Рішення

від 10.06.2014 по справі 914/1004/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1004/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Автоінвестцентр», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м. Київ,

про: зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод в користуванні майном, надати позивачу безперешкодний доступ до орендованого за договором приміщення та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - співзасновник, Палюх Л.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Гораль В.Р. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Автоінвестцентр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод в користуванні майном, надати позивачу безперешкодний доступ до орендованого за договором приміщення та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.03.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.04.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 07.04.2014 року рекомендованою поштою №79020 0172128 2, відповідач 02.04.2014 року рекомендованою поштою №79026 0468189 7 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в відповідній ухвалі суду у справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони належним чином повідомлялись під розписку (докази в матеріалах справи).

Представники позивача в судове засідання 10.06.2014 року з'явились, подали письмові пояснення (вх. №24958/14), позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, надали усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Автоінвестцентр» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 22388982, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, Сихівський район, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №097110 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33894928, знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, буд. 6 (докази в матеріалах справи).

21.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (надалі - відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Автоінвестцентр» (надалі - позивач, орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №20-ТОВ (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених договором, передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 219 м. кв., розташоване за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 (надалі - майно).

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 2.1. договору орендодавець протягом тижня з моменту вступу в дію договору передає, а орендар приймає в користування майно, що оформляється відповідним актом прийому-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору. Обчислення строку оренди за договором починається з моменту підписання вказаного акту.

Згідно пункту 4.1. договору орендар, серед іншого, зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату, а також користуватись майном відповідно до умов договору.

Пунктом 4.2. договору сторони встановили, що орендодавець зобов'язаний передати орендареві у платне користування майно, проводити за свій рахунок капітальний ремонт майна, а також не чинити будь-яких перешкод орендареві у здійсненні ним своїх прав, що виникають з договору.

Розділом 5 договору передбачено дію договору.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору строк дії договору розпочинається з моменту підписання та скріплення печатками договору і діє до 31.12.2011 року.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку, якщо за двадцять днів до закінчення дії договору жодна із сторін не звернеться з листом про його розірвання, то договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 6.1. договору усі правовідносини, що виникають із договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладанням, виконанням, зміною та припиненням договору, тлумаченням його умов, регламентуються договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності і справедливості.

Актом від 03.04.2013 року про опломбування та перекриття доступу до приміщення виробничого цеху орендареві ТзОВ «НВЦ «Автоінвестцентр» встановлено, що 03.04.2013 року приміщення виробничого цеху ТзОВ «НВЦ «Автоінвестцентр», яке знаходиться на території ТзОВ «Львівські автобусні заводи» за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, опломбовано працівниками служби безпеки ТзОВ «Львівські автобусні заводи» і доступ до нього орендаря, - ТзОВ «НВЦ «Автоінвестцентр», перекрито за розпорядженням ТзОВ «Львівські автобусні заводи». Позивач є орендарем зазначеного приміщення на підставі договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ. В зазначеному приміщенні цеху знаходиться виробниче обладнання, інструменти, виробнича продукція.

Вказаний акт складено комісією у складі заступника директора ТзОВ «НВЦ «Автоінвестцентр» Палюха В.М., начальника цеху ТзОВ «НВЦ «Автоінвестцентр» Леуша Р.Б., працівників служби безпеки ТзОВ «Львівські автобусні заводи» Глушко В.Г. та Коб'якова О. у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підписано вказаними особами та завірено відтиском печатки позивача (належним чином завірена копія вказаного акту в матеріалах справи).

Листом від 24.04.2013 року вих. №36 позивач звертався до відповідача із вимогою про відновлення доступу до приміщень, які є предметом договору оренди від 21.07.2009 року №20-ТОВ. Вказаного листа відповідачем отримано 25.06.2014 року, про що свідчить відповідна відмітка уповноваженої особи про отримання, зроблена у Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №79026 0372669 2 (належним чином завірена копія листа і доказів його скерування на адресу відповідача в матеріалах справи).

Листами від 07.06.2013 року та від 20.06.2013 року вих. №20 позивач повторно звертався до відповідача із проханням про відновлення доступу до виробничого цеху позивача, орендованого у відповідача за договором від 21.07.2009 року №20- ТОВ (належним чином завірені копії листів в матеріалах справи).

З підстав наведеного позивач просить суд зобов'язати відповідача не чинити перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, що належить на праві власності позивачу, знаходиться у приміщенні виробничого цеху за адресою: м. Львів вул. Стрийська, 45, і є предметом договору оренди від 21.07.2009 року №20-ТОВ, а також зобов'язати відповідача надати безперешкодний доступ позивачу до приміщення виробничого цеху за адресою: м. Львів вул. Стрийська, 45 що є предметом договору оренди від 21.07.2009 року №20-ТОВ шляхом вільного проходу працівників, проїзду автотранспорту, яким користується позивач, через прохідну відповідача.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 15.04.2014 року за вх. №16335/14, проти позовних вимог позивача заперечує, вважає позов безпідставним і необґрунтованим, просить суд відмовити в його задоволенні з підстав того, що укладений між сторонами Договір оренди нежитлових приміщень від 21.07.2009 року №20-ТОВ є чинним, а відповідачем не чиняться позивачу жодні перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні його майном.

Окрім того, відповідач зазначає про те, що адміністрацією відповідача не видавались жодні розпорядження щодо обмеженні доступу представників позивача до орендованого за договором майна, а відповідач, навпаки, зацікавлений у користуванні позивачем майном за договором від 21.07.2009 року №20-ТОВ, оскільки сплата позивачем орендної плати за договором приносить дохід відповідачу.

Також відповідач вказує на те, що попри значну суму заборгованості позивача перед відповідачем зі сплати орендної плати за договором, відповідач зацікавлений у продовженні договірних відносин між сторонами, неодноразово звертався до позивача листами із пропозицією про реструктуризацію існуючої заборгованості позивача зі сплати орендної плати. Вказані твердження відповідач підтверджує долученими до матеріалів справи Претензією від 04.04.2014 року №09, а також Листом від 09.04.2014 року №9/04-14 та №9/04-14/1 (належним чином завірені копії звернень і доказів їх надсилання на адресу позивача в матеріалах справи).

Щодо тверджень позивача про ненадання відповідачем доступу до орендованого за договором від 21.07.2009 року №20-ТОВ майна, відповідач зазначає про те, що позивач має доступ до вказаного майна, вільний прохід і проїзд через прохідну відповідача та вивозу майна з території відповідача. Вказане відповідач підтверджує долученою до матеріалів справи розпискою від 10.04.2014 року б/н, якою засвідчується факт вивезення представником позивача майна з приміщення виробничого цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ (належним чином завірена копія розписки в матеріалах справи).

10.06.2014 року позивачем подано письмові пояснення (вх. №24958/14), у яких в спростування доводів відповідача, покликається на те, що факт не допуску позивача до орендованого за договором від 21.07.2009 року №20-ТОВ майна окрім акту від 03.04.2013 року, підтверджується складеним Державною екологічною інспекцією у Львівській області Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними реактивами від 29.08.2013 року №1637/06/, з якого вбачається, що з метою обстеження виробничого цеху ТзОВ «НВЦ «Автоінвестцентр», який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, державними інспекторами з ОНПС Державної екологічної інспекції у Львівській області 28.08.2013 року здійснено виїзд за вказаною адресою, проте служба безпеки ТзОВ «Львівські автобусні заводи» не допустила Державну екологічну інспекцію у Львівській області до проведення перевірки вказаного приміщення виробничого цеху.

Окрім того, вказаним актом встановлено, що позивач не здійснює виробничу діяльність у зв'язку із опломбуванням приміщень вищевказаного виробничого цеху (належним чином завірена копія Акту перевірки в матеріалах справи).

Також, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач покликається на Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 07.02.2014 року у справі №464/1502/14-к про дозвіл на огляд, якою встановлено, що працівниками адміністрації відповідача з 03.04.2013 року по 07.02.2014 року чиняться перешкоди в доступі представників позивача приміщення виробничого цеху, яке є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ (належним чином завірена копія ухвали в матеріалах справи).

Щодо переліку належного позивачу на праві власності майна, яке знаходиться в приміщенні орендованого виробничого цеху, позивач зазначає про те, що право власності ТзОВ «НВЦ «Автоінвестцентр» на:

- обдирочно-шліфувальний верстат 3К634 (М-3726), круглошліфувальний верстат 3Б151(М2337), обдирочно-шліфувальний верстат 3Б634 (М-2392), прес-ножиці комбіновані АВ5221 (П813), токарно-гвинторізний верстат 1К62 (М1425), токарно-гвинторізний верстат 16К20 (М2605), пила маятникова НО385 (М2554), прес універсальний, плоскошліфувальний верстат 3Б722 (М2438), листозгинний верстат (П691) та верстат слюсарний підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ, Довідкою про перелік майна, простим векселем від 30.06.1999 року №733258200903 на суму 17 924 грн. 40 коп., податковою накладною від 30.06.1999 року та Договором від 15.06.1999 року №9/06;

- прес кривошипний КВ-2330П482, вертикально-свердлильний верстат 2Н135 М2539, прес кривошипний К-3 222 П460, машина точкового зварювання МТП-100 В-717, випрямляч селеновий ВС-600 СВ-36, випрямляч селеновий ВС-600 СВ-37 підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ, Довідкою про перелік майна, простим векселем від 24.06.1999 року №733257200902, рахунком-фактурою від 29.07.1999 року №21974/09 та Договором від 29.01.1999 року №2/01.

- прес кривошипний КВ-2330 П482 підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ, Довідкою про перелік майна, накладною від 28.07.2008 року №195.

- машину для гнуття, трубогин у кількості 2 шт., штамп для гнуття 050-16004001, штамп для вирубки косинки 1655837 (2 шт.), штамп для вирубки фасок і отвору, штамп для розрубки АТ019-10, штамп для вирубки завіси 65-8018МЗР-18, штамп для пробивки полоски 207-15-13-61-53, штамп на дріт для защолки, штамп для вирубки тарілки d=80ml (2 шт.), штамп для вирубки ручки стандартної (2 шт.), штамп для вирубки ручки нестандартної (2 шт.), штамп для формовки колеса, штамп для вирубки колеса, штамп для вирубки гачка, замка тенісного стола, штамп для гнуття заготовок решіток, штамп для вирубки шайби 65-7041 БР-018, штамп для вирубки защолки 207-1601-64-74, штамп для гнуття защолки 66-62-31, штамп для вирубки завіси 207-1741-6299, штамп для гнуття гачка 207-1721-6055, штамп для гнуття защолки 65-1569, штамп для гнуття завіси (2 шт.), штамп для вирубки тарілки d=60ml (2 шт.), приспосіблення для гнуття труб, приспосіблення для випробовування на міцність стійок підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ, Довідкою про перелік майна, простим векселем від 24.06.1999 року №733257200902, рахунком-фактурою від 16.06.1999 року №20237/ЦТНВ.

- електрозачисну машину (тип інструменту 9555№В, заводський №345311К/8645890); кутову зачисну машину (модель 9558HN, серійний №14191312) підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ, Довідкою про перелік майна, гарантіями на вказане обладнання, накладною від 10.04.2010 року №22-Б.

- акумуляторний інструмент GBR 1440-Li (серійний №1110001849) підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ, Довідкою про перелік майна, гарантією на вказане обладнання, накладною від 03.05.2012 року №257101ПВ.

- компресор В7000/500FT1 0 70NX0106 підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ, Довідкою про перелік майна, накладною від 24.03.2008 року №181543ПВ.

- компресор РМ-3130.00 (500/1400) підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ, Довідкою про перелік майна, накладною від 03.05.2012 року №0497 та від 10.05.2011 року №510/8.

- компресори інші (2 шт.) підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ, Довідкою про перелік майна, накладною від 21.08.2008 року №42.

- вертикально-фрезерний верстат, апарат для ручної дугової зварки (2 шт.), лещата (3 шт.), шаблони (40 шт.), стелажі (3 шт.), плита слюсарна, пульверизатор (4 шт.), молоток (6 шт.), викрутки (10 шт.), мікрометр, штангенциркуль (2 шт.), лінійка (10 шт.), кутник (4 шт.), подовжувач (3 шт.), електрокалорифери (4 шт.), круг зачисний (8 шт.), круг відрізний (5 шт.), візок (2 шт.), електрошафа (2 шт.), електролічильники (2 шт.), заклепочник ручний для клепальних гайок, заклепочник ручний, пневмомолоток підтверджується Актом від 03.04.2013 року про перелік виробничого обладнання, яке належить позивачу на праві власності і знаходиться у виробничому цеху, який є предметом договору від 21.07.2009 року №20-ТОВ та Довідкою про перелік майна.

Оглянувши і дослідивши матеріали справи і подані позивачем докази, суд дійшов до висновку про те, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Автоінвестцентр» 21.07.2009 року Договір оренди нежитлових приміщень №20-ТОВ продовжив свою дію з 01.01.2012 року в порядку, передбаченому пунктом 5.2. договору. Чинність вказаного договору не заперечується представниками сторін.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем належними і допустимими доказами в розумінні статтей 33 та 34 ГПК України доведено право власності на наступне майно, яке знаходиться у приміщенні виробничого цеху, який знаходиться за адресою: м. Львів вул. Стрийська, 45: обдирочно-шліфувальний верстат 3К634 (М-3726), круглошліфувальний верстат 3Б151(М2337), обдирочно-шліфувальний верстат 3Б634 (М-2392), прес-ножиці комбіновані АВ5221 (П813), токарно-гвинторізний верстат 1К62 (М1425), токарно-гвинторізний верстат 16К20 (М2605), пила маятникова НО385 (М2554), прес універсальний, плоскошліфувальний верстат 3Б722 (М2438), листозгинний верстат (П691), прес кривошипний КВ-2330 П482, прес кривошипний К-3 222 П460, машина точкового зварювання МТП-100 В-717, випрямляч селеновий ВС-600 СВ-36, випрямляч селеновий ВС-600 СВ-37 прес кривошипний КВ-2330 П482, штамп для вирубки защолки 207-1601-64-74, електрозачисну машину (тип інструменту 9555№В, заводський №345311К/8645890); кутову зачисну машину (модель 9558HN, серійний №14191312),акумуляторний інструмент GBR 1440-Li (серійний №1110001849) компресор В7000/500FT1 0 70NX0106, компресор РМ-3130.00 (500/1400), компресор інший.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Приписами статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини першої статті 321 ЦК України, право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, згідно частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися майном.

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вказано у статті 16 ЦК України, суд може захистити порушене, оспорюване або невизнане цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 218 грн. 00 коп., оскільки спір виник внаслідок неправомірного створення відповідачем перешкод позивачу у володінні і користуванні орендованим за договором майном, а також володінні, користуванні та розпорядженні майном, яке перебуває у власності позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язати боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03021, м. київ, бул. І. Лепсе, буд. 6; код ЄДРПОУ 33894928) не чинити перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, що належить на праві власності стягувачу: Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Автоінвестцентр» (79020, Львівська область, м. Львів, вул. П. Панча, буд. 5, кв. 18 ; код ЄДРПОУ 22388982), що знаходиться у приміщенні виробничого цеху за адресою: м. Львів вул. Стрийська, 45, і є предметом договору оренди від 01.07.2009 року №20-ТОВ, а саме: обдирочно-шліфувальний верстат 3К634 (М-3726); прес кривошипний КВ-2330 П482; круглошліфувальний верстат 3Б151 (М2337); обдирочно-шліфувальний верстат 3Б634 (М2392); пресножиці комбіновані АВ5221 (П813);; токарно-гвинторізний верстат 1К62 (М1425); токарно-гвинторізний верстат 16К20 (М2605); пила маятникова НО385 (М2254); прес універсальний; прес кривошипний К-3 222 П460; прес кривошипний КВ-2330П482; машина точкового зварювання МТП -100 В-717; випрямляч селеновий ВС-600 СВ-36; випрямляч селеновий ВС-600 СВ-37; плоскошліфувальний верстат 3Б722 (М2438); листозгинний верстат П691; електрозачисна машинка (тип інструменту 9555№В, заводський №345311К/8645890); кутова зачисна машина (модель 9558HN, серійний №14191312); акумуляторний інструмент GBR 1440-Li (серійний №1110001849); компресор В7000/500FT1 0 70NX0106; компресор РМ-3130.00 (500/1400), компресор інший.

3. Зобов'язати боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03021, м. київ, бул. І. Лепсе, буд. 6; код ЄДРПОУ 33894928) надати безперешкодний доступ стягувачу: Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Автоінвестцентр» (79020, Львівська область, м. Львів, вул. П. Панча, буд. 5, кв. 18 ; код ЄДРПОУ 22388982) до приміщення виробничого цеху за адресою: м. Львів вул. Стрийська, 45 що є предметом договору оренди від 01.07.2009 року №20-ТОВ шляхом вільного проходу працівників, проїзду автотранспорту, яким користується Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Автоінвестцентр» (79020, Львівська область, м. Львів, вул. П. Панча, буд. 5, кв. 18 ; код ЄДРПОУ 22388982), через прохідну Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03021, м. київ, бул. І. Лепсе, буд. 6; код ЄДРПОУ 33894928).

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03021, м. київ, бул. І. Лепсе, буд. 6; код ЄДРПОУ 33894928) надати на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Автоінвестцентр» (79020, Львівська область, м. Львів, вул. П. Панча, буд. 5, кв. 18 ; код ЄДРПОУ 22388982) 1 218 грн. 00 коп. судового збору.

6. Накази видати у відповідності до статтей 116 а 117 ГПК України.

10.06.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 13.06.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.