Рішення

від 04.06.2014 по справі 927/586/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел./факс: 774-462

просп. Миру, 20 тел.:698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

04 червня 2014 року Справа № 927/586/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

б-р. Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01030

В особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

пр-т Миру, 28, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Відділ освіти Сосницької районної державної адміністрації,

вул. Б. Хмельницького, 28, смт. Сосниця, Сосницький район, Чернігівська область, 16100

Предмет спору: про стягнення 16972,78 грн.

Суддя Селівон А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Мова І.В. - юрисконсульт, дов. № 1341 від 11.12.2013 р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" подано позов до Відділу освіти Сосницької районної державної адміністрації про стягнення 17715,78 грн., а саме 16386,74 грн. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги, 440,08 грн. пені, 370,19 грн. відсотків річних та 518,77 грн. інфляційних нарахувань, а також 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладених між сторонами Типового Договору № 5016 від 26.08.08 р. "Про надання послуг електрозв'язку», Договорів № 105 та 106 від 21.12.05 р., № 335 від 31.03.08 р. та № 330 від 28.09.10 р. «Про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет», а також договору № 4 від 27.10.10 р., згідно якого було здійснено генерацію стартового пакету № QS001003740 за тарифним планом DSL-стартовий, відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих за період з 01.06.12 р. по 28.02.14 р. послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 16386,74 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28.04.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.05.14 р.

Ухвалою суду від 20.05.14 р. розгляд справи відкладався на 04.06.14 р..

В судове засідання 04.06.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 04.06.14 р. не з'явився.

Про дату та час проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400603190191.

До початку судового засідання 20.05.14 р. через канцелярію суду відповідачем подана письмова заява № 15-12/151 від 06.05.14 р., яка разом з доданими до неї документами долучена судом до матеріалів справи.

В поданій заяві відповідач повідомляє про визнання поданого позивачем позову в повному обсязі, а також про відсутність заперечень, зауважень та мотивованого відзиву з боку Відділу освіти Сосницької РДА.

Як на причину виникнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 17715,78 грн. відповідач посилається в заяві на непроходження проплати через Державну казначейську службу України за умови передбачення відповідних сум в кошторисах Відділу освіти Сосницької РДА.

Крім того, вказана заява відповідача містить клопотання про розгляд справи без присутності представника Відділу освіти Сосницької РДА.

В судовому засіданні 20.05.14 р. представником позивача подані письмові пояснення № 11-13/318 від 19.05.14 р., які разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

В письмових поясненнях позивач зазначав, що об'єднання позовних вимог за вказаними у позовній заяві договорами №№ 5016, 105, 106, 335, 330, 4 обумовлене відкриттям в системі розрахунків споживачу єдиного особового рахунку з певним ідентифікаційним кодом, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих споживачу послуг, що надаються Укртелекомом за всіма договорами, про що виставляється єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг, в зв'язку з чим розмежувати здійсненні відповідачем оплати по єдиних рахунках не виявляється можливим.

Як вказує позивач, правовідносини з приводу надання позивачем телекомунікаційних послуг відповідачеві існували за даними електронної бази "ascr-web ПАТ Укртелеком - Чернігівська філія" з 02.01.02 р., проте надати відповідне документальне підтвердження позивач можливості не має, оскільки сплив термін зберігання попередніх договорів з відповідачем і дані правовідносини знаходяться за межами позовних вимог.

Також в письмових поясненнях позивач зазначає про відсутність на даний час інших, крім зазначених у позовній заяві, правовідносин з відповідачем та додаткових угод до вже існуючих договорів щодо надання телекомунікаційних послуг.

До початку судового засідання 04.06.14 р. через канцелярію суду представником позивача подана письмова заява № 11-13/338 від 29.05.14 р. про збільшення розміру позовних вимог, яка разом з доданими документами долучена судом до матеріалів справи.

В поданій заяві позивач, у зв'язку з помилковим зарахуванням в погашення заборгованості за телекомунікаційні послуги суми 66,42 грн., сплаченої відповідачем 20.02.13 р. згідно платіжного доручення U193311 з призначенням платежу «пеня згідно рах. № 7403050000045290 від 11.02.13 р.», збільшує позовні вимоги в частині основної заборгованості на 66,42 грн., пені на 1,26 грн., відсотків річних на 3,21 грн., а розмір інфляційних нарахувань зменшує на 13,89 грн., згідно наданих розрахунків, та просить стягнути з відповідача 17772,78 грн., а саме 16453,16 грн. основної заборгованості, 441,34 грн. пені, 373,40 грн. відсотків річних, 504,88 грн. інфляційних нарахувань, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн.

Надсилання копії вказаної заяви на адресу відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналами фіскального чеку № 1115 від 29.05.14 р. та списку згрупованих поштових відправлень № 4092 від 29.05.14 р.

Дослідивши зміст поданої позивачем заяви, суд розцінює вказану заяву № 11-13/38 від 29.05.14 р. як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині основного боргу, пені та відсотків річних, а в частині інфляційних нарахувань - як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Також до початку судового засідання 04.06.14 р. через канцелярію суду представником позивача подана письмова заява № 11-13/349 від 03.06.14 р. про зменшення розміру позовних вимог, яка разом з доданими документами долучена судом до матеріалів справи.

В поданій заяві позивач, у зв'язку з оплатою позивачем коштів в сумі 800,00 грн. платіжними дорученнями від 22.05.14 р. № 380 на суму 300,00 грн. та № 2155 на суму 500,00 грн. з призначенням платежу «за телекомунікаційні послуги» за лютий 2014 р. та грудень 2013 р. відповідно, зменшує розмір основної заборгованості на вищевказану суму та просить стягнути з відповідача 16972,78 грн., а саме 15653,16 грн. основної заборгованості, 441,34 грн. пені, 373,40 грн. відсотків річних, 504,88 грн. інфляційних нарахувань, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн..

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що збільшення та зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині основної заборгованості, пені, відсотків річних та зменшення в частині інфляційних нарахувань, а також заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу до розгляду і спір вирішується з їх урахуванням.

Крім того до початку судового засідання 04.06.14 р. від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (факсограма) № 15-12/180 від 03.06.14 р., яка разом з доданими до неї документами долучена судом до матеріалів справи.

В поданій заяві відповідач повідомляє про визнання поданого позивачем позову в повному обсязі в сумі 17772,78 грн.. Як на причину виникнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги відповідач посилається на непроходження платежів через Державну казначейську службу України за умови передбачення відповідних сум в кошторисах Відділу освіти Сосницької РДА.

Відповідач в заяві зазначає також про відсутність додаткових угод до вказаних в позовній заяві договорів, та про відсутність в провадженні господарських судів справи зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, відсутність рішення цих органів з такого спору.

Крім того вказана заява містить клопотання про розгляд справи 04.06.14 р. без участі представника відділу освіти Сосницької райдержадміністрації.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника Відділу освіти Сосницької районної державної адміністрації не заперечував, суд задовольнив клопотання відповідача та на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подане представником позивача 20.05.14 р. письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 04.06.14 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданих заяв № 11-13/338 від 29.05.14 та № 11-13/349 від 03.06.14 р. та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (протокол № 8 від 14.06.11 р.), Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року №155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" № 8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком". Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком", відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та всього майна, прав та обов'язків дочірнього підприємства "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає. що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26 червня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі начальника Центру/цеху № 5 Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком" (Укртелеком за договором, позивач у справі) та відповідачем (Споживач за договором, відповідач у справі) укладений Типовий договір № 5016 про надання послуг електрозв'язку (далі -Договір № 5016).

Згідно п.1 Договору № 5016 Укртелеком (Позивач) надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку № 2. Вказані Додатки № 1 та 2 наявні в матеріалах справи.

. Відповідно до п.4.1. Договору № 5016 послуги, які надаються Укртелекомом, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

За умовами п.п.4.2.,4.3. Договору № 5016 Споживач (Відповідач) сплачує послуги електрозв'язку за кредитною та авансовою системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Згідно п.4.5. Договору № 5016 розрахунки за фактично отримані в кредит послуги елктрозвязку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до п.4.6. Договору № 5016 у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Згідно п.п.7.1,7.2. Договору № 5016 договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

21 грудня 2005 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі начальника Цеху № 5 Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком" (Укртелеком за договором, позивач у справі) та відповідачем (Споживач за договором, відповідач у справі) укладені договори № 105 та № 106 про надання послуги ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ (далі - Договори № 105 та № 106).

Згідно п.1.1. Договорів № 105 та № 106 Укртелеком надає Споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної (постійної) ІР- адреси (далі - Послуга).

Відповідно до п.5.1. Договорів № 105 та № 106, розрахунок вартості Послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому (Додаток 1) і залежить від обраного Споживачем тарифного плану.

За умовами п.5.2. Договорів № 105 та № 106 Споживач проводить оплату за надану Послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця, на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним.

Відповідно до п.п.8.1.,8.2. Договорів № 105 та № 106, вони набирають чинності з дня підписання і діють до 21 грудня 2006 року. Якщо одна із сторін не заявить письмово про припинення дії Договору за 20 днів до закінчення терміну його дії, то Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, на цих же самих умовах.

31 березня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі начальника Цеху електрозв'язку № 5, цеху електрозв'язку № 3 м. Мена Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком" (Укртелеком за договором, позивач у справі) та відповідачем (Споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір № 335 про надання послуги ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ (далі - Договір № 335).

Згідно п.1.1. Договору № 335 Укртелеком надає Споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР- адреси, та інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування (далі - Послуга).

Відповідно до п.5.1. Договору № 335 розрахунок вартості Послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому і залежить від обраного Споживачем тарифного плану.

За умовами п.5.2. Договору № 335 Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг. Нарахування вартості Послуги за цим Договором входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п.п.8.1.,8.2. Договору № 335 він набирає чинності з дня укладання Споживачем і діє протягом 1 року з дня укладання. Якщо одна із сторін не заявить письмово про припинення дії Договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, на цих же самих умовах.

28 вересня 2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі начальника Цеху телекомунікаційних послуг № 5 Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком" (Укртелеком за договором, позивач у справі) та відповідачем (Споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір № 330 про надання послуги ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ (далі - Договір № 330).

Згідно п.1.1. Договору № 330 Укртелеком надає Споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР- адреси, та інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування (далі - Послуга).

Відповідно до п.5.1. Договору № 330 розрахунок вартості Послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому і залежить від обраного Споживачем тарифного плану.

За умовами п.5.2. Договору № 330 Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг. Нарахування вартості Послуги за цим Договором входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п.п.8.1.,8.2. Договору № 330, він набирає чинності з дня укладання Споживачем і діє протягом 1 року з дня укладання. Якщо одна із сторін не заявить письмово про припинення дії Договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, на цих же самих умовах.

27 жовтня 2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (Укртелеком за договором, позивач у справі) та відповідачем (Споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір № 4 про надання послуги доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL, відповідно до якого Споживачем було здійснено генерацію стартового пакета № QS001003740 за тарифним планом DSL-стартовий (далі - Договір № 4).

З умовами п.11.1 Договору № 4 укладання договору ( в тому числі в електронному вигляді) Абонентом означає повне прийняття усіх його умов,який є Договором приєднання у розумінні ст.634 Цивільного кодексу України.

Згідно п.1.1. Договору № 4 Укртелеком зобов'язується надавати Абоненту на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР-адреси, а також за домовленістю інші додаткові послуги Інтернет за встановленими значеннями показників якості, які Абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування (далі - Послуга), а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані Послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору № 4 розрахунок вартості Послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому і залежить від обраного Абонентом тарифного плану.

За умовами п.п.5.2.,5.3. Договору № 4 Укртелеком відкриває в системі розрахунків Абоненту єдиний особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих Абоненту Послуг за цим Договором, у тому числі за інші телекомунікаційні послуги, що надаються Абоненту Укртелекомом (за абонентською лінією телефонного зв'язку). Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату Послуг, наданих за Договором, у тому числі плату за тимчасове користування кінцевим обладнанням. Нарахування вартості Послуги за цим Договором входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги, що надається Абоненту Укртелекомом.

Відповідно до п.п.7.1.,7.2. Договору № 4 він набирає чинності з дня його підписання Укртелекомом та Абонентом і діє протягом 1 року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не повідомила письмово про його припинення, Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами про надання послуг, які підпадають під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про телекомунікації".

Згідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або доданими доказами. Враховуючи, що вимоги позивача пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, суд дійшов висновку, що вимоги по Договорах № 5016 від 26.08.08 р., № 105 та № 106 від 21.12.05 р., № 335 від 31.03.08р., № 330 від 28.09.10 р. та № 4 від 27.10.10 р. підлягають сумісному розгляду в одному провадженні.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов вищезазначених Договорів за період з 01.06.12 р. по 28.02.14 р. позивачем надані відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 38721,10 грн., що підтверджується відповідними рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за вказаний період, а саме: № 7403050000045299 від 30.06.12 р., від 31.07.12 р., від 31.08.12 р., від 30.09.12 р., від 31.10.12 р., № 7403050000045290.11.2012. від 30.11.12 р., № 7403050000045290.12.2012. від 31.12.12 р., № 7403050000045290.1.2013 від 31.01.13 р., № 7403050000045290.2.2013 від 28.02.13 р., № 7403050000045290.3.2013 від 31.03.13 р., № 7403050000045290.4.2013 від 30.04.13 р., № 7403050000045290.5.2013 від 31.05.13 р., № 7403050000045290.6.2013 від 30.06.13 р., № 7403050000045290.7.2013 від 31.07.13 р., № 7403050000045290.8.2013 від 31.08.13 р., № 7403050000045290.9.2013 від 30.09.13 р., № 7403050000045290.10.2013 від 31.10.13 р., № 7403050000045290.11.2013. від 30.11.13 р., № 7403050000045290.12.2013. від 31.12.13 р., № 7403050000045290.1.2014 від 31.01.14 р., № 7403050000045290.2.2014 від 28.02.14 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до п. 5.7 Договорів № 335 та № 330 та п.5.10 Договору № 4 Споживач Абонент) має право опротестувати рахунок протягом 5 днів з моменту його отримання. Якщо протягом 5 робочих днів виставлений Укртелекомом рахунок не буде опротестований Споживачем, у порядку, встановленому п.5.7 Договорів № 335 та № 330, п.5.10 Договору № 4, він вважається прийнятим до сплати (п.5.8 Договорів № 335 та №330, п.5.11. Договору № 4).

Факт отримання та обсяг наданих позивачем телекомунікаційних послуг відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ „Укртелеком" умов Договорів з боку відповідача відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного надання відповідачу послуг відсутні.

Відповідачем не надано суду доказів наявності письмових зауважень щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, а також опротестування виставлених позивачем рахунків-актів за надані телекомунікаційні послуги за період з червня 2012 по лютий 2014 р., а тому суд доходить висновку, що вказані рахунки - акти є такими, що підлягають оплаті.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг, обумовлених Договорами № 5016 від 26.08.2008 р., № 105 та № 106 від 21.12.2005 р., № 335 від 31.03.80 р., № 330 від 28.09.10 р. та № 4 від 27.10.10 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Згідно із п.4.5. Договору № 5016 розрахунки за фактично отриманні в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отриманні в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

У відповідності п.5.2 Договорів № 105 та № 106, п.5.3 Договорів № 335 та № 330, п.5.5. Договору № 4 Споживач проводить оплату за надані послуги щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця. Оплата послуг проводиться в грошовій одиниці України. Додатково нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому законодавством.

Згідно п. 4.5 Договору № 5016 та п.72 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.12 р. у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Відповідно до умов п.4.2 Договору № 5016 сторонами погоджена кредитна та авансова система оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, в зв'язку з тим, що позивач на підставі п.5.2 Договорів № 335 та № 330, п.5.3. Договору № 4 фактично виставляв в останній день звітного місяця єдиний рахунок за надані послуги за даними договорами, в якому зазначалась загальна вартість наданих послуг та термін оплати до 20 числа наступного за розрахунковим місяця, то розрахунок Споживачем фактично здійснювався за кредитно - авансовою системою оплати.

За результатами вивчення матеріалів справи судом встановлено, зокрема, згідно наданих позивачем відповідних банківських виписок, що за надані Відділу освіти Сосницької районної державної адміністрації в період з 01.06.12 р. по 28.02.14 р. телекомунікаційні послуги відповідач в обумовлений договорами термін оплату за надані послуги здійснив лише частково, сплативши 21980,78 грн., з яких 21978,93 грн. зараховано в погашення поточних нарахувань та 1,85 грн. в погашення пені.

Таким чином, у відповідача станом на день подання позову утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами на загальну суму 16453,16 грн., яку позивач просив стягнути у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Оскільки з наданої позивачем заяви № 11-13/349 від 03.06.144 р. про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що після подання позивачем позову до суду та порушення останнім провадження у справі відповідачем 22.05.14 р. було сплачено частину основного боргу в сумі 800,00 грн., станом на день прийняття рішення залишок заборгованості відповідача за надані позивачем телекомунікаційні послуги складає 15653,16 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою банку від 22.05.14 р..

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, а також підтверджено позивачем та визнано відповідачем в письмових заявах, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 15653,16 грн. у встановлений термін, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умов Договорів № 5016 від 26.08.2008 р., № 105 та № 106 від 21.12.2005 р., № 335 від 31.03.80 р., № 330 від 28.09.10 р. та № 4 від 27.10.10 р., відповідач не виконав, а отже станом на день прийняття рішення у відповідача утворилась заборгованість за надані послуги в зазначеному розмірі, які позивач просив стягнути в позовній заяві та заявах про зміну розміру позовних вимог.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договорів № 5016 від 26.08.2008 р., № 105 та № 106 від 21.12.2005 р., № 335 від 31.03.80 р., № 330 від 28.09.10 р. та № 4 від 27.10.10 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договорами № 5016 від 26.08.2008 р., № 105 та № 106 від 21.12.2005 р., № 335 від 31.03.80 р., № 330 від 28.09.10 р. та № 4 від 27.10.10 р. у встановлений термін, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15653,16 грн. боргу за телекомунікаційні послуги, надані за вказаними договорами, підлягає задоволенню.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, будь-які застереження щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за Договорами № 5016 від 26.08.2008 р., № 105 та № 106 від 21.12.2005 р., № 335 від 31.03.80 р., № 330 від 28.09.10 р. та № 4 від 27.10.10 р. з підстав, зазначених у письмових заявах відповідача, відсутні, за наявності реальної можливості їх передбачення під час укладання вказаних договорів.

Також з боку відповідача відсутні будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договорів № 5016 від 26.08.2008 р., № 105 та № 106 від 21.12.2005 р., № 335 від 31.03.80 р., № 330 від 28.09.10 р. та № 4 від 27.10.10 р. на час їх підписання.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договорами №№ 5016, 105, 106, 335, 330, 4, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, посилання відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування плати за надані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно п.1 ч.2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.5.8 Договору № 52-70 та ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.03 р. № 1280-IV у разі несплати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим) споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані телекомунікаційні послуги у терміни, визначені умовами Договорів №№ 5016, 105, 106, 335, 330, 4, з урахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 441,34 грн. за період з 23.04.13 р. по 18.04.14 р., а також 3 % річних в сумі 373,40 грн. за період з 21.07.12 р. по 18.04.14 р. та інфляційні нарахування в сумі 504,88 грн. з серпня 2012 р. по березень 2014 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено наступне.

Оскільки розмір пені та відсотків річних заявлений позивачем до стягнення, відповідає вимогам зазначених вище норм Закону України "Про телекомунікації", цивільного законодавства та положенням Договорів, а також є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 441,34 грн. пені та 373,40 грн. відсотків річних підлягають задоволенню.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства в межах визначеного позивачем періоду з серпня 2012 р. по березень 2014 р., є більшим, ніж заявлено у позивача, і становить 509,88 грн.. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог в частині інфляційних нарахувань, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату наданих телекомунікаційних послуг, підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем - 504,88 грн.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 258, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 49, 78, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Сосницької районної державної адміністрації (16100, Чернігівська область, смт. Сосниця, вул. Б.Хмельницького, 28, код ЄДРПОУ 02147530, п/р 35411004002141 в ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18) в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 28, код ЄДРПОУ 01189425, р/р 26004439879 в ЧОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348) 15653,16 грн. боргу, 441,34 грн. пені, 373,40 грн. відсотків річних, 504,88 грн. інфляційних нарахувань та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 10 червня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон