Постанова

від 05.06.2014 по справі 826/6185/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2014 року № 826/6185/14

об 14 год. 32 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого колективного підприємства «Новація» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0002922203,

за участю представників сторін:

від позивача Дідківський М.М.,

від відповідача Гостило А.С.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Мале колективне підприємство «Новація» (далі - позивач, МКП «Новація») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0002922203.

Позивач мотивується тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 14.11.2013 року №1288/26-53-22-03-21/13698485 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Альфа Юніверсал» прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0002922203 вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 14.11.2013 року №1288/26-53-22-03-21/13698485 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року №0002922203. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між МКП «Новація» та ТОВ «Альфа Юніверсал».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Мале колективне підприємство «Новація», зареєстровано як юридична особа 09.09.1991 №10671200000009939, ідентифікаційний код юридичної особи 13698485, що підтверджено випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.43)

На час розгляду справи МКП «Новація» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 26.12.2011 року (індивідуальний податковий номер - 136984826537), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200014635.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «Альфа Юніверсал» за період з 01.03.2013 по 30.04.2013 року. (а.с.174)

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою МКП «Новація» встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 168978 грн., а саме за березень 2013 року на суму ПДВ 80699 грн., за квітень 2013 року на суму 88279 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення - рішення: від 04.12.2013 року №0002922203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 211223,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 168978,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 42245,00 грн. (а.с.16)

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

До матеріалів справи надано договір поставки від 06.02.2013 року №60213, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Альфа Універсал») поставити/передати у власність покупцеві (позивачу) продукцію виробничо-технічного призначення та вироби народного споживання в найменування, асортименті, кількості та за ціною, зазначених у видаткових накладних та рахунках постачальника, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Також позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, виписки по рахунку.

Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення робіт за договорами підряду, суд наголошує на наступному.

Судом при вивченні наданих до матеріалів справи документів щодо фактичного виконання вище перелічених договорів встановлено, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, а саме: немає жодних документів на підтвердження передачі товару, а саме:

- не надано товаросупровідних документів, відповідно до п.5.1 договору поставки від 06.02.2013 №60213;

- не надано довіреностей або інших документів, встановлюючи осіб, які здійснювали прийом-передачі товару;

- у п.5.4 вищевказаного договору вказано, що товари приймаються на складі покупця, але жодних документів не надано, що у позивача взагалі існує склад;

- не надано сертифікатів, гігієнічних висновків на товар, який поставлявся, що було обумовлено п.3.3 договору;

- п.3.1 договору поставка товару здійснюється постачальником із складу постачальника, водночас суд бере до уваги, що відповідно до висновків акту перевірки ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.09.2013 року №1062/22-65-22-01/38348133 встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що унеможливлює здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також, із аналізу вказаних матеріалів суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено фактичне виконання вищезазначеного договору, а саме які особи здійснювали виконання послуг, якими трудовими ресурсами виконувалися роботи.

Відповідач на спростування реальності господарських операцій позивача зі спірними контрагентами посилається на акт зустрічної звірки від 06ю09ю2013 року №1062/22-65-22-01/3834813338348133про неможливість проведення зустрічної звірки правочинів між ТОВ «Альфа Юніверсал» та контрагентами-покупцями послуг (робіт) за грудень 2012 по квітень 2013 року.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що МКП «Новація» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Юніверсал», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 14.11.2013 року №1288/26-53-22-03-21/13698485 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.12.2013 року №0002922203.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Малого колективного підприємства «Новація» - відмовити.

Стягнути з Малого колективного підприємства «Новація» (адреса: вул. Волкова, 20, офіс 1, код ЄДРПОУ 13698485) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3802 (трьох тисяч восьмиста двох) грн. 05 коп. до державного бюджету на рахунки Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 05 червея 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 10 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова