Ухвала

від 29.05.2014 по справі 826/761/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/761/13-а(в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2012р. № 2262/17-20, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 556 432, 61грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 278 216, 31грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012р. №2261/17-20 від 13.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 654 627грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 327 313,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 по фінансово-господарським взаємовідносинам з суб'єктом господарювання ПП «Цитадель-Буд» код ЄДРПОУ 36107484 та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Соларіс» код ЄДРПОУ 25301576 за період вересень, жовтень, грудень 2011 року.

В результаті проведеної перевірки, податковим органом виявлені порушення норм податкового законодавства, а саме: п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-IV зі змінами та доповненнями (надалі Податковий кодекс), ФОП ОСОБА_2 було завищено валові витрати в сумі 3273133грн.; п.177.2 ст.177 Податкового кодексу у 2011 році встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 3273133грн.; відповідно до абз.1,2 п.167.1. ст.167 Податкового кодексу, позивачу донараховано ПДФО в сумі 556 432,61грн.; п.198.1 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу, позивач неправомірно відніс до податкового кредиту ПДВ в сумі 654 627грн., в т.ч.: вересень 2011р. - 191198грн. (ПП «Цитадель-Буд» (код ЄДРПОУ 36107484); жовтень 2011р. - 230261грн. (ПП «Цитадель-Буд» (код ЄДРПОУ 36107484); грудень 2011р. - 233168грн. (ТОВ «ТПК «Соларіс» (код ЄДРПОУ 25301576), чим занизив податок, що підлягає сплаті до бюджету на суму ПДВ 654627грн.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 29.11.2012р. №2064/17-20/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.12.2012р. № 2262/17-20, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 556 432, 61грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 278 216, 31грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012р. №2261/17-20 від 13.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 654 627грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 327 313,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач здійснював проектні та будівельні роботи по реконструкції житлових будинків для проведення телекомунікації, інтернету, прокладання телефонних, кабельних мереж, монтаж зовнішнього та внутрішнього кабелю, на підставі Ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 22.06.10р. серія АВ №515507, термін дії з 22.06.10 по 22.06.15р.- господарська діяльність пов'язана із створенням об'єктів архітектури.

Між позивачем та ТОВ «ТПК «Соларіс», в особі директора Кундис І.І. був укладений договір на виконання підрядних робіт від 28.11.2011р. № 1/ТПКС/НСВ.

Між позивачем та ПП «Цитадель-Буд» був укладений договір на виконання підрядних робіт від 22.08.2011р. № ЦДБ/НСВ 22/08/11.

Відповідно до матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності з ПП «Цитадель -Буд» та ТОВ «ТПК «Соларіс», а також неможливістю проведення зустрічної перевірки ПП «Цитадель-Буд», та фіктивністю і відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності платниками податків, що виступають постачальниками товарів (послуг). Виявлені порушення було відображено у відповідних актах ДПІ в Слолом'янському районі м. Києва від 08.06.2012р. № 354/22-08/36107484 та ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 04.07.2012р. № 90/3-220/25301576.

Актом від 08.06.2012р. № 354/22-08/36107484 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Цитадель-Буд», код за ЄДРПОУ 36107484 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за жовтень 2011 року, складеним ДПІ в Слолом'янському районі м. Києва, встановлено, що ПП «Цитадель-Буд» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють, відсутня.

Перевіркою встановлено, що ПП «Цитадель-Буд» мало господарські відносини з ТОВ «ЦС-ТАБ», щодо якого встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничої потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а отже дане підприємство має ознаки фіктивності та здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідно до Акту від 08.06.2012р. № 354/22-08/36107484 визначено, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП «Цитадель-Буд», за період жовтень 2011 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст.185 Податкового кодексу України.

Відповідно до акту ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 04.07.2012р. № 90/3-220/25301576, про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТПК «Соларіс» (код ЄДРПОУ 25301576) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення обліку за період з липня 2011 року по травень 2012 року, встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відсутність керівництва, що свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТПК «Соларіс» здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ТПК «Соларіс» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Як вбачається з матеріалів справи засновником підприємства ТОВ «ТПК «Соларіс» був ОСОБА_4 (14.03.2012 р. Демирською селищною радою Вишгородского району Київської області зафіксовано смерть). Керівником ТОВ «ТПК «Соларіс» згідно баз даних АІС РПП являється Кундис І.І., яка відповідно до пояснень відібраних оперуповноваженим ВПМ Лозівської ОДПІ Харківської області Гаврищук В.В., від 27.07.2012р., пояснила, що не є директором ТОВ «ТПК «Соларіс», підприємство не реєструвала, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складала та не підписувала документів, не здійснювала жодних фінансово-господарській взаємовідносин з іншими підприємствами.

Крім того, старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у Київській області, капітаном міліції Т.В. Гордійчуком порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_7 (головний бухгалтер ТОВ «ТПК «Соларіс»), за фактом вчинення ним фіктивного підприємництва, тобто створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «ТПК «Соларіс» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Тобто, перевіркою встановлено, що ТОВ «ТПК «Соларіс» здійснювало правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ТПК «Соларіс» та ПП «Цитадель-Буд», що свідчить про те, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «ТПК «Соларіс», ПП «Цитадель-Буд» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Реальність господарських операцій за договорами позивач не підтвердив первинними бухгалтерськими документами.

Що стосується висновків податкового органу про завищення позивачем витрат, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.п. 138.4, п. 138.6 статті 138 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підписані особою, яка заперечує факт здійснення фінансово-господарський операцій у вказаний період, а тому виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженою особою. Вказані документи не є звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач по взаєморозрахункам з ТОВ «ТПК «Соларіс» та ПП «Цитадель-Буд» здійснювались поза межами правового поля.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 05.06.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.