Рішення

від 10.06.2014 по справі 914/1436/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1436/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Приватного підприємства «Восток-агро» (с. Чорноморівка) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (м.Трускавець) про:стягнення 161981 грн. 99 коп. (з яких: 145747,19 грн. - основний борг; 5412,63 грн. - інфляційні; 10822,17 грн. - 3% річних) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В. С.

Представники:

Позивача:Гуртовий С.А. - представник (довіреність від 07.04.2014 р. № 1) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

08.04.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1489 поступила позовна заява від Приватного підприємства «Восток-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення 158 423 грн. 90 коп. (з яких: 145 747,19 грн. - основний борг; 2206,19 грн. - інфляційні; 10470,52 грн.- 3% річних).

Ухвалою суду від 22.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.05.2014 р.

12.05.2014 р. до суду за вх. № 2159/14 від представника позивача поступила заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він збільшив позовні вимоги на суму 3558 грн. 09 коп. (з яких: 3206,44 грн. - інфляційні; 351,65 грн. - 3% річних) та просить суд стягнути з відповідача 161981 грн. 99 коп. (з яких: 145747,19 грн. - основний борг; 5412,63 грн. - інфляційні; 10822,17 грн. - 3% річних). До зазначеної заяви долучено докази направлення такої заяви і доданих до неї документів відповідачу, квитанцію від 06.05.2014 р. № 54 про сплату судового збору на суму 71,16 грн., акт звірки розрахунків за період з 20.10.2011 р. по 09.04.2014 р., пропозицію про вжиття заходів для врегулювання спору, докази індексу інфляції, витяг з ЄДРЮОФОП щодо відповідача та розрахунок позовних вимог.

16.05.2014 р. до суду за вх. № 21303/14 від представника позивача поступило клопотання, в якому він просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами або відкласти розгляд справи, а також задоволити позов з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. До зазначеного клопотання долучено оригінали наступних документів: договір поставки від 04.10.2011 р. № 04/10/11, додатки 1 та 2 «специфікація» до договору від 04.10.2011 р. № 04/10/11, видаткові накладні від 28.10.2011 р. № РН-000081 на суму 351624,05 грн. та від 01.11.2011 р. № РН-000082 на суму 176414,80 грн., рахунок-фактура від 12.10.2011 р. № СФ-0000085 на суму 351624,05 грн., рахунок-фактура від 01.11.2011 р. № СФ-00082 на суму 176414,80 грн., довіреність на отримання цінностей від 28.10.2011 р. № 1500, накладна про повернення товару постачальнику від 29.12.2011 р. № ТІ000000299 на суму 1691,66 грн., претензія про оплату товару від 13.12.2012 р. вих. № 13/12, докази направлення претензії про оплату товару та отримання такої відповідачем, а також копії звітів про дебіторські і кредиторські операції про рахунку позивача та копію ухвали господарського суду м. Києва від 24.04.2014 р. у справі № 910/5347/14.

Ухвалою суду від 20.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 10.06.2014 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 22.04.2014р. та про відкладення розгляду справи від 20.05.2014 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.04.2014 р. та про відкладення розгляду справи від 20.05.2014 р. не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

04.10.2011 р. між приватним підприємством «Восток-Агро» (позивач) та Товаритсвом з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (відповідач) укладено договір поставки № 04/10/11 (надалі - Договір № 04/10/11; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 Договору № 04/10/11, позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити відповідачу товар згідно специфікацій та/або накладної, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар.

Розділом 5 договору № 04/10/11 встановлена ціна та порядок розрахунків, а саме, п. 5.1. передбачено, що покупець (відповідач) оплачує поставлений товар постачальником (позивач) за ціною наведеною в специфікації.

У п. 5.2. зазначено, що покупець здійснює оплату вартості товару по 80000,00 грн. кожного тижня з моменту підписання договору № 04/10/11.

На виконання умов договору № 04/10/11, відповідно до видаткових накладних від 28.10.2011 р. № РН-000081, від 01.11.2011 р. № РН-000082, позивачем поставлено відповідачу цибулю (надалі - товар) на загальну суму 528038 грн. 85 грн. (оригінали видаткових накладних долучено до матеріалів справи).

Згідно з видатковою накладною від 29.11.2011р. № ТІ000000299 відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 1691 грн. 66 коп. (оригінал видаткової накладної долучено до матеріалів справи).

Відповідачем частково виконано зобов'язання за договором, а саме оплачено товар на суму 380600 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками (долучено до матеріалів справи).

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 145 747 грн. 19 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензією про оплату товару від 13.12.2012 р. вих. № 13/12, яку відповідачем залишено без відповіді (копію претензії та докази отримання такої відповідачем долучено до матеріалів справи).

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 04/10/11, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано 5412,63 грн. - інфляційних та 10822,17 грн. - 3% річних.

Станом на день розгляду справи, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, зафіксований в одному або декількох документах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати боргу не представив.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Восток-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення 161981 грн. 99 коп. (з яких: 145747,19 грн. - основний борг; 5412,63 грн. - інфляційні; 10822,17 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3168 грн. 48 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 07.04.2014 р. № 3956 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 207, 509, 510, 526, 530, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Восток-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення 161981 грн. 99 коп. (з яких: 145747,19 грн. - основний борг; 5412,63 грн. - інфляційні; 10822,17 грн. - 3% річних) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Трускавецьінвест» (вул. Суховоля, буд. 61, м. Трускавець, Львівська область, 82200; код ЄДРПОУ 30439207) на користь Приватного підприємства «Восток-Агро» (вул. Комплексна, буд. 1, корп. А, с. Чорноморівка, Каховський район, Херсонська область, 74841; код ЄДРПОУ 33268551) 161981 грн. 99 коп. (з яких: 145747,19 грн. - основний борг; 5412,63 грн. - інфляційні; 10822,17 грн. - 3% річних) та 3168 грн. 48 коп. сплаченого судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 червня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.