Ухвала

від 20.05.2014 по справі 2а-14726/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Київ К/9991/81048/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року

у справі № 2а-14726/10/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003101702/0 від 08 листопада 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 11031/1702/НОМЕР_1 від 25 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003101702/0 від 08 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30 210,00 грн. (20 140,00 грн. - основний платіж, 10 070,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватною фірмою «ТТВ» та Приватним підприємством «Різнороб-2006».

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту з податку на додану вартість за проведеними з ПФ «ТТВ» господарськими операціями, контролюючий орган посилався на підписання спірних накладних від імені контрагента невстановленою особою, позаяк директор та головний бухгалтер ПФ «ТТВ» Ценіна Белла Данилівна виїхала за кордон 19 березня 2008 року та на територію України не поверталась, а за господарськими операціями, проведеними з ПП «Різнороб-2006», - відсутністю у виписаних ним податкових накладних відповідних відміток («X» в показниках, що не заповнюються), а також невідповідністю відображених позивачем сум податкового кредиту сумам податкових зобов'язань постачальника.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Водночас певні недоліки первинних документів та податкових накладних, зокрема, їх підписання невстановленою особою, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

В свою чергу, як з'ясовано судами та не заперечується відповідачем, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарів у ПФ «ТТВ» та ПП «Різнороб-2006» товарно-матеріальних цінностей (полотна нетканного, полотна холстопрошивного, запасних частин) засвідчується податковими та видатковими накладними, а також корінцями квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Також, підприємцем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження використання придбаного у контрагентів товару у власній господарській діяльності, а саме - його реалізації іншим суб'єктами господарювання (видаткові та податкові накладні, товарні чеки, банківські виписки, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей).

Що ж стосується доводів податкового органу про недоліки виписаних ПП «Різнороб-2006» на адресу позивача податкових накладних та невідповідність відображених ФОП ОСОБА_3 сум податкового кредиту сумам податкових зобов'язань постачальника як на підставу для виключення сформованих позивачем за проведеними з контрагентом господарськими операціями даних з податкового кредиту, то слід зазначити, що при оцінці відповідності заповнення податкових накладних вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату податковими накладними статусу належних податкових документів, якими вони є в силу підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавців, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Отже, відсутність відмітки «X» в показниках, що не заповнюються, не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарських операцій, за умови належного заповнення, як у розглядуваній ситуації, інших реквізитів податкових накладних та, відповідно, не тягне втрати ними статусу належних податкових документів.

Також, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Проте, вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.