Ухвала

від 29.04.2014 по справі 2а-5141/09/8/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року м. Київ К-23412/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Моторного О.А., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2а-5141/09/8/0170

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Санаторій "Алушта"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року Товариством до суду заявлений позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 11.12.2008 № 0000951502/0 та від 13.02.2009 № 0000951502/1, якими позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 21 896,67 грн. та фінансових санкцій - 6 569,01 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що податкова накладна, на підставі якої було сформовано податковий кредит, містять реквізити визначені Законом України "Про податок на додану вартість", які дають змогу ідентифікувати контрагента позивача, а тому певні порушення в заповнені податкової накладної ніяким чином не вплинули на право позивача формувати податковий кредит, а тому у податкового органу не було підстав стверджувати про заниження позивачем суми ПДВ.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що позивач завищив суму ПДВ, оскільки всупереч вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включив до складу податкового кредиту суми, що не підтверджені належно оформленими податковими накладними.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2008 по 30.09.2008, за підсумками якої складено акт від 10.12.2008 №1518/15-2/02651032. На підставі цього акта та за результатами адміністративного оскарження Державна податкова інспекція прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що полягало неправомірному включені ПДВ у сумі 21 896,70 грн. згідно податкової накладної від 01.09.2008 № 23, виданої ПП ПКФ "Комфортний сервіс", оскільки в ній недостовірно зазначено обов'язкові реквізити - місце розташування контрагента та номер свідоцтва платника ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди попередніх інстанції у цій справі керувався положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) (далі - Закон № 168/97ВР).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Тобто, підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Виходячи з норм пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.

З урахуваннями сутності заперечень податкового органу щодо непідвердження позивачем сформованого податкового кредиту у сумі 21 896,70 грн., судами попередніх інстанцій, під час дослідження податкової накладної від 01.09.2008 № 23, яка була видана на користь позивача з невірно зазначеними номером свідоцтва платника ПДВ та місцем розташування контрагента, встановлено, що вказана податкова накладна містить всі необхідні відомості, визначені пп.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97ВР, а зазначені недоліки не перешкоджають ідентифікувати контрагента позивача та встановленню достовірності фактичного здійснення господарських операцій, сплати ПДВ у складі ціни товару.

Крім того, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що на момент видачі податкової накладної від 01.09.2008 № 23, контрагент позивача ПП ПКФ "Комфортний сервіс", був платником ПДВ, що відповідає вимогам пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а недостовірно зазначені в податковій накладній реквізити контрагента (місце розташування та номер свідоцтва платника ПДВ) пояснюються отриманням ПП ПКФ "Комфортний сервіс" нового свідоцтва платника податків у зв'язку зі зміною адреси місцезнаходження.

Таким чином, судами встановлено, що спірна податкова накладна оформлена у відповідності до Закону № 168/97-ВР та не перешкоджає ідентифікувати контрагента позивача, а отже, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність включення до податкового кредиту суми ПДВ на підставі такої податкової накладної, є цілком обґрунтованими.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2а-5141/09/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді О.А. Моторний

А.О. Рибченко