Постанова

від 21.05.2014 по справі 826/2943/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2014 року 14:48 № 826/2943/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Мінєєва М.В., Решетняк Н.Б., відповідача - Павліченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2014 року № 0000144230, № 0000164230, -

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 березня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» (далі - ТОВ «АСТЕЛІТ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2014 року № 0000144230, № 0000164230, прийнятих Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування ВП, відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності товариства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «РДІ ЛТД», що підтверджується складеними за її результатами первинними документами.

Окрім цього, позивач також зазначає, що висновки викладені в акті перевірки від 10 січня 20014 року № 1/42-10/22859846 є необ'єктивними та неповними, оскільки позивачем під час проведення перевірки контролюючим органом були перевірені всі первинні фінансово-господарські документи, що відображають реальність господарських операцій, та є підставою для формування податкового обліку товариства.

При цьому, вказаним актом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, які б позбавляли позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

За вказаних обставин, позивач вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000144230, № 0000164230 є протиправними, а отже - підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування ВП подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, в наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» (код за ЄДРПОУ 22859846) зареєстроване Виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів України міста Києва 12 грудня 1994 року, перереєстроване Солом'янською районною державною адміністрацією міста Києва 30 листопада 2005 року (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 10731050006005870). Місцезнаходження вказаного товариства: 03110, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Солом'янська, будинок 11, літера «А».

ТОВ «АСТЕЛІТ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16 грудня 1994 року за реєстраційним № 7280/4300 та станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в Міжрегіональному ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування ВП.

До видів діяльності ТОВ «АСТЕЛІТ» відносяться: 64.20.0 діяльність зв'язку; 45.21.4 будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу; 51.47.9 оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесена до інших групувань; 52.48.9 оптова торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань.

ТОВ «АСТЕЛІТ» є мобільним оператором «Life».

Згідно Свідоцтва від 08 лютого 2010 року № 100266993 ТОВ «АСТЕЛІТ» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 228598426584).

На підставі наказу від 09 грудня 2013 року № 807 та направлення від 09 грудня 2013 року № 665 Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування ВП проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» (код за ЄДРПОУ 22859846) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «РДІ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 32708050) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами проведення якої складено акт від 10 січня 2014 року № 1/4210/22859846.

В ході перевірки контролюючим органом встановлені порушення позивачем наступних вимог, зокрема:

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «АСТЕЛІТ» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 14 488 083 грн., в тому числі: 1 квартал 2011 року в сумі 1 145 480 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 2 457 444 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1 361 862 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 5 605 004 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 3 918 293 грн.;

- пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «АСТЕЛІТ» завищено податковий кредит на загальну суму 2 607 025 грн., в тому числі: за лютий 2011 року в сумі 206 890 грн., за квітень 2011 року в сумі 237 105 грн., за травень 2011 року в сумі 203 185 грн.. за червень 2011 року в сумі 3 586 грн., за вересень 2011 року в сумі 243 134 грн., за жовтень 2011 року в сумі 263 352 грн., за листопад 2011 року в сумі 258 512 грн., за грудень 2011 року в сумі 485 630 грн., за січень 2012 року в сумі 254 437 грн., за лютий 2012 року в сумі 206 835 грн., за березень 2012 року в сумі 244 386 грн.

15 січня 2014 року позивачем подано до податкового органу письмові заперечення (вих. № 201) на акт перевірки від 10 січня 2014 року № 1/4210/22859846, за результатами розгляду яких рішенням від 21 січня 2014 року № 1699/10/42-334 відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

23 січня 2014 року Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування ВП, на підставі Акта перевірки від 10 січня 2014 року № 1/4210/22859846 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «П» № 0000164230, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ та відповідно до пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, ТОВ «АСТЕЛІТ» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 487 083 грн.00 коп.;

- форми «Р» № 0000144230, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ та відповідно до пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «АСТЕЛІТ» за платежем: податок на додану вартість - 14010100, на загальну суму 3 096 098,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 607 025,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 489 073,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням від 20 лютого 2014 року № 3334/6/99-99-10-01-15 скаргу ТОВ «АСТЕЛІТ» залишило без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000144230, № 0000164230 - без змін.

Незгода з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти вказані чинними на момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача стала постанова слідчого від 14 жовтня 2013 року про призначення виїзної документальної перевірки ТОВ «Астеліт» (код за ЄДРПОУ 22859846) по взаємовідносинам з ТОВ «РДІ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 32708050) за 2011-2012 роки щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, прийнята в рамках кримінального провадження № 32012110000000103, порушеного щодо службових осіб ТОВ «РДІ ЛТД» (код за ЄДОПОУ 32708050) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що між ТОВ «АСТЕЛІТ» та ТОВ «РДІ ЛТД» були укладені такі договори, як:

- договір на послуги супроводження та утримання сайтів від 01 вересня 2009 року № АТ09- USE-629;

- договір з підтримки мереж радіозв'язку від 01 жовтня 2010 року № АТ10UMA2532;

- договір на послуги супроводження сайтів від 01 жовтня 2010 року № АТ10USE2533;

- договір про технічне обслуговування та експлуатацію обладнання ТОВ «АСТЕЛІТ» від 11 квітня 2011 року №АТ11USE1043.

Окрім цього, з акту перевірки вбачається, що при виконанні вищевказаних договорів ТОВ «РДІ ЛТД» залучало до виконання робіт та надання послуг для ТОВ «Астеліт» наступні підприємства: ТОВ «НВСП «Магнолія» (код за ЄДРПОУ 36821166), ТОВ «АЛЬКОР-НИК» (код за ЄДРПОУ 37278998), ТОВ «АЛЬФА-К» (код за ЄДРПОУ 35817379), ТОВ «Центргаз» (код за ЄДРПОУ 31946188).

При цьому, відповідач вважає, що вказані договори укладені позивачем з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків мають ознаки нереальності здійснення.

У той же час, на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «РДІ ЛТД» позивачем суду надано: копії вказаних договорів з додатковими угодами, податкові накладні, видаткові накладні, специфікації, переліки робіт з технічного обслуговування, акти виконаних робіт, акти надання послуг з додатками та технічну документацію.

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем в підтвердження вказаних висновків використано:

- акт від 25 вересня 2013 року № 1338/26-55-22-08/32708050 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РДІ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 32708050) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «НВСП «Магнолія» (код за ЄДРПОУ 36821166) за період з 01 вересня 2011 року по 31 січня 2013 року. Згідно даних вказаного акту ОСОБА_4 (директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ «ПВСП «Магнолія»), який був допитаний в якості свідка 04 січня 2013 року, зазначив, що до діяльності ТОВ НВСП «Магнолія» не має жодного відношення, вказане товариство зареєстрував за винагороду, будь-яких дій по видачі довіреностей від свого імені не видавав, рахунків в банках не відкривав. Окрім цього, вказаним актом перевірки також встановлено відсутність у ТОВ «ПВСП «Магнолія» об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціям з придбання робіт (послуг) на підставі чого податковим органом зроблено висновок про відсутність поставок товарів по ланцюгу постачання від ТОВ «ПВСП «Магнолія» до ТОВ «РДІ ЛТД»;

- акт від 06 лютого 2013 року № 507/22-4/32708050 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РДІ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 32708050) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Центргаз» (код ЄДРПОУ 31946188) за період з 01 лютого 2012 року по 31 травня 2012 року. Відповідно до вказаного акту, податковим органом, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Центргаз» під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки первинних документів бухгалтерського обліку щодо його фінансово-господарської діяльності, встановлено відсутність поставок товарів по ланцюгу постачання від ТОВ «Центргаз» до ТОВ «РДІ ЛТД» за лютий - травень 2012 року та відповідних поставок від останнього до контрагентів-покупців.

Окрім цього, суду надано представником відповідача акт від 21 червня 2012 року № 2026/22-4/32708050 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РДІ ЛТД» (код за ЄДРПОУ 32708050) щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «АЛЬКОР-НИК» (код за ЄДРПОУ 37278998) за лютий 2011 року та ТОВ «АЛЬФА-К» (код ЄДРПОУ 35817379) за квітень, травень 2011 року», висновками якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій за перевіряємий період, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України. На підставі вказаних відомостей, податковий орган дійшов висновку про не підтвердження задекларованих ТОВ «РДІ ЛТД» податкових зобов'язань з ПДВ за лютий, квітень, травень 2011 року та задекларованого кредиту з ПДВ по контрагентам-постачальникам ТОВ «АЛЬКОР-НИК» та ТОВ «АЛЬФА-К».

Суд звертає увагу, що відповідно до вказаних актів звірки ТОВ «АЛЬКОР-НИК» та ТОВ «АЛЬФА-К» за місцем реєстрації відсутні, відсутні необхідні умови для введення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічних персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Окрім цього, відповідно до пояснень Полянського В.А. (директора ТОВ «АЛЬФА-К»), останній до діяльності вказаного товариства ніякого відношення не має, зареєстрував його за винагороду, ніяких документів не підписував, наміру займатися фінансово-господарською діяльністю ТОВ «АЛЬФА-К» не мав.

Виходячи з аналізу встановлених під час розгляду справи фактів, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені статтею 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, правомірно ґрунтувалися на актах перевірок та актах складених за наслідками заходів щодо проведення зустрічних звірок його контрагента.

Окрім цього, суд зазначає, що перевірка позивача здійснювалася відповідачем за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Відповідно до наданих позивачем копій фінансово-господарських документів, їх було підписано від ТОВ «РДІ ЛТД» ОСОБА_6, який згідно даних ЄДРПОУ є керівником вказаної юридичної особи та ОСОБА_8, яка мала право їх підпису без довіреності.

Суд зазначає, що матеріали справи містять податкові накладні та інші документи, складені після 12.07.2011 року, які містять підписи ОСОБА_6.

У той же час, згідно даних інформації Державної прикордонної служби України від 24.10.2013 року № 3954/9/26-15-09-0211 громадянин Туречини ОСОБА_6 з 12.07.2011 року в Україні не перебував.

Таким чином, підписання зазначених вище документів ОСОБА_6 не може відповідати дійсності.

З метою з'ясування фінансово-господарської діяльності позивача судом у судове засідання викликалися для дачі пояснень, як свідки ОСОБА_6 (директор ТОВ ТОВ «РДІ ЛТД») (за наявною в матеріалах справи інформацією про останнє місце реєстрації в Україні) та ОСОБА_8. ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, в той час, як ОСОБА_8 дала суду пояснення про те, що вона була заступником директора ТОВ «РДІ ЛТД» та під час відсутності директора ОСОБА_6 мала права підпису фінансово-господарських документів підприємства. ОСОБА_8 підтвердила факт підписання нею первинних документів з ТОВ «АСТЕЛІТ» та іншими контрагентами, втім не дала суду жодних пояснень стосовно обставин фінансово-господарської ТОВ «РДІ ЛТД», а також порядку виконання умов заключних договорів з позивачем та іншими підприємствами, які були залучені для поставки товарів (послуг), у зв'язку з чим, її пояснення не можуть бути прийняті судом як доказ щодо підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «РДІ ЛТД».

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з висновком податкового органу щодо здійснення ТОВ «РДІ ЛТД» діяльності спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам.

Суд також не може прийняти до уваги посилання представника позивача на постанову від 01 квітня 2014 року про закриття кримінального провадження № 32014100000000014, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального провадження відносно службових осіб ТОВ «Астеліт», передбаченого ч. 1 та 2 ст.212 КК України, оскільки вказана постанова органу досудового слідства не має для суду преюдиційного значення. У той же час, надаючи оцінку вказаному рішенню, суд зазначає, що воно прийнято в іншому кримінальному провадженню, ніж те у якому призначалась перевірка.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що в сукупності з зазначеними вище письмовими доказами, наданими відповідачем, доводить факт неможливості реального виконання угод такими контрагентами позивача.

Також суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт) виданих вказаним вище контрагентом не є безумовною підставою для віднесення їх сум до податкового кредиту, оскільки відомості зазначені в них, не підтверджені, як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту та валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2011 року, де суд підтримуючи позицію податкового органу вказав на неправомірність надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій факту не підписання первинних документів особою, що в них вказана.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що зменшення відповідачем ТОВ «АСТЕЛІТ» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 487 083, 00 коп. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 096 098, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає (2 607 025, 00 грн. - основний платіж; 489 073, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000144230, № 0000164230 скасовані бути не можуть.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частину 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача судовий збір у розмірі 4 384,80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄРДПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 травня 2014 року.