Ухвала

від 20.05.2014 по справі 813/7213/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р. Справа № 876/13825/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Сеник А. З

представника відповідача Чижевського М. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 813/7213/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" звернулося з адміністративним позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким просило визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкові повідомлення-рішення Стрийської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Львівській області №0000392210 та №0000402210 від 19 вересня 2013 року.

Позов мотивує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків органу Міндоходів про безтоварність його господарських операцій з ТОВ "Інтелпромсервіс". Висновки податкового органу ґрунтуються на акті про результати податкової перевірки зазначеного вище контрагента, у якого податкові органи, що проводили ці перевірки, зазначили про фактичну неспроможність названого суб'єкта займатись господарською діяльністю у зв'язку з відсутністю для цього необхідної матеріально-технічної бази і трудових ресурсів. На цій підставі відповідач вирішив, що податковий кредит, сформований на підставі податкових накладних від ТОВ "Інтелпромсервіс" є завищеним, позаяк в дійсності окремих поставок не було. Позивач вважає, що такі твердження не відповідають дійсності і спростовуються належною первинною документацією за наслідками господарських операцій, якій відповідач при проведенні перевірки не надав належної правової оцінки. Позивач стверджує, що такий підхід Стрийської ОДПІ при перевірці дотримання вимог податкового законодавства та повноти декларування податкових зобов'язань і податкового кредиту є помилковим, і в підсумку призвів до необґрунтованих висновків про те, що здійснені операції не мають достатньої доказовості їх фактичного здійснення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 19 вересня 2013 року № 0000402210 та №0000392210.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що подані позивачем документи на підтвердження факту поставки товару містять суперечності, а частина перевізників не можуть підтвердити, що здійснювали перевезення вказаного товару. Відтак неможливо встановити ні факт поставки ні вартість поставленого товару, що і призвело до прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з 19 до 23 серпня 2013 року на виконання наказу №127 Стрийської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість по розрахунках з ТзОВ "Інтелпромсервіс" за період з 1 січня 2012 року до 31 березня 2012 року та з ТзОВ "Агат-1" за період з 1 червня 2012 року до 30 червня 2012 року, за наслідками якої складено акт № 279/22-10/30124457 від 5 вересня 2013 року.

Відповідно до цього акту, в ході перевірки відповідач прийшов до висновку, що господарські операцій ТОВ "Галичина-Захід" з ТОВ "Інтелпромсервіс" є такими, що не спричинили реального настання правових наслідків, такі операції купівлі-продажу не мають достатньої доказовості та спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

Відповідно до акту перевірки в порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 114221 грн та завищено залишку від'ємного значення ПДВ на суму 49522 грн.

За результатами перевірки на основі вказаного акта відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0000392210 від 19 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 171332 грн, з них 114221 грн - за основним платежем та 57111 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та податкове повідомлення-рішення №0000402210 від 19 серпня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 49522 грн.

Водночас при проведенні перевірки та складанні акту перевірки позивача відповідач посилався на акт перевірки Гайворонської МДПІ Кіровоградської області №16/2200/33142285 Про проведення зустрічної звірки ТзОВ "Інтелпромсервіс" з питань підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з контрагентами-постачальниками ТОВ "Євросвіт", ПП "Аваї", ПП "Ріо-Гранде", ПП "Промкомплект Україна", ПП "Оптіма-Грейн", ТОВ "Логістичний центр "Укравтомонтаж", ТОВ "Вістан ЛТД".

Крім того був використаний акти перевірки Тальнівської МДПІ Черкаської області ДПС від 26 жовтня 2012 року № 339/2201/36780003 "Про неможливості проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Оптіма-Грейн", щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 1 січня 2012 року до 31 січня 2012 року", Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 8 лютого 2013 року № 129/1520/37709106 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Укравтомонтаж" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року." та Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 141/1520/37918554 від 8 лютого 2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Базисстандарт ЛТД", код ЄДРПОУ 34918454, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з січня по грудень 2012 року"

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі-Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні статті 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі -ЄСПЛ), які згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477, мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні у справі "Щокін проти України" (п.49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні в справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема, у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі-Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18 березня 2004 року №1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес проти Болгарії", а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати".

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Відтак відповідач не може включати в акт перевірки діяльності позивача висновки перевірки діяльності інших суб'єктів зокрема контрагентів позивача чи контрагентів контрагентів позивача.

Щодо господарської діяльності позивача то 17 січня 2012 року між ТзОВ "Галичина-Захід" (Покупець) і ТзОВ "Інтелпромсервіс" (Постачальник) був укладений Договір № 12-005 на поставку зернових та олійних культур. Відповідно до положень Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність зернові та олійні культури, асортимент, кількість, ціна, строки поставки, якої зазначаються у специфікаціях, а Покупець прийняти її відповідно до видаткових накладних та оплатити.

На виконання цього договору Постачальником було поставлено товар позивачу, що підтверджується видатковими накладними встановленої форми та змісту, товарно-транспортними накладними типової форми 1-ТН та податковими накладними, долученими до матеріалів справи.

Відповідачем не було надано доказів наявності будь-яких недоліків, присутність яких могла б викликати сумнів у фактичному здійсненні господарської операції, у поданих первинних документах.

Щодо тверджень відповідача про неможливість здійснення перевезення товарів транспортними засобами та підприємствами, зазначеними у товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на пояснення ФОП ОСОБА_4, який є власником транспортного засобу ДАФ № НОМЕР_2, є беззмістовними, оскільки згідно з товарно-транспортною накладною № 41928/1 від 10 березня 2012 року перевезення здійснювалось автомобілем ДАФ №НОМЕР_2Твердження відповідача про неможливість здійснення перевезення автомобілем Рено НОМЕР_3, оскільки таких не є зареєстрованим на ПП "Вірінгула", є помилковим, оскільки, відповідно до товарно-транспортної накладної № 40100 від 19 січня 2012 року перевезення здійснювалось автомобілем Рено НОМЕР_3, який використовується ПП "Вірінгула".

Щодо посилання відповідача на відсутність реєстрації фізичної особи-підприємця чи юридичної особи "Подря" на території України, суд першої інстанції вірно вказує на факт реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, зареєстрованого 12 листопада 2009 року, номер запису 2 031 000 0000 002724. Станом на момент перевірки господарська діяльність ведеться.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПУ України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з положеннями пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Оскільки позивачем на підтвердження виконання договору подано усі необхідні первинні документи, а відповідачем не надано доказів невиконання зобов'язань за договором чи неможливості виконання такого договору власне позивачем, суд приходить до висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно та підлягають скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 813/7213/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Улицький В. З.

Гулид Р. М.

Повний текст ухвали складено 23 травня 2014 року