Постанова

від 10.06.2014 по справі 904/856/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 року Справа № 904/856/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Дарміна М.О., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання : Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Осауленко В.М., довіреність № б/н від 04.04.14, представник;

від відповідача: не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хліб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі №904/856/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер", смт.Балабино, Запорізька обл.

до публічного акціонерного товариства "Хліб", м.Дніпропетровськ

про стягнення 106539грн.68коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі №904/856/14 (суддя Панна С.П.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер" (далі-ТОВ"Агро Лідер") задоволено частково, з публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Хліб" на користь позивача стягнуто 79920грн. основного боргу та 3045грн.68коп. пені, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо порушення відповідачем зобов 'язань за договором поставки №4/7/13 від 07.06.2013р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару;

- при відмові в задоволенні решти позову господарський суд зазначав, що позивачем не доведено причинно-слідчий зв 'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками у вигляді упущеної вигоди;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ"Хліб" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про суперечність суми заборгованості внаслідок одностороннього її розрахунку позивачем, про те, що товарно-транспортна накладна від 07.12.2013р. та видаткова накладна №РН-000537 від 07.12.2013р., якими позивач підтверджує факт поставки, складені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки з боку покупця підписані невстановленою особою, в накладних відсутні відомості стосовно довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей, у зв 'язку з чим, є неможливим ідентифікувати особу, яка підписала накладну та отримала товар, про те, що в процесі інвентаризації зобов 'язань ПАТ"Хліб" борг перед позивачем свого документального підтвердження відповідно до первинних документів не знайшов, оскільки з боку отримувача стоїть лише підпис та не має посилання на номер і дату довіреності, про те, що позивач не надав суду будь-якого документа, який би підтверджував факт звернення до відповідача для визнання боргу та ухилення останнього від підписання акта звірки взаєморозрахунків між сторонами, а також про те, що документи, які були надані позивачем не можуть бути належними доказами, які підтверджують заборгованість відповідача;

- представник скаржника в судове засідання не з 'явився, про час і місце засідання скаржник повідомлений належним чином;

- представник позивача вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, в письмових поясненнях позивач посилається на представлення господарському суду всіх документів, необхідних для вирішення спору, на те, що на підставі виданого господарським судом наказу Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського управління юстиції 14.05.2014р. було відкрито виконавче провадження, а також на те, що 26.05.2014р. ПАТ"Хліб" перерахувало на рахунок ТОВ"Агро Лідер" всю суму заборгованості та пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2013р. ПАТ"Хліб" (покупцем) та ТОВ"Агро Лідер" (постачальником) укладено договір поставки №4/7/13, на підставі якого постачальник зобов'я-зався поставити у власність покупця борошно пшеничне (далі-товар), а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п.5.2 договору покупець зобов 'язаний сплатити суму грошових коштів за фактично прийнятий товар протягом 10 банківських днів з моменту поставки та підписання сторонами відповідних документів, які підтверджують поставку товару.

П.6.5 договору встановлена відповідальність покупця за прострочку в оплаті прийнятого товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період заборгованості за кожен день прострочення.

В п.6.6 договору сторонами узгоджено, що сплата неустойки не звільняє останніх від обов 'язку повного відшкодування збитків та від виконання своїх зобов 'язань по договору в повному обсязі.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу борошно пшеничне в кількості 30000кг загальною вартістю 80100грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000537 від 07.12.2013р. (а.с.39).

Відповідач порушив умови договору, оплата вартості отриманого товару здійснена ним частково.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 79920грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою позивач нарахував пеню в сумі 3045грн.68коп. за період з 22.12.2013 по 07.04.2014р.р..

Докази погашення вказаної суми заборгованості в матеріалах справи відсутні та відповідачем в процесі розгляду справи не надані.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст.629 Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем умов договору поставки №4/7/13 від 07.06.2013р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару та ненадання ним належних доказів, які б спростовували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 79920грн. та пені в сумі 3045грн.68коп..

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст.623 названого Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З наведеними нормами кореспондуються положення ст.ст.224-226 Господарського кодексу України.

Таким чином, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, пов'язане з обмеженням його інтересів як учасника правовідносин та виражене у понесенні ним витрат, у втраті або пошкодженні його майна та у втраті доходів, які він мав отримати.

При цьому збитки поділяються на два види, а саме: збитки, які виражаються у зменшенні майнової маси, що була в наявності у потерпілої особи (втрата або пошкодження майна, понесені витрати) та збитки, які виражаються у ненадходженні до кредитора того майна, яке мало до нього надійти, тобто неотриманий доход.

Отже, під упущеною вигодою слід розуміти таку втрату очікуваного збільшення (приросту) в майні, яке засновано на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошових сум, якщо б зобов'язання було виконано боржником.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе лише при наявності таких елементів правопорушення як наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також вина боржника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів звільняє боржника від відповідальності.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 ст.34 Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо досліджуваної справи, то обов'язок доведення обставин по наявності збитків у вигляді упущеної вигоди покладався безпосередньо на позивача.

Проте, належні докази в обґрунтування відповідних обставин позивачем не надані.

Так, в матеріалах справи відсутні договори, на підставі яких позивач мав закупити 44.4т пшениці, докази які б підтверджували обставини по отриманню з цієї кількості пшениці 31.8т борошна і 12.43т висівок, докази в підтвердження ціни висівок та борошна. Не надані також позивачем і докази укладення договорів з подальшого продажу відповідних товарів, договорів на закупівлю у позивача пшениці протягом 8 тижнів та отримання прибутку в сумі 188592грн., тощо.

Отже, факт наявності збитків в сумі 23574грн. позивачем в установленому порядку належни-ми та допустимими доказами не підтверджений, причинний зв 'язок між протиправною поведін-кою відповідача і збитками не доведено.

З огляду на викладене господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Доводи скаржника колегією суддів не прийняті до уваги.

Згідно з абз.3 п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

У видатковій накладній №РН-000537 від 07.12.2013р. (а.с.39) підпис особи, яка отримала товар завірено штампом ПАТ"Хліб", що в повній мірі підтверджує факт поставки цього товару безпосередньо названому товариству.

Керуючись ст.ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі №904/856/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя М.О.Дармін

Суддя І.М.Подобєд

Повна постанова складена 16.06.2014р