Постанова

від 10.06.2014 по справі 914/209/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа № 914/209/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДКОМ ЮА" б/н б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2014р.

у справі №914/209/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАКО ПРЕМІУМ", м. Васильків Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДКОМ ЮА", смт. Красне Буського району Львівської області

про стягнення 168 103,92грн.

За участю представників ( за первісним позовом ):

від позивача : не з'явився;

від відповідача : Штендер М.В. - представник;

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.03.2014 р. у справі № 914/209/14 ( суддя Іванчук С.В. ) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ЛЕНДКОМ ЮА" на користь ТОВ "ЛАКО ПРЕМІУМ" 123 641,74грн. пені, 23 930,66грн.- 3% річних, в решті позову відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДКОМ ЮА" подано апеляційну скаргу б/н б/д, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення 123 641, 74 грн. пені та 2 951,44 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "ЛЕНДКОМ ЮА" 123 641, 74 грн. - пені відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального права, які стосуються тривалості та порядку перебігу строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

Скаржник вважає, що встановлення строку позовної давності вказівкою на подію, тим більше на подію про яку не можна стверджувати, що вона настане неминуче, суперечить чинному законодавству України. До вимог позивача про стягнення пені повинен застосовуватися строк позовної давності, який передбачений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Також, скаржник вважає, що оскільки строк виконання зобов»язань за невиконання яких була нарахована пеня настав в період з 02.09.2011р. по 01.11.2011р., отже граничний строк позовної давності про стягнення пені закінчився 01.11.2012р.

ТОВ "ЛАКО ПРЕМІУМ" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 17.03.2011р. між ТОВ "ЛАКО ПРЕМІУМ" (позивач) та ТОВ "ЛЕНДКОМ ЮА"(відповідач) укладено договір купівлі -продажу на умовах відстрочення платежу №17- 03/ЛД, згідно із п.1.1,1.2 договору, цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі - Товар), що вказані у нижченаведеній таблиці на умовах відстрочення платежу, предметом якого є товар який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому (а.с.19-21).

Згідно із п.1.3. договору сума договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №17-03/ЛД від 17.03.2011р. складає 10 706 134грн. 44коп.

За умовами п.2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у договорі та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжності даних у Договорі щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Відповідно до п.2.2. та п.2.3. договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Надалі, 05.05.2011р. між ТОВ "ЛАКО ПРЕМІУМ" та ТОВ "ЛЕНДКОМ ЮА" укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №17-03/ЛД від 17.03.2011р.(а.с.22).

Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти п.1.3 договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №17-03/ЛД від 17.03.2011р. у наступній редакції: сума договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №17-03/ЛД від 17.03.2011р. становить 19 933 224грн. 00коп. Також сторони погодили викласти п.5.2. договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №17-03/ЛД від 17.03.2011р. у наступній редакції:

- 5,37%. що становить 1 070 613,44грн. від суми договору - оплатити до 07.04.2011р.

- 10,51%. що становить 2 095 845,56грн. від суми договору - оплатити до 01.09.2011р.

- 42,05%. що становить 8 383 382,50грн. від суми договору - оплатити до 01.10.2011р.

- 42,05%, що становить 8 383 382,50грн. від суми договору - оплатити до 01.11.2011р.

Пунктами 8.2-8.3 договору сторони узгодили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, що узгоджується з нормами, закріпленими в статтях 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сторони домовились, відповідно до ст.259 ЦК України про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2012р. у справі №5015/1402/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012р., з ТОВ "ЛЕНДКОМ ЮА" на користь ТОВ "ЛАКО ПРЕМІУМ", зокрема на виконання спірного договору, стягнуто заборгованість за поставлені товари на суму 6 083 410,56грн., 485 196,91грн. пені, 93 925,48грн. - 3% річних, 59 583,87грн. інфляційної складової боргу та 304 170,53грн. штрафу. Даним рішенням зокрема встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №17-03/ЛД від 17.03.2011р., ТОВ "ЛАКО ПРЕМІУМ" передано, а ТОВ "ЛЕНДКОМ ЮА" отримано товар на загальну суму 20 754 024,00грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.103-138).

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2012р. у справі №914/625/13-г, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013р., частково задоволено позовні вимоги ТОВ "ЛАКО ПРЕМІУМ", стягнуто з ТОВ "ЛЕНДКОМ ЮА" 3% річних в сумі 157 570,31грн., 788 516,38грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Як вбачається із матеріалів справи та рішень господарського суду Львівської області від 14.06.2012р. у справі №5015/1402/12 та від 28.03.2012р. у справі №914/625/13-г, які набрали законної сили, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат проводилося у період з 02 листопада 2011 року по 14 березня 2012 року, (у справі №5015/1402/12) та за період з 15.03.2012р. по 24.01.2013р.(у справі №914/625/13-г).

Згідно із ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи наведене, умови договору №17-03/ДЦ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 17.03.2011 року та додаткової угоди №1 від 05.05.2011р., позивач зазначає, що відповідач припустився прострочення платежів у наступні періоди : з 02.09.2011р. по 15.09.2011р. на суму 1 595 845,56грн. (2 095 845,56грн. (які відповідач повинен був сплатити у строк до 01.09.2011р.) - 500 000,00грн. (сплачених 01.09.2011р.) = 1 595 845,56грн.); з 17.09.2011р. по 06.10.2011р. на суму 1 495 845,56грн. (1 595 845,56грн. (залишок суми від 2095845,56грн., які відповідач повинен був сплатити у строк до 01.09.2011р.) - 100 000,00грн. (сплачених 16.09.2011р.) = 1 495 845,56грн.; 1 495 845,56грн. - 2 000 000,00грн. (сплачених 07.10.2011р.) = 504 154,44грн. (сума коштів, яка зарахована в 8 383 382,50грн., які відповідач повинен був сплатити у строк до 01.10.2011р.); з 02.10.2011р. по 06.10.2011року, на суму 8 383 382,50грн., (8 383 382,50грн., - сума, яку відповідач повинен був оплатити у строк до 01.10.2011р.); з 08.10.2011р. по 01.11.2011р. на суму 7 879 228,06грн. (8 383 382,50грн. (сума, яку відповідач повинен був оплатити у строк до 01.10.2011р.) - 504 154,44грн. (частина суми від 2 000 000,00грн., сплачених 07.10.2011р.) = 7 879 228,06грн. Враховуючи наведені обставини, за прострочення платежів, позивач за період з 02.09.2011р. по 01.11.2011р. провів нарахування пені та 3% річних .

Вищенаведене скаржником не спростовано, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження здійснення своєчасних оплат, у спірному періоді.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 відзначив, що нарахування штрафних санкцій триває протягом шести місяців, проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до ст..256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність статтею 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за правилами частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Як зазначалось вище п.8.3 договору сторони встановили, що відповідно до ст.259 ЦК України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Як вбачається із змісту постанови Вищого господарського суду України від 29.08.2013р. у справі №914/625/13-г (а.с.223-225), стягнуту за рішенням суду суму 7 090 667,35грн. ТОВ "ЛЕНДКОМ ЮА" оплатило платіжним дорученням від 25.01.2013р.. Окрім того, узгоджуючи умови договору купівлі-продажу №17-03/ЛД від 17.03.2011р. сторони пунктом 8.3 цього договору передбачили подію, після настання якої починається перебіг строку позовної давності, а саме: повне виконання сторонами договірних зобов'язань. При цьому, сторони не могли обмежити цю подію роками, місяцями, днями, оскільки не могли передбачити її настання через поведінку контрагента (учасника) цього договору. Тому, як зазначає суд касаційної інстанції, в даному випадку початком перебігу строку позовної давності для стягнення пені за затримку розрахунків є дата проведення остаточних розрахунків за товари, а саме : 25.01.2013р.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи те, що позовна заява до суду подана 17.01.2014р. (згідно поштового штемпеля на конверті та отримана судом 23.01.2014р. згідно печатки канцелярії суду) та враховуючи обставини встановлені у постанові Вищого господарського суду України від 29.08.2013р. у справі №914/625/13-г , відсутні підстави вважати строк позовної давності таким, що сплив.

Отже, позивачем правомірно проведено за період з 02.09.2011р. по 01.11.2011р. у даному спорі (справа №914/209/14) розрахунки пені в розмірі 123 641,74грн. та 3% річних в розмірі 23 930,66грн.

Щодо позовних вимог в частині нарахування 3% річних на неустойку яка була стягнена рішеннями господарського суду Львівської області від 14.06.2012р. у справі №5015/1402/12 і від 28.03.2012р. у справі №914/625/13-г судова колегія зазначає наступне..

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, обов'язок сплатити неустойку за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст.509 ЦК України, тому що штраф та пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

За положеннями ч.2 ст.625 ЦК України боржник. який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимоги кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а такою три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Стаття 625 ЦК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність. Внаслідок прийняття рішень господарським судом Львівської області від 14.06.2012р. у справі №5015/1402/12 і від 28.03.2012р у справі №914/625/13-г , якими було стягнуто штраф та пеню, правова природа неустойки з прийняттям рішень не змінилася, штраф та пеня у грошове зобов'язання не перетворилися, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст.625 ЦК України.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення 3% річних в сумі 15 039,39грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 492,13грн, які нараховані на неустойку задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що судом першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об»єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; суд дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізув відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин судом першої інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано норми матеріального права, а саме норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини та мотивовано відмовлено у задоволено позовні вимоги в частині стягнення 123 641,74грн. пені та 23 930,66грн. - 3% річних..

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно віднести на скаржника відповідно до ст.49 ГПК України.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2014 р. у справі № 914/209/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.06.2014р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Гриців В.М.

Суддя Орищин Г.В.