Ухвала

від 03.06.2014 по справі 2а-8104/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р. Справа № 86/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІОКС» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова №0002072321 від 31.08.2010 року, №0002082321 від 31.08.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ «МАРІОКС» 09.09.2010 р. звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Синівському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002072321 від 31.08.2010 року, №0002082321 від 31.08.2010 року. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова №0002072321 від 31.08.2010 року, №0002082321 від 31.08.2010 року.

В позові ТзОВ «МАРІОКС» покликається на те, що ними правомірно включено до складу валових витрат вартість товарів, придбаних у ТзОВ «СЛАВІР» та, відповідно, не було занижено суму податку на прибуток в І кварталі 2010 року. У звязку із відсутністю порушення у формуванні складу валових витрат по придбанню товару у ТзОВ «СЛАВІР», право на податковий кредит на суму ПДВ від господарських операцій із названим підприємством було використано правомірно, заниження ПДВ в лютому та березні 2010 року не було.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2010 року позов ТзОВ «МАРІОКС» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова №0002072321 від 31.08.2010 року, №0002082321 від 31.08.2010 року - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова №0002072321 від 31.08.2010 року і №0002082321 від 31.08.2010 року.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного у ТзОВ «СЛАВІР»товару, в тому числі на суму 657435 грн. (без ПДВ) за 2008 рік, вважаючи, що правочин, який було укладено між позивачем та ТзОВ «СЛАВІР»є нікчемним, таким що не створює правових наслідків, операції є безтоварними, документи, що підтверджують поставку товару відсутні, а тому позивач не мав права на формування валових витрат і на податковий кредит.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов ТзОВ «МАРІОКС» суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону,- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період, що перевірявся, було надано податкові накладні, виписані ТзОВ «СЛАВІР», які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що між ТзОВ «МАРІОКС»і ТзОВ «СЛАВІР»(м. Львів) було укладено Договір купівлі-продажу №07815 від 15.07.2008 року, за яким ТзОВ «СЛАВІР» здійснювало поставку товару (будівельних матеріалів, фітингів оцинкованих, запірної арматури, сантехнічних виробів та ін.) на користь ТзОВ «МАРІОКС». За період, що перевірявся, ТзОВ «МАРІОКС»було отримано від ТзОВ «СЛАВІР» визначений (погоджений) Договором №07815 від 15.07.2008 року товар на загальну суму 788921,54 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується, як представленими позивачем первинними документами, - накладними про відвантаження товару в асортименті, так і матеріалами перевірки, а зокрема Акту перевірки.

Посилання представника відповідача на неналежність зазначених накладних через відсутність на них відбитку печатки ТзОВ «МАРІОКС» не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно із ст. 62 ГК України,- підприємство має печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Згідно із ст. 181 ГК України,- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, що відповідає вимогам щодо письмової форми правочину, визначеним ст. 207 ЦК України. При цьому, слід зазначити, що представлені суду видаткові накладні не є самостійними правочинами в розумінні чинного цивільного законодавства, оскільки не відповідають ознакам правочину, передбаченим ст. 202 ЦК України, а лише свідчать про виконання Договору (правочину) купівлі-продажу. Таким чином, вимога щодо відбитку печатки може існувати лише щодо господарських договорів. Договір купівлі-продажу №07815 від 15.07.2008 року містить відбиток печатки ТзОВ «МАРІОКС».

Вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не передбачено обов'язкової наявності відбитку печатки на первинних документах, до числа яких відносяться і товарні (видаткові) накладні. Крім того, всі представлені видаткові накладні містять інформацію про те, що товар отримував представник ТзОВ «МАРІОКС» згідно із довіреністю (із зазначенням відповідної серії, номеру і дати довіреності).

Згідно із Інструкцією Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, - відпуск підприємствами товарів та ін. ТМЦ допускається лише на підставі довіреності за формою і змістом, передбаченими Інструкцією, або, при централізовано-кільцевих перевезеннях, на підставі письмового повідомлення про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей. При цьому, поставка товару ТзОВ «СЛАВІР»на користь ТзОВ «МАРІОКС»не відповідає ознакам централізовано-кільцевого перевезення, визначеним зокрема в листі Міністерства фінансів України від 05.03.2002 року №053-2930), а відтак довіреність є обов'язковим документом на отримання товару. Використання довіреності, оформленої у відповідності до вимог вищевказаної Інструкції, не передбачає засвідчення підпису особи, яка отримує ТМЦ згідно із цією довіреністю, печаткою підприємства або в інший спосіб.

Згідно із п. 3 вказаної Інструкції,- бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Журнал реєстрації довіреностей із відображенням фактів видачі бланків довіреностей, використаних для отримання товару від ТзОВ «СЛАВІР», позивачем представлено. Посилання відповідачем у своїх письмових запереченнях проти позову на те, що позивачем не доведено факту поставки товару саме на виконання умов Договору купівлі-продажу №07815 від 15.07.2008 року спростовується матеріалами справи та чинним законодавством України. Так, на стор. 19 Акта перевірки зазначено про те, що до перевірки було надано документи, в т.ч. і договір, який вказує, що постачальником підприємства у період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року було ТзОВ «СЛАВІР». У відповідності до ст. ст. 67, 174, 264 і 265 ГК України,- при здійсненні господарських операцій з поставки продукції (товарів) в межах діяльності суб'єктів господарювання укладення договору є обов'язковим. Суду не представлено інших, ніж Договір купівлі-продажу №07815 від 15.07.2008 року, господарських договорів, що обґрунтовують взаємовідносини між ТзОВ «МАРІОКС»і ТзОВ «СЛАВІР»з купівлі-пролажу чи поставки товарів.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону,- до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Товар, зазначений у Договорі №07815 від 15.07.2008 року, отримувався ТзОВ «МАРІОКС»з 04.08.2008 року по 30.10.2008 року, що підтверджується вищевказаними накладними від №РН-8-04037 від 04.08.2008 року до №РН-10-3017 від 30.10.2008 року. Відповідачем не заперечується факт того, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні та Договір купівлі-продажу, будучи первинними документами, та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не суперечать вимогам ст. ст. 1 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені із дотриманням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом МФУ від 24.05.1995 року №88 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704. Оплата отриманих від ТзОВ «СЛАВІР»товарів здійснена ТзОВ «МАРІОКС»в обсязі 788651,44 грн., що підтверджується матеріалами перевірки і не оспорюється сторонами.

На підставі Акта перевірки (стор. 6-15 акту) та представлених позивачем первинних документів було встановлено те, що ТзОВ «МАРІОКС»було реалізовано придбані у ТзОВ «СЛАВІР»товари іншим суб'єктам господарювання, а відтак використано у власній господарській діяльності і таке використання впливає на її показники.

Згідно із п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів,а для робіт (послуг)- дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Оскільки згадані первинні документи є підставою для оприбуткування придбаних товарів, оплату проведено в повному обсязі,- відображення ТзОВ «МАРІОКС»операцій з придбання товарів у ТзОВ «СЛАВІР»в складі власних валових витрат у податковій звітності за 2008 року є правомірним.

Щодо обставин безтоварності господарських операцій, то в матеріалах справи наявні копії документів: видаткових накладних, Журналу реєстрації довіреностей, Договору купівлі-продажу, Акта перевірки, які в своїй сукупності вказують на протилежне.

Із врахуванням положень ч.ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України, 11.10.2010 року та 25.10.2010 року судом оголошувалась перерва для ознайомлення із матеріалами справи і, відповідно, надання відповідачем, в порядку передбаченому ч. 2 ст. 71 КАС України, доказів в підтвердження обставин безтоварності господарських операцій та нікчемності угод, укладених між ТзОВ «СЛАВІР»та ТзОВ «МАРІОКС», які порушують публічний порядок. Інших, ніж Акт перевірки, належних та допустимих доказів, які б вказували на безтоварність згаданих господарських операцій, відповідачем особою, на яку законодавець, в даному випадку, покладає обов'язок доказування, не представлено.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність Договору купівлі-продажу №07815 від 15.07.2008 року, укладеного між ТзОВ «СЛАВІР»та ТзОВ «МАРІОКС» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України,- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В Акті перевірки зазначено, що Договір купівлі-продажу №07815 від 15.07.2008 року, укладений між ТзОВ «СЛАВІР»та ТзОВ «МАРІОКС»є нікчемний, оскільки порушує публічний порядок. Аналогічну позицію займає відповідач в своїх запереченнях проти позову. Мотиви нікчемності зазначеного правочину відповідач пов'язує з тим, що у ТзОВ «СЛАВІР» відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з продажу товару у великих обсягах.

Суд критично відноситься до твердження відповідача про відсутність у ТзОВ «СЛАВІР» необхідних умов для виконання вказаного Договору з огляду на те, що відсутність власних складських приміщень і транспортних засобів не є перешкодою виконання вказаного Договору, оскільки на виконання такого можуть залучатися також і ресурси третіх осіб, а зокрема, згідно з договорами підряду, оренди та інших, а інформація про перевірку цих обставин в Акті перевірки відсутня.

Акт перевірки, в порушення п.п. 1.6. і 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. Наказом ДПАУ від 10.08.2005 року №327, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, не містить чіткого та об'єктивного викладення (фіксації) фактів та обставин операцій, що визначено відповідачем як такі, що здійснені із порушеннями. А відтак, Акт перевірки не може бути визнано об'єктивним і повним носієм доказової інформації про порушення ТзОВ «МАРІОКС»вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Інших, ніж Акт перевірки, належних та допустимих доказів нікчемності вчиненого правочину відповідачем особою, на яку законодавець, в даному випадку, покладає обов'язок доказування, не представлено.

Не заслуговують на увагу висновки відповідача про те, що за Договором купівлі-продажу №07815 від 15.07.2008 року саме ТзОВ «СЛАВІР»(Продавець) зобов'язувався доставити товар ТзОВ «МАРІОКС» (Покупцеві), проте товарно-транспортні накладні, що підтверджують доставку товару, відсутні. Умовами Договору купівлі-продажу №07815 від 15.07.2008 року не передбачено обов'язку ТзОВ «СЛАВІР»(як Продавця) здійснити доставку товару. Таким чином, враховуючи ч. 1 ст. 664 ЦК України, товар вважається переданим ТзОВ «МАРІОКС»(Покупцеві) в момент надання товару в розпорядження останнього за місцезнаходженням цього товару або передачі товару перевізникові або організації звязку.

Порушення в порядку формування ТзОВ «МАРІОКС»податкового кредиту обґрунтовані відповідачем тим, що ТзОВ «МАРІОКС»отримано податкові накладні від ТзОВ «СЛАВІР», яке не здійснювало поставки товарів (послуг), а тому такі не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту. В супровід кожної поставки (передачі) товару ТзОВ «СЛАВІР» виписано ТзОВ «МАРІОКС»податкові накладні, цей факт не оспорюється відповідачем.

Згідно із п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»,- податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону,- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період, що перевірявся, було надано податкові накладні, виписані ТзОВ «СЛАВІР», які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Згідно із ст. 162 КАС України,- суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до валових витрат вартість товарів, придбаних у ТзОВ «СЛАВІР», а також правомірно використано при визначенні права на податковий кредит суми ПДВ, сплачені у звязку із придбанням товарів у вказаного контрагента. Враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження його припущення щодо безтоварності та фіктивності операцій, згідно Договору купівлі-продажу №07815 від 15.07.2008 року, дії такого щодо винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень були неправомірними, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2010 року у справі № 2а-8104/10/1370 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

Д.М. Старунський