн., в т.ч. ПДВ 38066,67 грн., що підтверджується видатковою накладною № 36 від 31.01.13 р. на суму 228400,00 грн., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п.3.4 Договору приймання - передача по кількості та якості здійснюється у відповідності до вимог Інструкції „Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженої Наказом № 81/38/101/235/122 від 02.04.98 р.

Судом згідно матеріалів справи встановлено та засвідчено сторонами в судовому засіданні, що отримання товару відповідачем підтверджується підписом директора ТОВ „Саксесс" на вищевказаній видатковій накладній, а саме Герасименко С.К., який діяв на підставі Статуту, та наявним на видатковій накладній відбитком печатки ТОВ „Саксесс".

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними видатковими накладними відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ „Уот-трейд" умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару ТОВ „Саксесс", а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно п. 4.4 Договору розрахунки за цією Угодою здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Положеннями п.4.6 Договору передбачено, що купівля - продаж Товару здійснюється на умовах попередньої оплати.

Датою оплати, у відповідності до положень п.4.7 Договору, вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як свідчать матеріали справи та сторонами не заперечувалось, відповідачем зобов'язання щодо попередньої оплати товару за Договором не виконані.

При цьому доказів повідомлення позивача про неможливість здійснення попередньої оплати згідно умов Договору відповідачем не надано.

Відповідно д ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язані свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов'язання, до яких відносяться і зобов'язання, які випливають із договору поставки (купівлі - продажу).

За приписами ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тобто, позивач не скористався належним йому передбаченим ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України правом зупинити або відмовитись частково чи в повному обсязі від виконання свого обов'язку щодо поставки товару (нафтопродуктів) за Договором внаслідок невиконання ТОВ „Саксесс" зобов'язання щодо попередньої оплати товару. При цьому, оскільки позивачем здійснено виконання умов Договору щодо поставки товару незважаючи на невиконання іншою стороною свого обов'язку, відповідач повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Вищезазначена позиція кореспондується з п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, згідно якого також встановлено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Отже, строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, виходячи з положень вказаних норм відповідач, враховуючи нездійснення передплати згідно умов Договору, повинен був розрахуватись з позивачем у повному обсязі одразу після отримання та прийняття товару, тобто 31.01.13 р.

За таких обставин, з наданих позивачем матеріалів встановлено, що з урахуванням часткового виконання ТОВ „Саксесс" зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару у сумі 168340,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних виписок банку за виставленим позивачем рахунком № 31 від 31.01.13 р., залишок вартості неоплаченого відповідачем товару становить 60060,00 грн.

15 листопада 2013 р. ТОВ "Уот-трейд" було направлено на адресу відповідача претензію про стягнення боргу по договору поставки у сумі 79790,58 грн. з вимогою перерахувати кошти в сумі 79790,58 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку № 6007 від 15.11.13р. Факт отримання вказаної претензії відповідачем 18.11.13 р. підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0302000579392.

Проте, грошові кошти за поставлений товар у повному обсязі відповідачем сплачені не були.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, свої зобов'язання щодо сплати ТОВ „Уот-Трейд" грошових коштів в сумі 60060,00 грн. у встановлений термін, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у ТОВ „Саксесс" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просить стягнути в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки нафтопродуктів № 07/07 від 25.07.11 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги, що видатковою накладною 36 від 31.01.13 р. підтверджується передача позивачем відповідачу Товару на суму 228400,00 грн., незважаючи на невиконання покупцем взятого на себе обов'язку з його попередньої оплати за рахунком - фактурою № 31 від 31.01.13 р., суд, виходячи з приписів вищенаведених правових норм, дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем обов'язку з повної оплати отриманого ним Товару настав.

Тому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин сторін положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та невірне визначення періоду прострочення виконання зобов'язання з оплати товару, оскільки в розумінні ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі - продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений термін, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 60060,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Постанови № 14 правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що в разі прострочення строків платежу Покупцем протягом 3-х банківських днів Покупець повинен сплатити Постачальнику штраф з розрахунку 5% від повної суми неоплаченого або частково неоплаченого рахунку чи поставленого Товару.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначив Верховний суд України у постановах від 27.09.05 р. у справі № 35/475-04, від 22.11.10 р. у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 р. у справі № 06/113-38, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, і пеня застосовується за порушення будь - яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, штрафу, передбаченого п. 5.3 Договору.

Відповідно до п.2.1 Постанови № 14 застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за поставлений товар у термін, визначений умовами Договору, позивачем на підставі п. 5.3 Договору нараховано та пред'явлено до стягнення 5% штрафу в сумі 3003,00 грн. від суми частково неоплаченого товару.

Окрім того, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за поставлений Товар у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3506,58 грн. відсотків річних за період з 31.01.13 р. по 22.04.14 р. р., а також 1981,98 грн. інфляційних нарахувань за період з 31.01.13 р. по 22.04.14 р., які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення штрафу, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено наступне.

Розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару, перерахований судом у відповідності до вимог господарського та цивільного законодавства України, є вірним та відповідає нормам цивільного законодавства, тому позовні вимоги в частині стягнення 3003,00 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Розмір відсотків річних за несвоєчасну оплату поставленого товару, перерахований судом у відповідності до вимог господарського та цивільного законодавства України в межах визначеного позивачем періоду, приймаючи до уваги невірно визначений позивачем початок періоду прострочення виконання зобов'язання, а саме 31.01.13 р. замість 01.02.13.р., становить 3312,76 грн. та є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачм, тому позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних підлягають частковому задоволенню у вказаній сумі.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства України за лютий 2013 р. - квітень 2014 р. становить 4043,84 грн., а отже є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог в частині нарахування відсотків річних, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату товару, поставленого за Договором, підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем - 1981,98 грн.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 538, 599, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 655, 662, 663, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 217, 218, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саксесс" (юридична адреса: вул. О.Беспалова, 14, м. Чернігів, 14010 (поштова адреса: пров. Спортивний, 14, м. Чернігів, 14021, код 21392048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уот-Трейд" (вул. Магнітогорська, 1 Б, оф. 310, м. Київ, 02094, код 36820859) 60060,00 грн. основного боргу, 3003,00 грн. штрафу, 3312,76 грн. відсотків річних, 1981,98 грн. інфляційних нарахувань та 1821,83 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 10 червня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон