Рішення

від 29.05.2014 по справі 911/1385/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р. Справа № 911/1385/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суфор», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікона-Буд», м.Бровари

про стягнення 50567,31 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Лазарчук Л.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Суфор» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікона-Буд» (далі - відповідач) про стягнення 50567,31 грн.

Провадження у справі №911/1385/14 порушено відповідно до ухвали суду від 18.04.2014 року та призначено справу до розгляду на 06.05.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.05.2014 року подав додаткові пояснення на позов, в яких уточнив розрахунок пені. Однак, як вбачається з наданого позивачем уточнюючого розрахунку, пеня нарахована в загальній сумі 1900,60 грн., при цьому позивачем зазначено, що нарахована пеня разом з 3% річних складає 1900,60 грн., що суперечить позовним вимогам. Таким чином, позивачу необхідно уточнити всі позовні вимоги з детальним зазначенням окремо кожної суми, заявленої до стягнення. Також, в розрахунку необхідно зазначити період (дати) початку і закінчення всіх нарахувань санкцій по кожному виду та періоду окремо.

Представник відповідача в судове засідання 06.05.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 29.05.2014 року.

В судовому засіданні 29.05.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, та надав витребувані судом пояснення, за яким заявлені до стягнення 1900,60 грн. є пенею.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СУФОР» (далі - позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКОНА-БУД» (далі - відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди № 3/1/12 (далі - Договір).

У відповідності до п.п. 1.1. п. 1 Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне користування - оперативну оренду нежилі Приміщення, а Орендар на умовах даного Договору повинен його прийняти в користування та користуватися ним в порядку, передбаченому даним Договором».

Керуючись п.п. 1.3. п. 1 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.01.2013 року, приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 03.12.2011 року.

Згідно з п.п. 8.1. п.6 Договору передбачено, що відповідно до умов Договору, Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування Приміщенням, яка складається з орендної плати.

Згідно з п.п.9.1, 9.2. п. 9 Договору усі належні за даним Договором Платежі Орендар сплачує Орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Орендодавця, зазначений нижче в даному Договорі, чи інший рахунок Орендодавця, про який Орендар сповіщений належним чином до моменту здійснення платежу. Нарахування платежів за Договором починається з дня підписання Сторонами акту приймання-передачі.

Згідно з п.п. 11.1.1. п. 11 Договору розмір орендної плати за місяць оренди Приміщення (30 календарних днів) складає 3900 грн. з урахуванням ПДВ (650 гривень). Відповідно до п.п. 11.1.3. якщо інше не передбачене даним Договором, оплата сплачується Орендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, Орендарем було порушено зобов'язання з оплати оренди приміщення. Орендодавцем неодноразово направлялися акти здачі-прийняття робіт, проте вони не були підписані та повернуті. Так, на виконання Договору були направлені такі акти:

1. Акт № ОУ-0000016 від 31.01.2012 на суму 3900,00 грн.

2. Акт № ОУ-0000029 від 29.02.2012 на суму 3900,00 грн.

3. Акт № ОУ-0000050 від 31.03.2012 на суму 3900,00 грн.

4. Акт № ОУ-0000072 від 30.04.2012 на суму 3900,00 грн.

5. Акт № ОУ-0000092 від 31.05.2012 на суму 3900,00 грн.

6. Акт № ОУ-0000111 від 30.06.2012 на суму 3900,00 грн.

7. Акт № ОУ-0000133 від 31.07.2012 на суму 3900,00 грн.

8. Акт № ОУ-0000161 від 31.08.2012 на суму 3900,00 грн.

9. Акт № ОУ-0000181 від 30.09.2012 на суму 3900,00 грн.

10. Акт № ОУ-0000200 від 31.10.2012 на суму 3900,00 грн.

11. Акт № ОУ-0000220 від 30.11.2012 на суму 3900,00 грн.

12. Акт № ОУ-0000241 від 31.12.2012 на суму 3900,00 грн.

13. Акт № ОУ-0000008 від 31.01.2013 на суму 3900,00 грн.

14. Акт № ОУ-0000027 від 28.02.2013 на суму 3900,00 грн.

15. Акт № ОУ-0000049 від 31.03.2013 на суму 3900,00 грн.

16. Акт № ОУ-0000067 від 30.04.2013 на суму 3900,00 грн.

17. Акт № ОУ-0000087 від 31.05.2013 на суму 3900,00 грн.

18. Акт № ОУ-0000110 від 30.06.2013 на суму 3900,00 грн.

19. Акт № ОУ-0000129 від 31.07.2013 на суму 3900,00 грн.

20. Акт № ОУ-0000152 від 31.08.2013 на суму 3900,00 грн.

21. Акт № ОУ-0000169 від 30.09.2013 на суму 3900,00 грн.

22. Акт № ОУ-0000188 від 31.10.2013 на суму 3900,00 грн.

23. Акт № ОУ-0000211 від 30.11.2013 на суму 3900,00 грн.

24. Акт № ОУ-0000233 від 31.12.2013 на суму 3900,00 грн.

25. Акт № ОУ-0000009 від 31.01.2014 на суму 3900,00 грн.

В період з 01.01.2012 року по 01.04.2014 року Орендодавець надав відповідачу послуги з оренди приміщення на загальну суму 97 500,00 грн., частина з яких була оплачена Орендарем.

Відповідно до п.п. 1.11.3. Договору Оренди № 3/1/12 якщо інше не передбачено договором, оплата здійснюється Орендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата. Згідно з п.п. 1.11.4. Договору для зручності Орендаря Орендодавець може до 5-го числа кожного місяця виставляти рахунок з письмовим повідомленням його. Відповідно до п.п. 1.11.5. Договору якщо рахунок не буде отриманий Орендарем, Орендар може звернутися до Орендодавця з метою одержання рахунку до настання терміну оплати.

Таким чином, виходячи з умов Договору, виставлення рахунку та передання Акту виконаних робіт є правом Орендодавця, а не обов'язком, і правові наслідки не підписання Акту Договором не передбачені.

Орендарем частково було оплачено суму орендної плати, що свідчить про існування між сторонами орендних відносин. Зокрема, в період з 01.01.2012 року по 01.01.2013 року Орендарем було оплачено 54 100 грн. в рахунок орендної плати відповідно до Договору.

Відповідач здійснював фактичне користування спірним приміщенням з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року, що підтверджується частковим перерахуванням орендної плати на виконання Договору та Актами, які складалися на підтвердження того, що відповідач займає орендоване приміщення, його меблі, офісна техніка та працівники знаходять в орендованому приміщенні.

Додатково позивач здійснив запит № 123 від 26.05.2014 року до Приватного підприємства «НОРДЕР», яке здійснює фізичну охорону майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Договору № 0101/12/ФО(О) від 01.01.2012 року та яке здійснювало охорону приміщень відповідача. У відповідь Приватне підприємство «НОРДЕР» повідомило, що відповідач дійсно здійснював фактичне користування спірним приміщенням з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року.

Факт користування спірним приміщенням підтверджується листом позивача, відповідно до якого позивач просить надати можливість здійснювати роботу з 08.00 год. по 18.00 год. та повідомленням про обмеження права користування приміщенням за договором оренди № 3/1/12 від 01.01.2012 року, в якому відповідач 14.01.2014 підтвердив, що він ознайомився в таким повідомленням.

Враховуючи викладені вище положення, основна заборгованість Орендаря з оплати орендних платежів з урахування часткового погашення боргу станом на день розгляду справи складає 43 400 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Керуючись ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п.п.4.2. п. 4 Договору Сторони складають та підписують Акт приймання-передачі Приміщення, яке повинне бути підписане та повернуте Орендарем Орендодавцю. Згідно з п.п. 19.5 п. 19 Договору якщо Орендар не підписує акт приймання-передачі Приміщення та не передає його Орендодавцю в строк, передбачений п.4.2. Договору, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 50 000 грн. протягом 10 календарних днів з дати прострочення виконання зобов'язання або протягом 10 календарних днів з дати отримання про це претензії або повідомлення Орендодавця. Два примірника Акта приймання-передачі Приміщення були передані Орендарю, проте Орендар не повернув жоден примірник. Такому факту Орендодавець не надав значення, оскільки Орендар неодноразово оплачував орендну плату, чим підтверджував свої наміри з належного виконання умов Договору.

02.02.2012 року Орендарем було оплачено орендну плату за січень 2012 року в повному розмірі, що підтверджується випискою по рахунку від 07.02.2012 року та підтверджує, що Орендар почав використовувати орендовані приміщення з 01.01.2012 року відповідно до умов Договору. Також, 30.12.2012 року на підтвердження продовження виконання Договору Орендар та Орендодавець уклали додаткову угоду про продовження строку дії Договору. 01.01.2013 року Орендар та Орендодавець вдруге уклали додаткову угоду про внесення змін до Договору, а також продовження строку дії Договору.

Також, в постанові Вищого господарського суду від 31.05.2012 року у справі № 7/107-09 зазначено, що відсутність акта приймання-передачі орендованого приміщення не свідчить про те, що спірне майно не було передано Орендареві. В постанові Вищого господарського суду від 27.03.2014 року у справі № 910/14716/13 зазначено, що непідписання акта приймання-передачі не може вплинути на обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, стягнення неустойки.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.п. 19.1. п. 19 Договору: «У випадку прострочення Орендарем виконання зобов'язань, що передбачають здійснення Платежів на користь Орендодавця, і якщо будь-який Платіж за даним Договором буде прострочений Орендарем, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі, обчислювальному виходячи з подвійної облікової тарифної ставки, встановленої Національним банком України і діючої в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожний календарний день прострочення протягом 10 календарних днів з дати отримання про це претензії або повідомлення Орендаря. У випадку прострочення Орендарем виконання зобов'язань, що передбачають здійснення Платежів на користь Орендодавця більше ніж на 10 календарних днів, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від загальної суми простроченого платежу протягом 10 календарних днів з дати отримання про це претензії або повідомлення Орендодавця».

З огляду на умови п.п. 19.1. п. 19 Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2025,64 грн. та штраф в сумі 4340,00 грн. Також, позивач згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 336,7 грн. інфляційних та 464,97 грн. річних.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ході розгляду спору судом було досліджено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що пеня нарахована позивачем поза межами встановленого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку. У зв'язку з чим, в межах встановленого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку стягненню підлягає пеня в сумі 1824,16 грн., про що позивачем також зазначено в уточненому розрахунку позову. Також, згідно з уточненим розрахунком позову 3% річних складає 441,41 грн.

Оскільки, позивачем надано на вимогу суду уточнений обґрунтований розрахунок позову за яким суми пені та 3 % річних є меншими ніж заявлено в позові, однак позивач не подав суду заяву про зменшення позовних вимог, заявлені в позові вимоги підлягають частковому задоволенню згідно з уточненим розрахунком, який є арифметично вірним.

Штраф правомірно нарахований на суми заборгованості, про строчка по яким тривала понад 10 днів і в погодженому в Договорі розмірі. Нарахування інфляційних проведено на суму боргу за період фактичного прострочення, що відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України, тому вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 43 400 грн. боргу, 4340,00 грн. штрафу, 1824,16 грн. пені, 441,41 грн. 3% річних, 336,7 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1818,87 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОНА-БУД» (вул. Грушевського, 1, м. Бровари, 07400, Код ЄДРПОУ: 36705886) 43 400 грн. боргу, 4340,00 грн. штрафу, 1824,16 грн. пені, 441,41 грн. 3% річних, 336,7 грн. інфляційних та 1818,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.