Рішення

від 10.06.2014 по справі 908/1238/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/2714

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 Справа № 908/1238/14

м. Запоріжжя

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, ідентифікаційний код 05541120)

до відповідача: Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Дзержинського, 34/32, ідентифікаційний код 37963764)

про стягнення 31 210, 52 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Дігтяренко В.С., юрисконсульт, довіреність № 4 від 10.01.2014р.

від відповідача: не з'явився

ПуАТ "Бердянське ПТМ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отриману теплову енергію за договором купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 30.08.2012р. в сумі 35 010, 52 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 14.04.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 509, 526, 530, 549, 550, 611, 629, 655, 712 ЦК України, ст. 173, 174, 193, 230, 231, 275 ГК України, ст. 1, 12, 49, 61, 64 ГПК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1238/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.05.2014р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалами від 05.05.2014р. та від 20.05.2014р. розгляд справи відкладався на 20.05.2014р. та 10.06.2014р.

В судовому засіданні 10.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 13.06.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 10.06.2014р. представник позивача підтримав заяву від 06.06.2014р. № 1579 та просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 3 800, 00 грн. основної заборгованості у зв'язку зі сплатою та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за отриману теплову енергію за договором купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 30.08.2012р. № 1193 в сумі 31 210, 52 грн., з яких: 19 439, 48 грн. основний борг, 11 675, 13 грн. пені та 95, 91 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Пленуму Вищого господарського суд України в п. 3.11 постанови від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Заява позивача від 06.06.2014р. № 1579 про припинення провадження у справі в частині позовних вимог розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, за умовами договору від 30.08.2012р. № 1193 він зобов'язався в період опалювального сезону безперебійно відпустити теплову енергію на потреби опалення об'єктів відповідача, що розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Дзержинського, 34/32, а відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати за ці послуги не пізніше 20 числа наступного за звітним.

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується отриманими споживачем рахунками - актами для сплати та відсутністю актів - претензій з його боку.

Грошові зобов'язання за договором відповідач не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 19 439, 48 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідачу нараховано пеню та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідач в судове засідання 10.06.2014р. не з'явився.

05.06.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив від 02.05.2014р. № 24 в якому зазначено, що заборгованість Інституту перед позивачем за договором № 1193 від 30.08.2012р. станом на 02.06.2014р. становить 20 439, 48 грн.

З посиланням на те, що ним сплачено 2 800, 00 грн. за травень 2014р., відповідач просить суд надати можливість сплачувати заборгованість у розмірі 20 439, 48 грн. за умови розстрочення боргу, починаючи з 01.06.2014р. до 31.12.2014р., та сплачуючи помісячно 2 919, 93 грн.

Також відповідач не погоджується з розрахунком пені та просить зменшити нараховану позивачем пеню до 50 % та обмежити її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, а саме сумою 367,91 грн.

Крім того відповідач просить суд розглянути справу без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2014р. заперечив проти розстрочки боргу та пені з підстав, наведених у запереченнях щодо розстрочення боргу та пені від 30.04.2014р. № 1167 (а.с.38-39).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПуАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" (Постачальник) та Бердянським інститутом державного та муніципального управління Класичного приватного університету (Споживач) укладений договір купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 30.08.2012р. № 1193 за умовами якого Постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів Споживача, а Споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору, затверджених тарифів та виставленого рахунку (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що кількість теплової енергії, що відпускається Постачальником Споживачеві для опалення, визначається на підставі проектних теплових навантажень, наданих Споживачем, з урахуванням довголітніх температур зовнішнього повітря й тривалості опалювального періоду.

Тривалість опалювального сезону - 168 діб.

Проектне теплове навантаження на опалення організації - 53 501 ккал/година,

Орієнтовно відпуск теплової енергії складає 104, 969 Гкал.

Відповідно до п.п. 2.1.1 Договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити в опалювальний період безперебійний відпуск теплової енергії Споживачу, що відповідає діючим нормам та правилам.

Згідно п.п. 3.1.0 Договору, Споживач зобов'язаний здійснювати оплату в строки встановлені договором, на підставі виставлених рахунків, за тарифами, затвердженими в установленому порядку.

У відповідності до п. 4.1 Договору, кількість теплової енергії, відпущеної Споживачеві, визначається згідно до показань приладу обліку теплової енергії, встановленому у Споживача.

Пунктом. 4.6 Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться за діючими на день оплати тарифами (цінами).

Тарифи встановлені на день укладання Договору рішенням виконкому Бердянської міської ради № 95 від 14.02.2012р. "Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів.

Тариф на теплову енергію з 1 березня 2012р. становитиме:

- плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії (в опалювальний період) становить 717, 16 грн. з ПДВ;

- плата за приєднане теплове навантаження в місяць протягом року (абонентська плата) за 1 тис. ккал/годину становить 52, 34 грн. з ПДВ.

Плата за приєднане теплове навантаження проводиться щомісячно протягом року, незалежно від кількості спожитої теплової енергії.

Плата за фактично спожиту теплову енергію проводиться в опалювальний період.

Підпунктом 2.1.3 Договору передбачений обов'язок Постачальника інформувати Споживача про зміну тарифу на теплову енергію в установленому законодавством порядку.

Рішенням Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 14.02.2012р. № 95 "Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів" вирішено встановити двоставкові тарифи ПуАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" на послуги з опалення для бюджетних організацій та інших споживачів згідно з додатком, а саме:

з 01.03.2012р. вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії в опалювальний період для бюджетних організацій та інших споживачів становить 717, 16 грн., плата за приєднане теплове навантаження в місяць протягом року (абонентська плата) становить 52,34 грн. за 1 000 ккал/годину на місяць.

Рішенням Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 14.01.2014р. № 29 "Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів" вирішено:

1. Встановити двоставкові тарифи ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" на послуги з опалення для бюджетних організацій та інших споживачів згідно з додатком.

2. Дані тарифи ввести в дію згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.12.2013р. № 425 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" з 01.01.2014р.

3. Рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 14.02.2012р. № 95 "Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів" (крім пункту 3) визнати таким, що втрачає чинність з дня введення в дію тарифів, зазначених у додатку цього рішення (а.с.73).

Додатком до рішення № 29 від 14.01.2014р. для категорії "інші споживачі" визначено:

плата за приєднане теплове навантаження в місяць протягом року (абонентська плата) - 50,70 грн. за 1 000 ккал/год;

плата за спожиту теплову енергію в опалювальний період - 637, 90 грн. за 1 Гкал (а.с.74).

Рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 14.01.2014р. № 29 опубліковане 23.01.2014р. в місцевій газеті "Південна зоря". Отже, відповідач був проінформований про зміну тарифів у відповідності до п.п. 2.1.3 Договору.

За приписами п. 4.9 Договору, рахунок-акт виконаних робіт виписується до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Оплата проводиться Споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем (п.4.10 Договору).

Позивачем виконані всі умови договору купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 30.08.2012р. № 1193, що підтверджується рахунками - актами виконаних робіт на загальну суму 29 089, 48 грн., а саме: № 1193 від 31.12.2013р. на суму 10 757, 85 грн., № 1193 від 31.01.2014р. на суму 9 687, 94 грн., № 1193 від 28.02.2014р. на суму 8 643, 69 грн.

Підпунктом 2.2.5 Договору визначено, що показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів - претензій Споживача до Постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем.

Відповідачем не надано жодного акту - претензії до постачальника за зазначені в актах періоди, сума боргу за вказаний в них період позивачу не сплачена.

Відповідач до подання позову здійснив часткову оплату за надані послуги за вказаний період в сумі 5 850, 00 грн., що не заперечується відповідачем та не потребує доказуванню в силу ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Після подання позивачем позову до суду відповідачем здійснено часткову сплату за надані послуги на суму 3 800, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 254 від 11.04.2014р. на суму 1 000, 00 грн., № 276 від 21.05.2014р. на суму 1 000, 00 грн., № 286 від 27.05.2014р. на суму 1 000, 00 грн. та № 287 від 30.05.2014р. на суму 800, 00 грн.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати боргу до подання позову у розмірі 5 850, 00 грн., а також часткових оплат після подання позову до суду у розмірі 3 800, 00 грн., сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 19 439, 48 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 30.08.2012р. № 1193.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі що розглядається, рахунок-акт виконаних робіт виписується до 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.9 Договору).

Відповідно до п. 4.10 Договору, оплата проводиться Споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 30.08.2012р. № 1193, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Рахунки - акти виконаних робіт на суму 29 089, 48 грн. вважаються погодженими, оскільки показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів - претензій Споживача до Постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем (п.п. 2.2.5 Договору).

Тому вказані рахунки - акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи те, що Бердянський інститут державного та муніципального управління Класичного приватного університету не в повному обсязі виконав грошові зобов'язання перед позивачем за договором від 30.08.2012р. № 1193, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 19 439, 48 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підстави для припинення провадження в частині 3 800,00 грн. відсутні, оскільки позивач зменшив позовні вимоги і суд розглядає позов про стягнення з відповідача на користь позивача цієї зменшеної суми у розмірі 19 439,48 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 11 675, 13 грн. пені, та 95,91 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

В п.п. 5.3.4 договору купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 30.08.2012р. № 1193 сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг Споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж 100 % суми заборгованості. Пеня нараховується за шість місяців, що передують даті подання позову до суду.

В абзацах 3, 4 пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Статтею 1 Закону України від 20.05.1999р. № 686-XIV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідний правовий висновок стосовно нарахування пені на підставі Закону України від 20.05.1999р. № 686-XIV зробив Верховний Суд України у постанові від 16.04.2013р. № 3-6гс13, де зазначив наступне:

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановленою угодою сторін. але не більше 100 % загальної суми боргу.

Отже, цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормою частини 1 статті 1 Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку. Той факт, що сторони у Договорі зафіксували неустойку саме в тому розмірі, який встановлено Законом, не перетворює цю неустойку на договірну, що набуває обов'язковості за відсутності домовленості сторін про інше.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 11), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 10 757, 85 грн. за період з 21.01.2014р. по 09.02.2014р. (20 днів прострочки) пеня складає 2 151, 57 грн.;

від суми боргу 9 757, 85 грн. за період з 10.02.2014р. по 19.02.2014р. (10 днів прострочки) пеня складає 975, 79 грн.;

від суми боргу 8 757, 85 грн. за період з 20.02.2014р. по 26.02.2014р. (7 днів прострочки) пеня складає 613, 05 грн.;

від суми боргу 7 557, 85 грн. за період з 27.02.2014р. по 10.03.2014р. (12 днів прострочки) пеня складає 906, 94 грн.;

від суми боргу 6 907, 85 грн. за період з 11.03.2014р. по 24.03.2014р. (14 днів прострочки) пеня складає 967, 10 грн.;

від суми боргу 4 907, 85 грн. за період з 25.03.2014р. по 04.04.2014р. (11 днів прострочки) пеня складає 539, 86 грн.;

від суми боргу 9 687, 94 грн. за період з 21.02.2014р. по 04.04.2014р. (43 днів прострочки) пеня складає 465, 81 грн.;

від суми боргу 8 643, 69 грн. за період з 21.03.2014р. по 04.04.2014р. (15 днів прострочки) пеня складає 1 296, 55 грн.

Розраховуючи пеню суд приймає до уваги роз'яснення, надані в п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу за який здійснюється стягнення.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 11 616, 67 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 11 616, 67 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 58, 46 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 07.11.2011р. № 3-121гс11 в обґрунтування неправильного нарахування позивачем пені не приймається до уваги.

Оскільки в цій постанові зроблений правовий висновок стосовно нарахування пені за договором у відповідності до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В даному ж випадку пеню розраховано на підставі спеціального закону - Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", яким встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 30.08.2012р. № 1193 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем (а.с. 12), з урахуванням роз'яснень пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 10 757, 85 грн. за період з 21.01.2014р. по 09.02.2014р. (20 днів прострочки) 3 % річних складає 17, 68 грн.;

від суми боргу 9 757, 85 грн. за період з 10.02.2014р. по 19.02.2014р. (10 днів прострочки) 3 % річних складає 8,02 грн.;

від суми боргу 8 757, 85 грн. за період з 20.02.2014р. по 26.02.2014р. (7 днів прострочки) 3 % річних складає 5,04 грн.;

від суми боргу 7 557, 85 грн. за період з 27.02.2014р. по 10.03.2014р. (12 днів прострочки) 3 % річних складає 7,45 грн.;

від суми боргу 6 907, 85 грн. за період з 11.03.2014р. по 24.03.2014р. (14 днів прострочки) 3 % річних складає 7,95 грн.;

від суми боргу 4 907, 85 грн. за період з 25.03.2014р. по 04.04.2014р. (11 днів прострочки) 3 % річних складає 4,44 грн.;

від суми боргу 9 687, 94 грн. за період з 21.02.2014р. по 04.04.2014р. (43 днів прострочки) 3 % річних складає 34,24 грн.;

від суми боргу 8 643, 69 грн. за період з 21.03.2014р. по 04.04.2014р. (15 днів прострочки) 3 % річних складає 9,95 грн.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу 3 % річних в розмірі 94, 77 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 94, 77 грн. 3 % річних. В частині стягнення 3 % річних в розмірі 1, 14 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 7 місяців, заявлене у відзиві на позовну заяву від 28.04.2014р. № 68 та від 02.05.2014р. № 24, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, пунктом 6 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

В п.п. 7.1.2 постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 постанови згаданого пленуму ВГСУ визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття цих заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування клопотання про розстрочку судового рішення відповідач посилається на те, що Бердянський інститут державного та муніципального управління Класичного приватного університету сплачував за споживання теплової енергії на потреби опалення об'єкту в повному обсязі до 01.12.2013р. Заборгованість почала наростати із-за непомірно великих державних податків та порівняно з цим незначним надходженням коштів за навчання. Звіт про фінансові результати за 2013р. свідчить про збитковість підприємства.

Також відповідач зазначає, що він сплатив заборгованість за спожиту теплову енергію за травень 2014 року.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження обставин, про які йдеться у клопотанні, відповідач надав суду бухгалтерську довідку від 28.04.2014р., Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2013р. та докази часткової оплати суми боргу у розмірі 3 800, 00 грн.

Господарський суд вважає, що заявником не наведені переконливі доводи щодо наявності саме тих виняткових конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду про стягнення суми боргу або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

За змістом ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Ухвалюючи судове рішення в цій частині суд також приймає до уваги категоричні заперечення позивача проти надання відповідачу розстрочки, оскільки несплата заборгованості за теплову енергію негативно впливає на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Як вбачається з балансу підприємства позивача станом на 31.12.2013р. його кредиторська заборгованість становить 37 079 000 грн., дебіторська заборгованість складає 21 289 000 грн., збитки від провадження господарської діяльності становлять 7 112 000 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 % суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в підпункті 3.17.4 постанови від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надав судам такі роз'яснення:

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

Оцінюючи даний випадок порушення господарських зобов'язань відповідачем, суд не вважає його винятковим, оскільки боржником не доведено поважність причини неналежного виконання зобов'язання, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів.

Посилання відповідача на те що неповна сплата ним основного боргу не призвела до значних негативних наслідків у позивача, бо позивач щомісячно отримував та отримує кошти від відповідача, не приймається судом до уваги, оскільки відповідач не вжив всіх необхідних заходів для повного виконання зобов'язань.

Приймаючи рішення про розподіл господарських витрат, господарський суд враховує наступне.

Згідно абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 35 010, 52 грн. в частині 59, 60 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 34 950, 92 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 0,17 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 823, 89 грн. судового збору (99,83 % від належних до сплати 1 827, 00 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Дзержинського, 34/32, ідентифікаційний код 37963764) на користь Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, ідентифікаційний код 05541120) 19 439 (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 48 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 11 616 (одинадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 67 коп. пені, 94 (дев'яносто чотири) грн. 77 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) грн. 89 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 58 (п'ятдесят вісім) грн. 46 коп. пені та 1 (одна) грн. 14 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено13.06.2014р.

Суддя В.М. Соловйов